Рішення № 99758014, 20.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3353/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсон щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 28.02.2018р., з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008р.;

- зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсон нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014р. по 28.02.2018р., з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008р.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у період проходження військової служби у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Херсона нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідачем не проводилася. Стверджує, що сума несплаченої індексації підлягає примусовому стягненню на користь позивача з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008р.

Ухвалою суду від 16.07.2021р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення її учасників (письмове провадження).

Не погоджуючись із позицією позивача, викладеною у позовній заяві, представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона подав до суду відзив, в якому, посилаючись на норми матеріального права, просить відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції представником зазначено, що індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. нараховувалася та була виплачена у належному розмірі – із застосуванням базового місяця – січень 2014р. Тобто, відповідач не погодився із визначенням позивачем базового місяця для обчислення індексації за вказаний період. Окрім того вказав на те, що у період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась, що пояснюється відсутністю на той час бюджетних коштів. Посилаючись на те, що індексація не виплачувалась з січня 2016р. по березень 2018р., вимога про застосування за цей період базового місяця для нарахування індексації - січня 2008р., є передчасною. Відповідач вважає, що наведені обставини в сукупності свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

09.08.2021р. канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відзиву, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у спірний період (з 01.01.2014р. по 28.02.2018р.) підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Херсона.

Заступника відділу експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління підполковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 20.08.2020р. №131 (по особовому складу) згідно п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», наказом начальника Південного територіального квартирно - експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 28.09.2020р. №149 з 28.09.2020р. виключено зі списків особового складу Південного територіального квартирно - експлуатаційного управління та знято з усіх видів забезпечення.

У позовній заяві стверджується, що представником ОСОБА_1 11.06.2021р. направлено на адресу відповідача заяву, в якій представник просив:

- надати довідку-розрахунок належної до виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2014р. по серпень 2018р. із вказанням базового місяці нарахування індексації;

- нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014р. по 28.02.2018р.

Листом від 29.06.2021р. №1365 відповідач повідомив про те, що у період з січня 2014р. по 31.12.2015р. індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось у належному розмірі, із застосуванням базового місяця – січень 2014р. У період з січня 2016р. по 01.03.2018р. індексація не виплачувалась за відсутності фінансових ресурсів.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо застосування у період з січня 2014р. по 31.12.2015р. базового місяця при нарахуванні індексації – січень 2014р., а також бездіяльність щодо не виплати індексації у період з січня 2016р. по 28.02.2018р., протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо застосування відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу індексації базового місяця – січня 2014р. за період з 01.01.2016р. по 31.12.2015р.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991р. №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі – Закон №1282-XII).

У відповідності до ст. 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-XII.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №1078).

Згідно п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016р.).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Водночас, відповідно до приписів абз. 5 п. 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Отже, чинним законодавством встановлено, що визначення базового місяця для розрахунку індексації є саме місяць останнього підвищення посадового окладу військовослужбовця, а не дата прийняття на службу, як помилково вважає відповідач.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови КМУ "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007р. №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008р., та діяла до дати набрання чинності постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01.03.2018р.

Проаналізувавши Постанову №1294 в період її дії з 01.01.2008р. по 01.03.2018р., суддя вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців, що дає підстави вважати, що базовий місяць для проведення індексації за період з січня 2014р. по грудень 2015р. включно, є січень 2008р.

Наведені обставини належним чином свідчать, що відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014р. по грудень 2015р. включно з порушенням Порядку №1078, так як не застосовано базовий місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - січень 2008р.

Таким чином, суддя доходить висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2014р. по грудень 2015р. включно з встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008р. порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 р.

З огляду на вищезазначене, суддя вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині.

Щодо ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абз. 2 ч. 4, ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З наведених приписів, а також положень ст. ст. 2, 4 Закону №1282-ХІІ вбачається, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Водночас, приписами ч. 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000р. №2017-ІІІ (далі – Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-ІІІ визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Як вже зазначалося судом положеннями п. 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003р. №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги проводяться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела, пропорційно його частині у загальному доході.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих норм, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій оплати праці (грошового забезпечення). Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Як встановлено судом та підтверджуються матеріалами справи, позивачу, який перебував на службі у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Херсона, у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. При цьому, єдиною підставою для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідач зазначає відсутність відповідних бюджетних асигнувань, затверджених кошторисом та штатним розписом.

Проте, суд вважає вказаний довід відповідача необґрунтованим та таким, що суперечить приписам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. При цьому, обмежене фінансування не впливає на наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Аналогічні позиції висловлено Європейським судом з прав людини у рішеннях по справам "Кечко проти України", "Сук проти України": "… реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.".

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Квартирно-експлуатаційний відділі м. Херсона, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення, а також доказів того, що ним протягом 2016-2018 років надсилались до відповідного органу вимоги щодо виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010р. у справі №21-399во10, від 07.12.2012р. у справі №21-977во10, від 03.12.2010р. у справі № 21- 44а10). Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020р. у справі №440/2722/20.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява №63134/00, п. п. 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, п. 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (п. п. 48 та 40 цих рішень відповідно).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчиненні дій, спрямованих на нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у період проходження ним військової служби, а саме з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., а тому вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за означений період підлягають задоволенню.

Водночас, наразі у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача застосувати місяць для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008р. за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому, так як відповідна виплата ще не проведена, отже відповідні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суддя не розраховує суму індексації, що підлягає стягненню за спірний період, оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Зазначений правовий висновок було зроблено Верховним Судом у постанові від 15.10.2020р. по справі №240/11882/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суддя

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (код ЄДРПОУ 08294952, 73008, Херсонська обл., м. Херсон, селище Чкалова, 37) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січня 2008 року.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 106030000