Рішення № 99746589, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/8835/21За позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

до Державного підприємства завод «Арсенал»

про стягнення 407 045, 51 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства завод «Арсенал» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 407 045, 21 грн, з яких: 358 073, 44 грн основний борг, 35 451, 51 грн інфляційні втрати та 13 520, 56 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.509, 525, 526, 530, 610, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №1/23-37-20 про відшкодування витрат за використану теплову енергію від 08.01.2020, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

23.06.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відкрито провадження в справі №910/8835/21, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, відзив не подав, тобто процесуальними правами, передбаченими ст. 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

27.08.2021 від відповідача надійшла заява про залишення позову без руху, з посиланням на те, що позивачем не направлено на адресу відповідача доказів сплати судового збору та доказів на підтвердження повноважень директора.

Розглянувши вказану вище заяву відповідача, суд зазначає, що остання задоволенню не підлягає, оскільки при відкритті провадження судом було перевірено дотримання позивачем процесуальних вимог законодавства, зокрема, щодо сплати судового збору та зарахування його до спеціального фонду , а також перевірено наявність повноважень особи, що підписала позов, з урахуванням чого постановлено ухвалу про відкриття провадження в даній справі.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. в період з 09.08.2021 по 09.09.2021 та з 13.09.2021 по 17.09.2021 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з відпустки - 20.09.2021.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 між позивачем (надалі - сторона-1) та відповідачем (надалі - сторона-2) укладено договір №1/23-37-20 про відшкодування витрат за використану теплову енергію (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого сторона-2 зобов`язується відшкодувати стороні-1 витрати за використану теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання приміщень, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8 та вказані в додатку №1 до договору.

Згідно із п.3.1. договору кількість використаної теплової енергії визначається щомісячно розрахунковим методом згідно розрахунків викладених в додатках №1 та №2 до договору. Кількість використаної теплової енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

Відповідно до п.3.2. договору вартість використаної теплової енергії визначається згідно тарифу затвердженому КМДА, НКРЕКП у встановленому законом порядку згідно чинного законодавства. Тарифи можуть змінюватись згідно розпоряджень органів державної влади і є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення, їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.

Авансовий платіж за теплову енергію наступного місяця в розмірі 50% сторона-2 здійснює до 20 числа діючого місяця за результатами використаної теплової енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 робочих днів наступного місяця після надання послуг на підставі виставленого рахунку та підписаного сторонами акту приймання-передавання енергоресурсів (п.3.3. договору).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що кількість використаної теплової енергії вважається погодженою сторонами після підписання акту приймання-передавання енергоресурсів, з урахуванням п.3.7. сторонами-2 зобов`язується протягом 5 робочих днів після отримання акту приймання-передавання енергоресурсів підписати його та направити 1 примірник стороні-1.

Відповідно до п.3.7. договору в разі не підписання стороною-2 акту приймання-передавання енергоресурсів, остання повинна письмово надати мотивовану відмову від підписання акту приймання-передавання енергоресурсів протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. У випадку не отримання мотивованої відмови сторони-2 стороною-1 у вказаний строк, акт приймання-передавання енергоресурсів вважається підписаним, кількість використаної теплової енергії вважається такою, що використана стороною-2, а рахунок підлягає обов`язковій оплаті стороною-2.

Згідно з п.3.9. договору орієнтована вартість договору на 2020 рік становить 989 650, 20 грн, з урахуванням ПДВ. Орієнтовна кількість теплової енергії на 2020 рік становить 550 Гкал.

За прострочення строків оплати за надані послуги, що зазначені в договорі, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного розрахунку за надані послуги (5.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання з 01.01.2020 (п.п.8.1., 8.2. договору).

На виконання умов договору сторонами були підписані наступні акти приймання-передавання енергоресурсів від 19.02.2020 за січень 2020 року на суму 238 037, 87 грн та від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 120 035, 57 грн, а всього на загальну суму 358 073, 44 грн.

Для оплати зазначених послуг за вказаний вище період позивачем також були надані відповідачу рахунки-фактури №9037/1 від 05.02.2020 за січень 2020 року на суму 238 037, 87 грн та №9076/02 від 02.03.2020 за лютий 2020 року на суму 120 035, 57 грн.

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати використаної теплової енергії, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 358 073, 44 грн основного боргу, 35 451, 51 грн інфляційних втрат та 13 520, 56 грн 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як установлено судом вище, у період січня-лютого 2020 року відповідачем було використано теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання приміщень на загальну суму 358 073, 44 грн, що підтверджується актами приймання-передавання енергоресурсів підписаними сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.3. договору сторонами погоджено, що розрахунок за теплову енергію здійснюється протягом 5 робочих днів наступного місяця після надання послуг.

Судом встановлено, що всупереч положенням ст.530 Цивільного кодексу України, умовам договору та виставлених позивачем рахунків відповідач свої грошові зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору 21.07.2020 позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№04-7/34, в якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість з відшкодування вартості використаної теплової енергії, яка отримана відповідачем 22.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленні №0101039656435.

Відповіді на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повної оплати використаної теплової енергії, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 358 073, 44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, в зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13 520, 56 грн розрахованих за загальний період з 06.02.2020 по 20.05.2021 та 35 451, 51 грн інфляційних втрат за загальний період з лютого 2020року по квітень 2021 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем за загальний період з 06.02.2020 по 20.05.2021, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 13 520, 56 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 35 451, 51 грн за загальний період з лютого 2020 року по квітень 2021 року, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 358 073, 44 грн основного боргу, 35 451, 51 грн інфляційних втрат та 13 520, 56 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства завод «Арсенал» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, ідентифікаційний код 14310520) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, ідентифікаційний код 14307357) 358 073 (триста п`ятдесят вісім тисяч сімдесят три) грн 44 коп. основного боргу, 35 451 (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 51 коп. інфляційних втрат, 13 520 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять) грн 56 коп. 3% річних та 6 105 (шість тисяч сто п`ять) грн 68 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань