Ухвала суду № 99751530, 21.09.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/14605/15-ц

провадження 6/201/366/2021

УХВАЛА

21 вересня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі – Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про заміну сторони та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроградстрой”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислава Олександровича і ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 вересня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ “Дніпроградстрой”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О. і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позовні вимоги змінювалися (спочатку було збільшення вимог, потім – зменшення), доповнювалися і уточнювалися.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2019 року справу залишено без розгляду.

ТОВ «Спектрум Ессетс» 07 вересня 2021 року звернулося до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з заявою про заміну сторони та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроградстрой”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислава Олександровича і ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обґрунтування заяви представник зазначив, що права кредитора за кредитним договором перейшли від банку до ТОВ «Спектрум Ессетс». Факт правонаступництва підтверджений договором № GL3N218881 про відступлення прав вимоги від 25 вересня 2012 року та просив скасування заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду від 25 вересня 2015 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Заявник у своїй заяві просив дане питання розглядати за його відсутності. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати дані питання за їх відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, а також допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (правонаступника – Публічного акціонерного товариства «Фідобанк») на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (код ЄДРПОУ 43285992).

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 10 статті 158 ЦПК України передбачено, що у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи і клопотання, надані та добуті докази, суд вважає можливим скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що зареєстровані за товариством з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872). Заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872; місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21) укладати із третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов`язаннями квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в тому числі: укладати щодо цих квартир договорів купівлі-продажу, міни, дарування, найму, іпотеки, передавати квартиру в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасникам товариства. Заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872; місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21) вселяти до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , мешканців для тимчасового або постійного проживання, а також проводити в цих квартирах перепланування, ремонтні роботи та будь-які інші дії, що можуть призвести до пошкодження оздоблення квартир та майна, яке в них знаходяться, погіршення їх поточного будівельного, інженерного, санітарного та протипожежного стану, зміни її технічних характеристик, руйнації або знищення. Заборону Головному управлінню Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, пл. Червона, 2-А) та Жовтневому районному відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 7) реєструвати місце проживання або місцеперебування осіб в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2020 року, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, справу залишено без розгляду, також слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси сторін, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного відсутні передбачені законом підстави для подальшої наявності таких заходів забезпечення позову.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява є мотивованою та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про заміну сторони та скасування заходів забезпечення позову – задовольнити.

Замінити сторону правонаступника по цивільній справі 201/14605/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроградстрой”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислава Олександровича і ОСОБА_2 , третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (правонаступника – Публічного акціонерного товариства «Фідобанк») на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».

Скасувати арешт на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що зареєстровані за товариством з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872), номер запису обтяження 11561391, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року.

Скасувати заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872; місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21) укладати із третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов`язаннями квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в тому числі: укладати щодо цих квартир договорів купівлі-продажу, міни, дарування, найму, іпотеки, передавати квартиру в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасникам товариства, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року.

Скасувати заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Днепроградстрой» (код ЄДРПОУ 35739872; місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 21) вселяти до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , мешканців для тимчасового або постійного проживання, а також проводити в цих квартирах перепланування, ремонтні роботи та будь-які інші дії, що можуть призвести до пошкодження оздоблення квартир та майна, яке в них знаходяться, погіршення їх поточного будівельного, інженерного, санітарного та протипожежного стану, зміни її технічних характеристик, руйнації або знищення, що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року.

Скасувати заборону Головному управлінню Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, пл. Червона, 2-А) та Жовтневому районному відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 7) реєструвати місце проживання або місцеперебування осіб в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2015 року.

Ухвала набрала законної сили 21 вересня 2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя – О.А Антонюк