Рішення № 99749715, 20.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. Справа№200/10445/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорськом районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради звернулося (ідентифікаційний код 25953617, Україна, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 23) до суду з позовом до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорськом районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 34991191, Україна, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Академічна, будинок 20) про визнання протиправною та скасування постанови від 06 серпня 2021 року ВП №65045843 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. В обґрунтування зазначено, що управлінням вжито заходи для виконання рішення суду №200/8224/20-а. Причини невиконання рішення суду є поважними, що унеможливлює накладення штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 06 квітня 2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №200/8224/20-а призначено державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 на загальну суму 41280,00 гривень. Державна допомога ОСОБА_1 не виплачена у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі та облікована відповідно до п. 15 Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016, а саме сума соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час окремого порядку Кабінетом Міністрів України не прийнято.

19 серпня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. надано платіжне доручення від 13.08.2021 №1205.

08 вересня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд на 20 вересня 2021 року. У встановлений судом строк відзив відповідачем не надано.

У судове засідання, призначене на 20 вересня 2021 року, представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

23 жовтня 2020 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі

№ 200/8224/20-а управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов`язано призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 квітня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі № 200/8224/20-а виданий виконавчий лист про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 квітня 2021 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оруджовою К.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65045843 з примусового виконання виконавчого листа № 200/8224/20-а. Боржнику був наданий десятиденний строк для виконання рішення суду.

22 квітня 2021 року листом № 29-04-14/3359 позивач повідомив Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що управлінням в добровільному порядку нараховано допомогу при народженні дитини ОСОБА_3 на період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року у розмірі 10320,00 грн., на період з 01.01.2017 по 31.12.2019 – у щомісячному розмірі 860,00 грн., загальна сума складає 41280,00 грн. Також, повідомлено про неможливість виконання рішення суду в частині виплати державної допомоги при народженні дитини у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі (виконання рішень суду) та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні.

06 серпня 2021 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оруджовою К.І., винесена постанова про накладення штрафу на управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради за невиконання рішення суду в сумі 5 100,00 гривень. Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Позивач додатком до позову надав наказ від 16 лютого 2021 року №86 Міністерства соціальної політики України про затвердження паспорту бюджетної програти на 2021 рік. Додатком до наказу надав паспорт бюджетної програми на 2021 рік від 16.02.2021 року №86.

Позивач вважає протиправною постанову про накладення штрафу у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 наведеного Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців, відповідно до ч. 1 якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 наведеної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 наведеної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з частини 1 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За змістом ч. 2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на державного виконавця покладено обов`язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі шляхом винесення постанов право накладати стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов`язковими на всій території України.

З аналізу наведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що у разі невиконання рішення суду без поважних причин виконавець зобов`язаний винести постанову про накладення на боржника (юридичну особу) штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в якій, також, зазначаються вимога виконати рішення протягом трьох робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин.

В той же час, законодавцем не визначено які саме причини для невиконання рішення суду є поважними. Поняття поважних причин є оціночним, а його вирішення Законом України “Про виконавче провадження” покладено на розсуд державного виконавця при вирішенні питання про наявність підстав для накладення на боржника штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 75 наведеного Закону.

Матеріалами справи встановлено, що за судовим рішенням управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зобов`язано призначити та виплатити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

За наслідками судового розгляду встановлено, що позивач не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання рішення суду.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/8224/20-а від 23 жовтня 2020 року має відбуватися за правилами, встановленими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з огляду на наступне.

Закон України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон №4901-VI) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Згідно зі статтею 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Позивач у справі є органом місцевого самоврядування, а тому не є тим суб`єктом на якого розповсюджується дія Закону №4901-VI.

Отже, посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виконання рішення суду є безпідставними.

Суд не бере до уваги посилання позивача на пункт 15 «Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 640/18720/18 від 11.06.2019 визнані протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 статтею 4 Закону України від 21 листопада 1992 року№2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1101 затверджений «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення» (далі – Порядок).

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою “Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення” (далі - бюджетні кошти).

Пунктами 2 та 5 Порядку встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які перераховують такі кошти структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, на виплату допомоги при народженні дитини відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми (пункт 5 Порядку).

Позивачем, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, не надано доказів відсутності фінансування з Державного бюджету на 2021 рік для покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми.

За офіційним повідомленням Державної казначейської служби України (https://www.treasury.gov.ua/ua/kaznachejstvo-informuye/viplata-deyakih-vidiv-dopomog-kompensacij-groshovogo-zabezpechennya-ta-oplata-poslug-okremim-kategoriyam-naselennya)

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та розписом асигнувань державного бюджету на 2021 рік головному розпоряднику бюджетних коштів Міністерству соціальної політики України передбачена бюджетна програма 2501030 «Виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» з плановим обсягом асигнувань на рік 62 046,6 млн грн, з них захищені видатки – 61 132,8 млн гривень.

Метою бюджетної програми є виплата допомоги сім`ям з дітьми, допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»), щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, відшкодування вартості послуги.

Станом на 02.09.2021 асигнування на захищені видатки відкрито всім головним розпорядникам бюджетних коштів, у тому числі Міністерству соціальної політики України, в повному обсязі січня-вересня поточного року.

Міністерству соціальної політики України станом на 02.09.2021 на зазначену мету відкрито асигнування у сумі 44 192,5 млн грн в т.ч. у вересні місяці – 4 613,9 млн гривень. Касові видатки станом на 02.09.2021 складають 39 358,3 млн грн, у т.ч. за захищеними видатками – 39 272,7 млн гривень.

За інформацією за серпень 2021 року (https://krm.gov.ua) з Державного бюджету надійшло 39204201,56 гривень, в тому числі перераховано державної допомоги на дітей – 23294660,16 гривень.

З урахуванням встановлених у справі обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем відбулося за наявності відповідного фінансового забезпечення та фактичної наявності коштів, передбачених бюджетною програмою 2501030 «Виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення», а тому не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин.

Суд не приймає до уваги всі інші доводи та заперечення сторін, оскільки вони висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Зважаючи на те, що під час судового розгляду встановлені обставини, які свідчать про неповажність причин невиконання позивачем рішення суду, а вивчення матеріалів виконавчого провадження свідчить про відповідність дій державного виконавця положенням статті 75 Закону №1404-VIII, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, тому позовні вимоги не підлягають в задоволенню.

Питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки обидві сторони є суб`єктами владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорськом районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 06 серпня 2021 року ВП №65045843 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень за невиконання виконавчого листа по справі №200/8224/20-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 01 квітня 2021 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош