Рішення № 99735179, 07.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №757/51934/18-ц

Провадження № 2/752/2056/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.09.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Медведєвої К.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

22.10.2018 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою порядку регресу в розмірі ліміту відповідальності Страховика в сумі 50000 гривень, а також стягнути з Килимника шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 25310,97 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2015 р. о 19 год. 10 хв по вул..Іванова в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 , що належить що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м.Києва від 24.12.2015 р. ОСОБА_1 визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

29.07.2015 р.відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 4/02/1001351, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Київськи страховий дім», з метою захисту майнових інтересів Страхувальника транспортний засіб «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 було застраховано на випадок пошкодження чи знищення.

Відповідно до рахунку № 2131402 від 11.11.2015 р., наданого СП «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Банц», вартість ремонтних робіт та вартість замінних деталей без врахування зносу транспортного засобу «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 становить 75310,97 гривень.

В зв`язку з настанням страхового випадку 11.11.2015 р. та 09.12.2015 р. ПрАТ «Київський страховий дім» уло сплачено суму страхового відшкодування 75310 гривень.

Позивач посилається на те, що внаслідок виплати страхового відшкодування у ПрАТ «Київський страховий дім» виникло право вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта», де була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на суму в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 50000 гривень, та до ОСОБА_1 на суму 25310,97 гривень, що становить різницю між сумою завданих збитків та сумою страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта».

В свою чергу, позивач зазначає, що 09.08.2018 р. між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор відступив право вимоги на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.10.2015 р. за участю транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 , що належить що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.

28.11.2019 р. Голосіївським районним судом м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.01.2020 р. на адресу Голосіївського районного суду м.Києва надійшов письмовий відзив на позовну заяву від відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта», відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не було дотримано вимог ст.37 Закону України «про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не пред`явлено вимогу про виплату страхового відшкодування протягом одного року, що є підставою для відмовиу виплаті страхового відшкодування.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПрАТ «Київськи страховий дім» з метою захисту майнових інтересів власника транспортного засобу «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 29.07.2015 р. було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 4/02/1001351, відповіднодо якого власник транспортного засобу застраував свої майнові інтереси на випадок пошкодження чи знищення майна.

21.10.2015 р. о 19 год. 10 хв по вул.Іванова в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 , що належить що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м.Києва від 24.12.2015 р. ОСОБА_1 визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до рахунку № 2131402 від 11.11.2015 р., наданого СП «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Банц», вартість ремонтних робіт та вартість замінних деталей без врахування зносу транспортного засобу «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 становить 75310,97 гривень.

Судом встановлено, що 11.11.2015 р. та 09.12.2015 р. відповідно дно до страхового акту № 02-383/1 від 11.11.2015 р. та наказів № 02-386/1/1 від 11.11.2015 р., № 02-386/1/2від 08.12.2015 р. ПрАТ «Київський страховий дім» було сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 75310 гривень.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі Полісу АІ/3924178 з лімітом відповідальності Страховика в розмірі 50000 гривень.

ПрАТ «Київський страховий дім» не зверталось до ПАТ «НАСК «Оранта» з вимогою про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу положень ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза не відшкодовується Страховиком, а обов`язок по її відшкодуванню покладається на особу, винну у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Звертаючись до суду позивач посилається на те, що 09.08.2018 р. між ПрАТ «Київський страховий дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор відступив право вимоги на отримання відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.10.2015 р. за участю транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 , що належить що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано суду Договір про відступлення прав вимоги від 09.08.2018 р., відповідно до умов якого первісний Кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні права вимоги до осіб, які винні в завданні збитків за страховими випадками, за якими первісний Кредитор здійснив виплату страхового відшкодування, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору.

Крім того, позивачем надано вимогу до ПАТ «НАСК «Оранта» від 14.03.2018 р. про виплату страхового відшкодування, повідомлення про відступлення прав вимоги, вимога на адресу ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

Натомість, позивачем не надано в розпорядження суду Додаток № 1 до Договору про відступлення прав вимоги на підтвердження переходу права вимоги від ПрАТ «Київський страховий дім» до ТОВ «Фінансова компанія «Груп Фактор» за страховим випадком, що мав місце внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 21.10.2015 р. за участю транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під його керуванням, та автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_2 , що належить що належить ОСОБА_2 , під її керуванням.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних ді

Отже, позивачем не доведено своє право звернення до суду з даними вимогами до відповідача, оскільки підтвердження про перехід прав вимоги за даним страховим випадком в матеріалах справи відсутнє.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в зв`язку з недоведеністю прав вимоги.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя