Рішення № 99757780, 16.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року № 520/8170/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

за участі

секретаря судового засідання Муравської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з врахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням заробітної плати за період роботи з 1983 по 1988 роки;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 9700 (дев`ять тисяч сімсот) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 12.03.2021, в якій зокрема просив здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням усіх періодів трудової діяльності, у тому числі і страхового стажу, набутого після призначення пенсії та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням заробітної плати за період роботи з 1983 по 1988 роки.

В додатках до вказаної заяви зазначено: копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія трудової книжки; копія архівної довідки; копія пенсійного посвідчення

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №2000-0212-5/49689 від 07.04.2021 року повідомило позивача, що він перебуває на обліку в управлінні та отримуєте пенсію за віком (список №2) згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.07.2012 року довічно. Зазначено, що 01.04.2020 року позивачу було зроблено перерахунок пенсії по стажу (перерахунок по заробітній платі провадити недоцільно, так як зменшується коефіцієнт заробітної плати. Також, вказано, що перерахунок провадився автоматично за матеріалами пенсійної справи і не потребує додаткових звернень до Пенсійного фонду. Зазначено, що згідно ст. 42 п.3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Вказано, що пенсія призначена та виплачується згідно чинного Законодавства.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 12.03.2021, в якій зокрема просив здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням усіх періодів трудової діяльності, у тому числі і страхового стажу, набутого після призначення пенсії та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням заробітної плати за період роботи з 1983 по 1988 роки.

Зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується).

Щодо посилань відповідача на те, що позивач подав заяву не у визначеному порядку, тому її було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2019 року по справі №748/696/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №541/543/17-а зазначив, що відмовивши позивачу в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань відповідача.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на заяву позивача від 12.03.2021 року надало відповідь у формі листа №2000-0212-5/49689 від 07.04.2021 року.

Проте, зі змісту вказаного документу не вбачається ознак прийнятого пенсійним органом рішення.

Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивача від 12.03.2021 року.

Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2021 року пенсійним органом не було прийнято.

За таких обставин, суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 12.03.2021 року.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивача від 12.03.2021, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про перерахунок пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи те, що рішення пенсійним органом за результатами розгляду заяви позивача від 12.03.2021 не приймалося, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком, протиправною та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком з врахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії та обчислення розміру пенсії провести з урахуванням заробітної плати за період роботи з 1983 по 1988 роки, не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 9700 (дев`ять тисяч сімсот) гривень.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір №М-504 від 03.03.2021 року укладений між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "Харківський центр правової допомоги населенню" (Виконавець), згідно якого Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги.

Також, заявником надано до суду копію акта про надання юридичних послуг від 10.03.2021 року до договору №М-504 від 03.03.2021 року, згідно якого вартість послуг склала 9700,00 грн., копії фіскальних чеків на суму 9700,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, надану позивачем копію договору №М-504 від 03.03.2021 року виготовлено таким чином, що нема можливості встановити весь текст вказаного договору, з огляду на перекриття тексту договору копіями фіскальних чеків.

Крім того, з наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 9700,00 грн. не вбачається кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій та вартості кожної послуги.

При цьому, позивачем не надано до суду детального розрахунку витрат на правничу допомогу.

Отже, докази, надані на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам, установленим статтею 134 КАС України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

При цьому, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 908,00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 21.09.2021 року