Рішення № 99746341, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/9068/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий Дім»

про стягнення 4 038 848,13 грн,

Представники сторін:

від позивача Ведмідь П.В., адвокат за ордером ЧК № 46446 від 20.07.2021

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий Дім» (далі - відповідач) про стягнення 4 038 848,13 грн, з яких: 1 785 888,40 грн - заборгованість по оплаті товару, 974 379,73 грн - штраф, 905 175,10 грн - пеня, 122 506,83 грн - 3% річних, 250 898,07 грн - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за договором поставки № 18-01/19 від 18.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня вручення цієї ухвали.

18.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 викликано відповідача у наступне підготовче засідання на 27.07.2021.

23.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовче засідання, призначене на 27.07.2021, представники позивача та відповідача не з`явились.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, ухвали суду від 22.06.2021, 20.07.2021 були направлені на адресу відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовими відправленнями № 0105473121570 та № 0105473124099, які повернуто до суду 19.07.2021 та 04.08.2021 з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не подано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2021.

12.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення Easycon задоволено; поставлено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів» у розгляді справи 910/9068/21 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в Easycon - ІНФОРМАЦІЯ_1; провести судове засідання, призначене на 26.08.2021 о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon.

20.08.2021 від позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про врахування при розгляді справи зміни назви позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів» (код 33752928) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк» на підставі рішення позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів», оформленого протоколом № 2 від 09.08.2021, про що внесено зміни до статутних документів позивача та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.08.2021 представник позивача, який взяв участь у засіданні суду за допомогою програмного забезпечення Easycon в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримав позовні вимоги та раніше подану заяву про зміну найменування товариства, що не тягне за собою правонаступництва. Вказана заява судом задоволена, про що винесено протоколу ухвалу про зміну найменування позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ст. 120 ГПК України, ухвалу суду від 20.07.2021 було направлено на адресу відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105473125443, яке повернуто до суду 10.08.2021 з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності відповідача.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика агрохімікатів» (постачальником за договором, позивачем, найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий Дім» (покупцем, відповідачем) був укладений договір поставки № 18-01/19, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору узгоджено, що найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, визначені у Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Сторони погодили, що базис поставки (місце передачі Товару у власність Покупцю) вказується в Специфікації, до цього договору, якщо інший базис поставки не вказаний у видатковій накладній на поставку товару по договору. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

У Специфікаціях (додатках) до цього договору визначаються умови поставки постачальником товару покупцю, зокрема умови попередньої оплати товару, відстрочки платежу та розрахунку за поставлений товар векселями, авальованими банками. Без підписання відповідної Специфікації, поставка товару постачальником покупцю не здійснюється (п. 1.2.1 договору).

У п. 1.4 договору сторонами встановлено, що факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

За згодою сторін покупець здійснює отримання товару на складі постачальника товару за узгодженою сторонами адресою. Для виконання зазначеної умови, шляхом підписання договору, покупець може залучати перевізників або покупець надає право постачальнику залучати перевізників. Порядок поставки, в тому числі найменування перевізника, номер машини, прізвище, ім`я водія, дата та час передач товару перевізнику, фіксуються в заявках на поставку, які направляються покупцем на електронну адресу постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару першому перевізнику. Факт передачі товару перевізнику підтверджується підписаною перевізником товаро-транспортною накладною/декларацією і іншим документом, що підтверджує факт передачі постачальником товару перевізнику. Перевізник несе відповідальність за дотримання вимог законодавства при здійсненні транспортування товару покупцю (п.1.4.1 договору).

Відповідно до умов п. 2.1 договору, ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США.

За умовами п. 2.2 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок постачальника. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в договорі (розділ 10).

Термін оплати: оплата товару проводиться у терміни, які вказані в Специфікаціях до даного товару.

Матеріалами справи встановлено, що до договору сторонами були підписані Додатки №1 та № 2, в яких викладено Специфікації на товар із зазначенням найменування переліку товару, його кількості, ціни, загальної вартості та умов і порядку оплати.

Відповідно до Додатку № 1 від 18.01.2019 до договору узгоджено зобов`язання позивача поставити на користь відповідача товар згідно найменування: «Антигусінь КС/5л» у кількості 2 100 л, «Біфентрин 100г/л, 20л» у кількості 1 000 кг, «Ультрасин ДУО, ТН (5л)» у кількості 700 л, всього загальною вартістю товару, що постачається за цією Специфікацією 1 150 042,80 грн, термін відвантаження: 18.01.2019; умови оплати відповідачем товару: кредит до 28.02.2019.

Відповідно до Додатку № 2 від 24.01.2019 до договору узгоджено зобов`язання позивача поставити на користь відповідача товар згідно найменування: «Матадор Гранд, ТН (20Л)» у кількості 800 л, «Біфентрин 100г/л, 20л» у кількості 1 800 кг, «Флудіоксоніл 25 г/л, 20л» у кількості 200 л», всього загальною вартістю товару, що постачається за цією Специфікацією 1 135 845,60 грн, термін відвантаження: 25.01.2019; умови оплати відповідачем товару: кредит до 28.02.2019.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладеними № ЦБ-1 від 18.01.2019 на суму 1 150 042,80 грн, № ЦБ-2 від 25.01.2019 на суму 1 135 745,60 грн поставив, а відповідач прийняв обумовлений додатками №1, 2 до договору (Специфікаціями) товар на загальну суму 2 285 888,40 грн.

З метою здійснення розрахунків позивачем виставлено для оплати відповідачу по вказаних поставках рахунки на оплату № ЦБ-6 від 18.01.2019 на суму 1 150 042,80 грн та № ЦБ-11 від 25.01.2019 на суму 1 135 745,60 грн.

У свою чергу, відповідач оплатив товар, поставлений позивачем за вищевказаними видатковими накладними, частково, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за квітень 2019 року, всього на суму 500 000,00 грн по видатковій накладній № ЦБ-2 від 25.01.2019.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар та просив стягнути з відповідача вартість такого товару в розмірі 1 785 888,40 грн (2 285 888,40 грн - 500 000,00 грн). За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 974 379,73 грн штрафу, 905 175,10 грн пену, 122 506,83 грн 3% річних, 250 898,07 грн інфляційних збитків.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 18-01/19 від 18.01.2019 є договором поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного сторонами договору та Специфікацій (додатків № 1 від 18.01.2019 та № 2 від 25.01.2019 до договору) відповідач зобов`язався здійснити оплату за отриманий товар до 28.02.2019.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов договору за видатковими накладними № ЦБ-1 від 18.01.2019, № ЦБ-2 від 25.01.2019, які підписані обома сторонами без зауважень, становить 1 785 888,40 грн.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 785 888,40 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 974 379,73 грн та пеню у розмірі 905 175,10 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

Сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 5.3 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені за визначений позивачем період з 01.03.2019 по 31.05.2021, суд встановив, що належним до стягнення є розмір 938 661,97 грн штрафу та 904 918,21 грн пені у межах вказаного позивачем періоду.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 122 506,83 грн та інфляційні збитки у розмірі 250 898,07 грн.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 122 506,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.03.2019 по 31.05.2021, суд встановив, що їх розмір становить 210 975,11 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме 210 975,11 грн.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 785 888,410 грн, штрафу в розмірі 938 661,97 грн, пені у розмірі 904 918,21 грн, 3% річних в розмірі 122 506,83 грн, інфляційних збитків в розмірі 210 975,11 грн. В решті суми позову судом відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю підстав нарахування.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий Дім» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 14, код 37853010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіт Сайенс Парк» (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, 9, 11/1, код 33752928) основний борг у розмірі 1 785 888,40 грн (один мільйон сімсот вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 40 коп), штраф у розмірі 938 661,97 грн (дев`ятсот тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят одну гривню 97 коп), пеню у розмірі 904 918,21 грн (дев`ятсот чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень 21 коп), 3% річних у розмірі 122 506,83 грн (сто двадцять дві тисячі п`ятсот шість гривень 83 коп), інфляційні збитки у розмірі 210 975,11 грн (двісті десять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 11 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 59 444,26 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 26 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 20.09.2021.

Суддя О.Г. Удалова