Рішення № 99754234, 21.09.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/1446/17

2/621/852/21

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

у складі головуючого - судді Овдієнка В. В.,

секретар судового засідання - Горобець Н. М.,

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

представники позивача - Сафір Ф. О., Граковський А. Ю., Полфьорова Я. В.

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Василевська К. М., Коваленко І. О.,

розглянувши за відсутності учасників справи, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, в залі суду, справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми,

у с т а н о в и в:

13.07.2017 від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.03.2011 в розмірі 30 206 грн 58 коп. та судового збору в розмірі 1 600 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.03.2011 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13.06.2017 має заборгованість - 30 206 грн 58 коп., яка складається з наступного: 3 560 грн 29 коп. - заборгованості за кредитом; 17 403 грн 04 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 7 328 грн 65 коп. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн штрафу (фіксована частина); 1 414 грн. 60 коп. - штрафу (процентна складова).

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді даного позову. (а. с. 2-4).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.07.2017 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 21.09.2017.

21.09.2017 у зв`язку з першою неявкою відповідача відкладено судовий розгляд.

Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 30 206 грн 58 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 01.03.2011, станом на 13.06.2017, та 1 600 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

05.04.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій вимагалося: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 у справі 621/1446/17.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.04.2021 клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017, призначено судовий розгляд заяви на 15.04.2021.

15.04.2021 за клопотанням представника позивача Граковського А. Ю. відкладено судовий розгляд.

21.05.2021 у зв`язку з неможливістю проведення відеоконференції з Шевченківським районним судом м. Києва відкладено судовий розгляд.

14.06.2021 від представника позивача Полфьорової Я. В. до суду надійшли письмові пояснення із запереченнями проти перегляду заочного рішення.

Представник відповідача - адвокат Василевська К. М., подала заяву, в якій просила розглянути заяву про перегляд заочного рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 у справі № 621/1446/17 за відсутності ОСОБА_1 та її представника, скасувати заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 у справі № 621/1446/17 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15.06.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2017 та призначено справу до розгляду за загальними правилами у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, з повідомленням учасників справи, на 07.07.2021.

06.07.2021 від представника відповідача Коваленко І. О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволені позову відмовити через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 194-210).

07.07.2021 представник позивача Полфьорова Я. В. подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала.

07.07.2021 судовий розгляд відкладено, у зв`язку з неможливістю провести судове засідання в режимі відеоконференції.

27.08.2021 відкладено судовий розгляд.

27.08.2021, 21.09.2021 представник відповідача Коваленко І. О. подала клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника.

21.09.2021 представник позивача Полфьорова Я. В. подала письмові пояснення, в яких просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

21.09.2021 належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з`явилися.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження факту укладання кредитного договору позивачем надано копії анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 01.03.2011, копії паспорта ОСОБА_1 , Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , Довідку про надання кредитних карт по договору б/н від 01.03.2011, остання картка видавалася 03.09.2013 з терміном дії до 05/17 (а. с. 10, 27, 149, 150)

У заяві позичальника від 01.03.2011 вказано платіжна картка кредитка "Універсальна", не зазначено кредитний ліміт, базова процентна ставка по кредитному ліміту, щомісячна комісія

У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями витягів з ЄДРПОУ від 27.12.2016 та від 21.04.2017, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, Статуті Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 409 від 03.04.2017 (а. с. 29-32).

Згідно розрахунку та Виписки по картковому рахунку, наданих позивачем, станом на 13.06.2017 за вказаним кредитним договором з боку відповідачки мається заборгованість - 30 206 грн 58 коп., яка складається з наступного: 3 560 грн 29 коп. - заборгованості за кредитом; 17 403 грн 04 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 7 328 грн 65 коп. - заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн 00 коп. штрафу (фіксована частина); 1 414 грн 60 коп - штрафу (процентна складова) (а. с. 5-9, 153-174).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальними правилами, що випливають з положень ст. ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 610, 614, 622-625 ЦК України, цивільні права та обов`язки, виникають, зокрема, з договорів, і повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання, стягнення неустойки; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в тому числі, вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, а також і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини кредитного договору (а. с. 11, 12-26).

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.03.2011) до дати звернення до суду із вказаним позовом (13.07.2017), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не мають підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.03.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН передбачено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 01.03.2011 з ОСОБА_1 АТ КБ "Приватбанк" дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, позивач не має правових підстав для нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання, а також і для нарахування відсотків за ставкою, що перевищує зазначену в анкеті-заяві, підписаній відповідачем.

Укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 01.03.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми, що була нею фактично отримана на підставі поданої нею анкети-заяви на картковий рахунок та нею використана.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за тілом кредиту складає 3 560 грн 29 коп. Зазначений розмір заборгованості заперечувався відповідачем, проте на його спростування не надано будь-яких доказів.

За таких обставин, позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 3560 грн 29 коп., що були нею фактично використані з рахунку, відкритого на її ім`я позивачем.

У задоволенні решти позову належить відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно до задоволеної частини позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 3 560 (три тисячі п`ятсот шістдесят) грн 29 коп.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 188 (сто вісімдесят вісім) грн 59 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повне рішення складене 21.09.2021.

Головуючий: В. В. Овдієнко