Ухвала суду № 99749652, 20.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 вересня 2021 р. Справа №200/8218/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецькій області (код у ЄДРПОУ 41832960, 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецькій області (код у ЄДРПОУ 41832960, 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради щодо позбавлення законного права на подовжену основну щорічну оплачувану відпустку ОСОБА_1 в частині недодання до зазначеної відпустки 18 (вісімнадцяти) календарних днів згідно наказу управління від 14 червня 2021 року №151-К/тм.

- зобов`язати Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради надати ОСОБА_1 недодану частину основної щорічної подовженої оплачуваної відпустки тривалістю 18 (вісімнадцять) календарних днів з аналогії посад консультанта або психолога центру професійного розвитку педагогічних працівників згідно Розподілу V Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів педагогічним працівникам.

07 липня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначив, що з 15.11.2000 року по наступний час має безперервний стаж педагогічної роботи більше ніж 20 років - від в.о. практичного психолога міської психологічної служби Краснолиманського міського відділу освіти до завідувача навчально- методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

В управлінні освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради почала працювати з 04 січня 2018 року на посаді методиста навчально-методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу.

З 07 листопаду 2018 року по теперішній час позивач займає посаду завідувача навчально-методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

Зазначає, що психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради діє на підставі чинного законодавства та положення про службу, затвердженого наказом вищезазначеного управління від 09.01.2018 року №15, та об`єднує два структурних підрозділи: навчально-методичний кабінет практичної психології і соціальної роботи та шкільну логопедичну службу.

При створенні з 01 вересня 2020 року в Лиманській ОТГ Комунальної установи «Центр професійного розвитку педагогічних працівників», згідно до Постанови КМУ від 29.07.2020 року №672, навчально-методичний кабінет практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу залишився окремим структурним підрозділом управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради та не підпадав під реформування.

Вказує, що за своїм статусом працівники психологічної служби системи освіти України належать до педагогічних працівників, то вони користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них ст. 57 Закону України «Про освіту», та згідно ст.54 цього Закону та ст.6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопаду 1996 року №504/96-ВР мають право на щорічну основну подовжену оплачувану відпустку.

Крім того, 07 квітня 2021 року позивач пройшла атестацію, як педагогічний працівник, на атестаційній комісії при управлінні освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради з висновком про відповідність займаній посаді.

На протязі вищезазначеного періоду праці, у тому числі за 2020 рік, позивач мала основну щорічну оплачувану подовжену відпустку тривалістю 42 календарних дня, як педагогічний робітник.

30 квітня 2021 року позивача було письмово повідомлено керівником Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про зміну істотних умов праці, в частині зменшення тривалості належної їй основної щорічної оплачуваної відпустки до 24 календарних днів із посиланням на внесені зміни Постановою КМУ від 29.07.2020 року №672 до Постанови КМУ від 14 квітня 1997 року №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам», згідно якої, посада, яку займає позивач - відсутня у переліку посад педагогічних працівників, що мають право на подовжену відпустку. При цьому, змін до Закону України «Про освіту» про це не приймалося та статус позивача, як педагогічного працівника не змінився.

Наказом управління освіти, молоді та спорту від 14 червня 2021 року №151-К/тм згідно особистої заяви позивача від 14 червня 2021 року про надання основної щорічної оплачуваної відпустки, позивачу надана основна щорічна відпустка з 05.07.2021 року по 28.07.2021 року тривалістю 24 календарних дня, та додаткова оплачувана відпустка згідно колективного договору за 2021 рік з 29.07.2021 року по 04.08.2021 року тривалістю 7 календарних днів. Таким чином, до основної щорічної оплачуваної відпустки позивачу не додано 18 (вісімнадцять) календарних днів.

Вважає, що такою дією відповідача, суттєво порушено законне право позивача на основну щорічну подовжену відпустку, тому просить задовольнити позовні вимоги.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що 19 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту».

Відповідно до п.5 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» до 1 вересня 2020 року органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям треба було забезпечити створення районних, міських (районних у містах) центрів професійного розвитку педагогічних працівників шляхом реорганізації науково-методичних (методичних) установ (центрів, кабінетів), крім закладів післядипломної освіти, та організувати і забезпечити відбір працівників до зазначених центрів на конкурсних засадах. Основним завданнями таких центрів є сприяння професійному розвитку педагогічних працівників, їх психологічна підтримка та консультування.

На реалізацію цього Закону районні (міські) методичні кабінети (центри), положення про які затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.2008 №1119 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2008 за №1239/15930, реорганізовуються у центри професійного розвитку педагогічних працівників.

На виконання статті 75 Закону України «Про освіту», частини третьої статті 52 Закону України «Про повну загальну середню освіту» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 липня 2020 року № 672 «Деякі питання професійного розвитку педагогічних працівників» (далі — Постанова №672), якою також вніс зміни до окремих актів Уряду, що регулюють питання оплати праці та тривалості відпусток педагогічних працівників.

Постанова КМУ № 672 набрала чинності з дня її опублікування, крім пункту 2 цієї постанови, який набрав чинності з 1 вересня 2020 року.

Відповідно до вищевикладеного Лиманською міською радою була створена Комунальна установа «Центр професійного розвитку педагогічних працівників», на посади спеціалістів цього Центру був оголошений конкурс, а структурний підрозділ навчально-методичний центр управління освіти, молоді та спорту — був ліквідований.

Навчально-методичний кабінет практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу є окремим структурним підрозділом управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради. їх діяльність керується наказом Міністерства освіти і науки від 22.05.2018 №509 «Положення про психологічну службу у системі освіти України».

Зазначає, що згідно із Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору. Згідно статті 6 Закону №504 керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Посади завідувача, практичного психолога, методиста включено до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 14.06.2000 № 963. У Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженому постановою КМУ від 14.04.97 № 346, тривалість щорічної основної відпустки для завідувача, практичного психолога та методиста навчально- методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу не визначено.

Виходячи з вищевикладеного, зміни у розділ V постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346, які внесені Постановою №672 позбавили права на подовжену тривалість відпустки педагогічних працівників (методистів, завідувачів лабораторії (кабінету), керівників та їх заступників) існуючих навчально-методичних центрів (кабінетів), які є в системі освіти, а також у підпорядкуванні інших центральних органів виконавчої влади.

Також відповідач зазначає, що з метою відновлення гарантованого законодавством права педагогічних працівників навчально-методичних центрів (кабінетів) необхідно внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №346 та відновити розділ V додатку до Порядку у діючий до 01.09.2020 редакції. Починаючи з серпня 2020 року Міністерство освіти і науки України, професійні об`єднання працівників України неодноразово зверталися з листами та клопотаннями щодо внесення змін до Постанови №346, щоб педагогічні працівники навчально-методичних кабінетів (центрів) не втратили своє право на подовжену тривалість щорічної основної відпустки.

Так як зміни до Постанови №346 не внесені, відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 247 Кодексу законів про працю України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», управлінням було направлено подання голові профспілкового комітету первинної профспілкової організації Управління освіти, молоді та спорту щодо змін у тривалості відпустки на 24 календарних дні педагогічних працівників навчально-методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу. Відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України 30 квітня 2021 року кадровою службою управління були розроблені письмові повідомлення про зміну істотних умов праці для працівників навчально-методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу щодо зменшення відпусток та надані для ознайомлення. ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис з даним повідомленням 30 квітня 2021 року.

Виходячи з вищевикладеного та відповідно до діючого законодавства України відпустка тривалістю більше ніж 24 календарних дні завідувачу навчально-методичного кабінету практичної психології та соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу з набранням чинності Постанови №672 не передбачено нормами та умовами чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , з 15.11.2000 року по наступний час має безперервний стаж педагогічної роботи більше ніж 20 років - від в.о. практичного психолога міської психологічної служби Краснолиманського міського відділу освіти до завідувача навчально- методичного кабінету практичної психології і соціальної роботи психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не є державним службовцем.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в том числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно – владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Тобто, специфіку публічно – правового спору визначають: суб`єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов`язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб`єктів публічно – правового спору, то обов`язковим його учасником є суб`єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об`єктів управління.

Специфіка публічно – правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб`єктом публічного управління суб`єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно – правовий характер, пов`язаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно – правового спору є участь у справі суб`єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб`єктів і його рішення є обов`язковими для виконання.

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (стст.3, 15 ЦПК).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Основним законом, що регулює спірні правовідносини є Кодекс Законів про Працю України та Закон України «Про відпустки». Крім того, як зазначалось судом, позивач не є державним службовцем, присягу не складала, а отже не перебуває на публічній службі.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є суто трудовими, а отже підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 року у справі №341/551/16-ц зробила наступний правовий висновок: " …саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, а не суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю.

До того ж, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради щодо позбавлення законного права на подовжену основну щорічну оплачувану відпустку ОСОБА_1 в частині недодання до зазначеної відпустки 18 (вісімнадцяти) календарних днів згідно наказу управління від 14 червня 2021 року №151-К/тм. Та про зобов`язання Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради надати ОСОБА_1 недодану частину основної щорічної подовженої оплачуваної відпустки тривалістю 18 (вісімнадцять) календарних днів з аналогії посад консультанта або психолога центру професійного розвитку педагогічних працівників згідно Розподілу V Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів педагогічним працівникам не є публічно-правовими, оскільки предметом такого спору є оспорювання правомірності надання щорічної відпустки меншої тривалості, тобто в даному випадку наявний спір про право, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір, що виник у зв`язку з ненаданням відпустки працівнику, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За приписами ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин та має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 183, 238, 239, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 200/8218/21 за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецькій області (код у ЄДРПОУ 41832960, 84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 15) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повний текст ухвали виготовлений, підписаний та проголошений у судовому засіданні 20 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя К.Е. Абдукадирова