Ухвала суду № 99753532, 17.09.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 р. м. Кремінна

Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/42/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючої судді Тесленко І.О.,

суддів Акулова Є.М та Костроби Ю.Ю

за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,

прокурора Боровкової Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шмуйлової І.М.,

за участі перекладача Богомоловой Н.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановив:

На розгляді суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

В порядку ст. 201 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. В обґрунтування посилався, що його було затримано 05.09.2018 року, і він вже понад три роки перебуває під вартою на його думку незаконно, та не з його вини розгляд справи триває досі та не закінчений. До кримінальної відповідальності він не притягувався, обвинувачення щодо нього є безпідставним, ризики на які посилається прокурор кожного разу при розгляді питання про продовження строків тримання під вартою є надуманими, він жодного разу не чинив тиску на потерпілих і свідків у цій справі. Зазначив, що він перебуває у міжнародному розшуку, проте це не свідчить про його небезпеку для суспільства, оскільки натепер йому надано захист на території України, як біженцю, та він має зареєстроване місце проживання, а саме АДРЕСА_1 . Також має грамоти та відзнаки за допомогу, листи вдячності від Управлінь соціального захисту населення, позитивні характеристики за місцем мешкання.

Захисник Шмуйлова І.М. повністю підтримала доводи обвинуваченого.

Прокурор просила відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтриманого його захисником. В обґрунтування зазначила, що існуючі ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вона раніше вже звертала увагу суду та надавала відповідні докази, наразі не зменшились та не відпали, що й було підтверджено апеляційною інстанцією при перегляді попередньої ухвали суду щодо продовження запобіжного заходу.

Усі потерпілі в наданих суду письмових заявах в категоричній формі наполягали на обов`язковому триманні обвинуваченого під вартогю, з огляду на його соціальну небезпеку.

Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно приписів ч. ч. 1-5 ст 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ за скаргою №26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, неможна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

Відповідно до практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішення питання по суті, суд зважує, що ухвалою Кремінського районного суду Луганської області ОСОБА_1 було встановлено заставу у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте зазначена ухвала суду була скасована ухвалою Луганського апеляційного суду в частині визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 , який просив застосувати до нього саме альтернативний запобіжний захід, - заставу, сам не погодився з ухвалою Кремінського районного суду Луганської області в частині визначеного розміру застави, подавши апеляцію, в якій просив застосувати до нього домашній арешт.

А відповідно до ухвали Луганського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, колегія суддів апеляційного суду погодилася з доводами апеляційної скарги прокурора та його посиланням на недотримання місцевим судом вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Зроблено висновок, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На ці ж самі обставини раніше вже звертав свою увагу Луганський апеляційний суд в ухвалі від 03.09.2019 року, коли переглядав за апеляційною скаргою прокурора ухвалу колегії суддів Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 серпня 2019 року при продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, із можливістю внесення застави у розмірі 672 350 грн., скасувавши її та ухваливши нове рішення, яким задовольнив клопотання прокурора у кримінальному провадженні і продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 без можливості внесення застави.

Обвинуваченим разом із клопотанням жодних додатків не надано. В черговий раз він посилався на раніше надані ним копії документів, які вже досліджувались судом та їм була надана відповідна правова оцінка.

Апеляційний суд при апеляційному перегляді визнав обгрунтованим продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ухвалою Кремінського районного суду Луганської області у від 10.08.2021 року, залишивши її в силі своїм рішенням від 26.08.2021 року.

З урахуванням наведеного та досліджених доказів, судом була встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та не відпали.

При цьому суд дійшов переконання, що наявність у ОСОБА_1 місця реєстрації на території України, та позитивних характеристик як місцевого мешканця та свідомого християнина, самі по собі не можуть нівелювати ризики в кримінальному провадженні та забезпечити його належну поведінку.

Посилання обвинуваченого та його захисника на усталену практику Європейського суду що із плином часу та триманням обвинуваченого під вартою ризики суттєво знижуються, суд не бере до уваги з огляду на ту ж усталену практику ЄСПЛ.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

З урахуванням наведеного та категоричної думки потерпілих щодо підвищеної суспільної небезпеки обвинуваченого, суд вважає клопотання обвинуваченого таким, що не підлягає задоволенню з огляду на вищенаведене.

Керуючись ст. ст. 8, 12, 18, 24, 28, 42, 68, 177, 194, 201, 331 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , підтримане його захисником Шмуйловой І.М про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з застосуванням системи електронного контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.О. Тесленко

Судді Є.М. Акулов

Ю.Ю. Костроба