Рішення № 99756262, 20.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. № 400/2525/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом (арк. 2-5, 37-42), що містив вимоги:

« 1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періоди роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1998 по 20.07.1992 у подвійному розмірі.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 у подвійному розмірі.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з врахуванням періодів роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 у подвійному розмірі з дня її призначення 01.10.2007».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 23.10.2020 їй стало відомо про те, що, всупереч статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі – Закон № 1788), Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) відмовилось зарахувати вказані періоди роботи до стажу у подвійному розмірі.

Управління позовні вимоги заперечило, зазначило у відзиві (арк. 97-100), що у жовтні 2007 року, після надходження документів, пов`язаних із визначенням стажу позивача, її пенсійну справу було «… приведено у відповідність до чинного законодавства …». Виходячи з відзиву, у 2004 році, при призначенні ОСОБА_1 пенсії, не була врахована та обставина, що позивач певний час (із загального періоду роботи в Жовтневій центральній районній лікарні) перебувала у відпустці по догляду за дитиною, і цей час мав бути при визначенні стажу і призначенні пенсії зарахований не у подвійному, а в одинарному розмірі.

Також відповідач просив залишити без розгляду позовній вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2007, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач вимоги адміністративного позову підтримала, представник відповідача просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Згідно з записами у трудові книжці, ОСОБА_1 з 01.10.1988 по 06.05.1998 (9 років 7 місяців 6 днів) працювала палатною медсестрою інфекційного відділення Жовтневої центральної районної лікарні (арк. 144).

20.07.1989 позивач народила дитину (арк. 187).

06.09.2004 ОСОБА_1 звернулась до Управління ПФУ в Корабельному районі м. Миколаєва (надалі – УПФУ, правонаступником якого є Управління) із заявою при призначення пенсії за вислугу років (арк. 205, 202).

Відповідно до чинної у вересні 2004 року редакції статті 60 Закону № 1788, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З урахуванням цієї норми, УПФУ у розрахунку стажу (арк. 133) визначило, що вказаний вище період роботи зараховується до стажу у кількості 19 років 2 місяців 12 днів стажу.

Суд зауважив, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додала копію свідоцтва про народження дитини, проте, при визначенні стажу питання перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною посадовими особами УПФУ не було з`ясовано.

Згідно з протоколом 179489 від 07.09.2004 (арк. 132), УПФУ призначило ОСОБА_1 з 06.09.2004 пенсію за вислугу років. Загальна сума пенсії (з доплатами, в тому числі доплатою на неповнолітню дитину) склала 284,69 грн.

28.08.2006 розпорядженням № 129758 (арк. 134) УПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача (з 01.09.2006), вид перерахунку – «перерахунок зміна стажу та заробітку». Відповідно до розрахунку (арк. 135), до стажу був доданий період роботи позивача після призначення їй у 2004 році пенсії (по 09.01.2005). УПФУ визначило суму пенсії з 01.09.2006 – 414,64 грн, з 01.10.2006 – 421,64 грн, коефіцієнт стажу - 0,37417 (449 місяців). Згідно з розпорядженням, розмір пенсії (414,64 грн) є сумою таких складових: розмір пенсії за вислугу років – 327,28 грн, доплата до прожиткового мінімуму (359 грн) – 31,72 грн, доплата за понаднормативний стаж (17 років) – 55,64 грн.

16.10.2007 розпорядженням № 129758 (надалі – Розпорядження, арк. 136) УПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача (з 01.11.2007), вид перерахунку – «перерахунок через зміну надбавки». Відповідно до розрахунку (арк. 137), вказаний вище період роботи позивача в Жовтневій центральній районній лікарні (з 01.10.1988 по 06.05.1998) УПФУ зарахувало у подвійному розмірі не повністю (як було при призначенні пенсії у 2004 році та при проведенні перерахунку у 2006 році). Так, в одинарному розмірі були зараховані періоди:

з 28.09.1989 по 19(20).01.1991;

з 07.05.1991 по 30.06.1991;

з 01.01.1992 по 20.07.1992.

Відповідно, зменшилась загальна тривалість стажу (з 37 років 5 місяців 3 днів до 35 років 4 місяців 28 днів). Як пояснив відповідач, оскільки у вказаних періодах позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною, відповідно, не виконувала роботу, передбачену статтею 60 Закону № 1788, цей час мав бути зарахований до стажу в одинарному розмірі.

Згідно з Розпорядженням, УПФУ визначило суму пенсії з 01.11.2017 – 475,60 грн, коефіцієнт стажу – 0,35333 (424 місяці). Розмір пенсії (475,60 грн) є сумою таких складових: розмір пенсії за вислугу років – 309,05 грн, доплата до прожиткового мінімуму (415,111 грн) – 106,06 грн, доплата за понаднормативний стаж (15 років) – 46,36 грн, загальний розмір пенсії за віком – 461,47 грн, інд. коефіцієнт підвищення – 1,16024 (за 2006 рік), розмір пенсії для підвищення – 412,36 грн, підвищення по ст. 42 – 18,13 грн (з 01.09.2007), розмір пенсії за віком з 20% ростом зарплати – 475,60 грн.

Таким чином, при тому, що в абсолютному розмірі пенсія позивача у 2007 році збільшилась (в порівнянні з 2006 роком), тривалість стажу та відповідні складові, що залежать від цієї тривалості, зменшились.

Як пояснило Управління (арк. 152-154), підставою для видання Розпорядження став факт отримання 02.10.2007 довідки Жовтневої центральної районної лікарні від 25.09.2007 № 3205.

В матеріалах справи наявні 3 копії адресованого УПФУ листа за підписом головного лікаря Жовтневої ЦРЛ (вих. № 3205 від 25.09.2007, надалі – Лист № 3205), при цьому на всіх копіях безпосередньо підпис не відтворений (арк. 48, 86, 95).

Суд зауважив, що цей документ є не довідкою, а листом (у відповідь на лист УПФУ від 18.09.2007 № 8107/02, копію якого відповідач суду не надав) такого змісту:

«Адміністрація Жовтневої ЦРЛ на Ваш № 8107/02 від 18.09.07р. повідомляє, що ОСОБА_1 , дійсно працювала в Жовтневій ЦРЛ на посаді медичної сестри в інфекційному відділенні в період з 01.10.1988р. по 06.05.1998р.

За період роботи знаходилася у відпустці по догляду за дитиною, а саме:

з 28.09.89р. про 20.07.90р. (наказ № 64-к від 25.09.89р.) по догляду за дитиною до досягнення нею 1 року;

з 20.07.90р. по 20.01.91р. (наказ № 30-к від 08.08.90р.) по догляду за дитиною до досягнення нею 1,5 років;

з 20.01.91р. – приступила до роботи (наказ № 111-к від 27.12.90р.);

з 07.05.91 по 20.07.91р. (наказ № 10-к від 01.05.91р.) по догляду за дитиною до досягнення нею 2-х років;

з 01.07.91р. – приступила до роботи (наказ № 55-к від 01.07.91р.)

з 01.01.92р. по 20.07.92р. (наказ № 1 від 30.01.91р.) по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.

з 21.07.92р. – приступила до роботи.

Підстава: книги наказів по відділу кадрів, лицеві рахунки на заробітну плату».

Додатки цим листом не передбачались.

Таким чином, перерахунок (відповідно до Розпорядження) Управління здійснило виключно на підставі Листа № 3205.

Доказів того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Розпорядженням, відповідач не надав.

В судовому засіданні позивач вказала, що у відпустці по догляду за дитиною вона перебувала тільки по 20.01.1991 (до моменту досягнення дитиною віку 1,5 роки), а після цього працювала до звільнення (1998 рік), і з відповідними заявами до керівництва Жовтневої центральної районної лікарні не зверталась. ОСОБА_1 не заперечила правильність зарахування до стажу в одинарному розмірі періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною (з 28.09.1989 по 20.01.1991)

08.09.2020 позивач звернулась до Управління із заявою, в якій, зокрема, просила перевірити правильність розрахунку пенсії і надати пояснення, чому періоди роботи з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.92 по 20.07.1992 були зараховані в одинарному розмірі. ОСОБА_1 зазначила, що в ці періоди вона працювала, і у відпустці по догляду за дитиною не перебувала (арк. 45-46).

На цю заяву Управління листом від 08.10.2020 № 5933-5421/Б-02/8-1400/20 повідомило, що спірні періоди зараховані до стажу в одинарному розмірі, виходячи з інформації, що викладена Листі № 3205 (арк. 49-51).

12.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою, в якій, з посиланням, в тому числі, на наявну в матеріалах пенсійної справи довідку № 1964 від 10.09.2020, просила зарахувати спірні періоди до стажу у подвійному розмірі. Крім того, позивач просила надіслати їй копію Листа № 3205 (арк. 93).

Копію Листа № 3205 Управління направило позивачу 23.10.2020 (вих. № 6267-6172/Б-02/8-1400/20, арк. 47).

29.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про перерахунок пенсії (арк. 52). До цієї заяви, як зазначив відповідач у листі від 22.12.2020 № 7601/7472/Б/-02/8/1400/20 (надалі – Лист від 22.12.2020, арк. 55-57), позивач додала довідку Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5» (попередні назви – «Вітовська центральна районна лікарня» та «Жовтнева центральна районна лікарня») від 25.09.2020 № 2087 (арк. 156). У довідці вказано, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 28.11.1989 по 20.07.1990. Довідка підписана головним лікарем лікарні. Суд зауважив, що у справі наявна ще одна довідка за підписом головного лікаря лікарні (від 09.09.2020 № 1949), в якій також вказано, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 28.11.1989 по 20.07.1990 (арк. 16).

Проте, Управління у Листі від 22.12.2020 вказало, що «… згідно з довідкою КМП ММР «Міська лікарня № 5» від 05.11.2020 № 2455 визнано недійсною довідку від 25.09.2020 № 2087 …». Довідка від 05.11.2020 № 2455 (арк. 155) також підписана головним лікарем лікарні, зміст довідки повністю відтворює зміст Листа № 3205, а також містить фразу: «Довідку за номером 2087 від 25.09.2020р. вважати недійсною».

Подальше листування позивача з Управлінням та з головним лікарем Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5» до вирішення спору не призвело, тому ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх прав до суду.

Крім вказаних листів і довідок, у справі наявна також підписана головним лікарем, інспектором відділу кадрів і головним бухгалтером лікарні «Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 10.09.2020 № 1964 (надалі – Довідка № 1964, арк. 15); довідки з інформацією про заробітну плату ОСОБА_1 та особові рахунки позивача (арк. 11-12, 13, 14, 28-30, 197-199); копії наказів.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано у частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.03.2019 у справі№ 314/404/17 Верховний Суд, зокрема, вказав: «… робота в розумінні статей 21, 30 КЗпП є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.

Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах вказаних у цій статті, тому, на думку колегії суддів, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі …».

Позивач не заперечує проти того, що період перебування її у відпустці по догляду за дитиною з 28.09.1989 по 19.01.1991 підлягає зарахуванню до стажу в одинарному розмірі, проте, заперечує ту обставину, що у відпустці по догляду за дитинною вона перебувала і у 1992 році.

В даній справі мають бути з`ясовані питання того, чи був законним проведений УПФУ у 2007 році перерахунок пенсії позивача в зв`язку зі зменшенням тривалості стажу, а також того, чи була правомірною бездіяльність Управління, що мала місце у 2020 році.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Чинною у 1989-1992 роках «Инструкцией о порядке ведения трудовых книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях» не передбачалось внесення до трудової книжки запису про надання жінці відпустки по догляду за дитиною.

Згідно з абзацом другим пункту 1 чинної у 2007 році редакції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі – Порядок № 637), за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 чинної у 2007 році редакції Порядку № 637 було встановлено, що за відсутності трудової книжки а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з чинною у жовтні 2007 року редакцією частини першої статті 98 Закону № 1788, перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Як вказано вище, відповідач підтвердив, що єдиним документом, що був використаний УПФУ у 2007 році для висновку про менший (у порівнянні з тим, як він був визначений при призначенні пенсії у 2004 році) стаж позивача і, відповідно, для перерахунку пенсії, був Лист № 3205.

Лист № 3205 не відноситься до документів, що зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З урахуванням цього, суд встановив, що у 2007 році УФПУ не мало законних підстав для перерахунку тривалості стажу ОСОБА_1 .

В зв`язку з цим, суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії УПФУ щодо зменшення у 2007 році тривалості стажу позивача шляхом зарахування періодів її роботи з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 в одинарному розмірі.

У 2020 році позивач звернулась до Управління з метою поновлення її права, що було порушено у 2007 році.

У відзиві Управління зазначило: «… у зв`язку з запереченням Позивачкою факту її перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3 років у спірні періоди Відповідачем було надіслано лист від 22.12.2020 вих. № 1400-0305-8/75782 до КМП ММР «Міська лікарня № 5» з проханням підтвердити перебування Позивачки у відпустці по догляду за дитиною у спірні періоди. У відповідь на лист Відповідача КМП ММР «Міська лікарня № 5» було надано копії таких первинних документів як накази від 01.05.1991 № 10-К; від 01.07.1991 № 55-к та особовий рахунок Позивачки за 1992 рік. Аналізуючи вищевказані первинні документи можна зробити висновок, що Позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною у періоди з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 …».

До відзиву відповідач додав копії наказів від 01.05.1991 № 10-к та від 01.07.1991 № 55-к, а також особовий рахунок позивача за 1992 рік (арк. 101, 102, 103).

Будь-яких пояснень, щодо того, яким чином був проаналізований особовий рахунок позивача за 1992 рік (арк. 103) , і на підставі чого був зроблений висновок про те, що ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 20.07.1992 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, Управління не надало.

Натомість суд зауважив, що у «Довідці про заробітну плату для обчислення пенсії» (вих. № 19 від 24.03.2021, арк. 11-12) наявна інформація про кількість відпрацьованих годин у зазначених періодах (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом); у «Довідках про заробітну плату для обчислення пенсії» (вих. № 115 від 03.12.2020, арк. 13, вих. № 20 від 24.03.2021, арк. 14) наявна інформація про нараховані ОСОБА_1 суми заробітної плати, в тому числі за травень-червень 1991 року та за січень-червень 1992 року; у довідці, що була врахована при призначенні ОСОБА_1 пенсії у 2004 році, також наявна інформація про заробіток позивача у травні – червні 1991 року, у січні – липні 1992 року (арк. 198).

Крім того, поза увагою відповідача залишилось і те, що у листі від 27.01.2021 № 212 «Про надання інформації» заступник керівника з медичної частини Міської лікарні № 5 зазначив, що, відповідно до наявних у розпорядженні лікарні наказів, з 19.12.1991 по 17.01.1992 та з 21.04.1992 по 21.05.1992 ОСОБА_1 перебувала у плановій відпустці, при тому, що з 01.01.1992 по 20.07.1992 вона нібито перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Відповідач не надав суду копію наказу (або виписку з нього) про те, що з 01.01.1992 по 20.07.1992 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Суд зауважив, що наявні у справі листи, довідки за підписами головних лікарів лікарні та інші документи, що їх отримав відповідач у 2020 році, містять суперечливу інформацію, тому не можуть бути визнані достовірними.

Як вказано вище, єдиними документами, на підставі яких Управління встановило факт перебування позивача в період з 07.05.1991 по 30.06.1991 у відпустці по догляду за дитиною, є:

1. Наказ від 01.05.1991 № 10-к – про надання ОСОБА_1 оплачуваної відпустки до догляду за дитиною з 07.05.1991 по 20.07.1991 (арк. 101).

2. Наказ від 01.07.1991 № 55-к – про те, що ОСОБА_1 має приступити до роботи «после отпуска по уходе за ребёнком до 2ух лет 1 июля 1991 года» (арк. 102).

Відповідно до статей 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою – третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зміст вказаних наказів, як вказано вище, не відповідає змісту інших документів, що наявні у справі.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що в розпорядженні Управління не було достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що у спірних періодах позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

У заяві від 12.10.2020 до Управління (арк. 93) ОСОБА_1 звертала увагу відповідача на наявну у пенсійній справі Довідку № 1964 (арк. 15).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Довідка № 1964, яка є саме такою уточнюючою довідкою (тобто єдиним допустимим доказом у розумінні частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України), що була видана на підставі зазначених у ній документів, в тому числі кадрових наказів, не містить відомостей про перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною у 1991 та у 1992 роках.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним було перевірено обґрунтованість видачі Довідки № 1964 і достовірність відомостей, що містяться в ній, а також у довідці про заробіток ОСОБА_1 , яка була подана у 2004 році разом із заявою про призначення пенсії (арк. 198).

За таких обставин, на думку суду, Управління, після отримання у жовтні 2020 року відповідної заяви позивача, було зобов`язано поновити порушене у 2007 році право позивача, проте відмовилось це зробити.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Суд відхилив доводи позивача про порушення позивачем строку звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вказано вище, Розпорядження позивачу не направлялось, доказів того, що ОСОБА_1 повинна була дізнатися про те, що у 2007 році УПФУ, при збільшенні розміру пенсії (з підстав, що не пов`язані з обчисленням стажу за період її роботи у Жовтневій районній лікарні), зменшило тривалість цього стажу, відповідач не надав.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління ПФУ в Корабельному районі м. Миколаєва, що полягають у зарахуванні, відповідно до розпорядження від 16.10.2007 № 129758, до стажу ОСОБА_1 періодів її роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 в одинарному розмірі.

3. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 в подвійному розмірі.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) періоди роботи з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 до стажу у подвійному розмірі.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) провести з 01.10.2007 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з урахуванням того, що періоди її роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 по 30.06.1991 та з 01.01.1992 по 20.07.1992 підлягають зарахуванню до стажу у подвійному розмірі, та виплатити відповідну суму різниці в пенсії.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна