Рішення № 99733677, 02.09.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/628/18

Провадження № 2/444/21/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 вересня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сагаль Д.А.

з участю

представника позивача Шпунт М.В.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 представник відповідача Куликівської ОТГ Скіра Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 05.07.2017 року за № 45,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами до Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області від 05.07.2017року за № 45.

В обґрунтування позову вказує, що 14 березня 2017 року вона звернулася з заявою до Куликівської сільської ради Жовківського району Львівської області для надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. У заяві вказала орієнтовну площу- 0,35 га, цільове призначення- ведення особистого селянського господарства.

Зазначає, що 04.05.2017р. відповідач ОСОБА_1 звернулася з заявою до Куликівської сільської ради Жовківського району Львівської області для надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею- 0,20 га.

05.07.2017р. Куликівська селищна рада прийняла рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с.Костеїв, гр. ОСОБА_1 »

Вважає, що дане рішення порушує гарантії права власності на землю, встановлені ст.14 Конституції України та порядок набуття громадянами права власності на землю, а також не відповідає положенню ст.19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так зазначає, що будинок ( домогосподарство) за адресою АДРЕСА_1 біля якого знаходиться земельна ділянка належав ОСОБА_4 (бабусі позивача ОСОБА_3 ) та ОСОБА_5 . В особистому користуванні господарства ОСОБА_6 знаходилось 0,25 га землі, в особистому користуванні господарства ОСОБА_5 - 0. 40 га землі.

Із по господарської книги за 1980-1982 роки Куликівської селищної ради відомо, що ОСОБА_5 вибула в господарство під №374. Власником частини будинку (домоволодіння ОСОБА_6 ) стала ОСОБА_7 (мати ОСОБА_3 ). У 1980 році вона викупила другу половину будинку - домоволодіння, що належало ОСОБА_8 .

Із погосподарських книг за наступні роки ОСОБА_7 була господарем усього домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в особистому користуванні якої знаходилось 0.35 гектара землі. Хоча, після купівлі другої частини будинку в її користуванні мало б знаходитись 0, 65 га землі.

А тому вважає, що дане рішення підлягає скасуванню, оскільки порушено її права та інтереси на отримання земельної ділянки у власність.

Представник позивача- адвокат Шпунт М.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просив такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити, оскільки саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а відтак вважають, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача в тому числі і її права власності на землю.

Представник відповідача Куликівської селищної ради –Скіра Н.М. в судовому засіданні щодо вирішення позову поклалася на думку суду. З приводу позову пояснила, що було два претенденти на земельну ділянку. Сесія ради розглянула заяви та прийняла своє рішення.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його сестрою, яка користується спірною земельною ділянкою понад 10 років, оскільки ця земельна ділянка розташована біля її будинковолодіння, також вказав, що дану земельну ділянку Позивач використовує для сільського господарства.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що позивачка є його односельчанкою. Знає, що на даний час вона користується спірною земельною ділянкою. Раніше цією землею користувалась мама позивачки. Крім цього показав, що гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_12 спірною земельною ділянкою не користувались.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Статтями12,13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Судом встановлено, що 14 березня 2017 року позивач звернулася з заявою до Куликівської сільської ради Жовківського району Львівської області для надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. У заяві вказала орієнтовну площу- 0,35 га, цільове призначення- ведення особистого селянського господарства.

04.05.2017р. відповідач ОСОБА_1 звернулася з заявою до Куликівської сільської ради Жовківського району Львівської області для надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею- 0,20 га.

Рішенням № 45 від 05 липня 2017 року ХХ сесією VІІ демократичного скликання Куликівської селищної ради надано ОСОБА_1 згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 0,20 га. в АДРЕСА_1 .

Згідно з виписки з протоколу ХХ сесією VІІ демократичного скликання Куликівської селищної ради від 05.07.2017р. вбачається, щодо розгляду заяви ОСОБА_3 щодо передачі у власність земельної ділянки для ОСГ в АДРЕСА_1 виступив депутат Селищної ради ОСОБА_13 , який сказав, що поданій заяві виходила комісія з питань земельних відносин будівництва та екології на місце і встановила, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні померлої ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даному господарстві залишився спадкоємець – її дочка ОСОБА_1 , яка продовжує користуватись земельними ділянками, а тому висловив пропозицію надати в користування (у власність) земельну ділянку, яка межує з присадибною ділянкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що спростовує пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Земельний кодекс України не визначає порядку дій органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою державної та комунальної власності, у разі подання кількома особами клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність однієї і тієї ж земельної ділянки.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно частин першої-третьої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надходження до уповноваженого органу декількох клопотань від різних осіб щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно однієї і тієї ж земельної ділянки,так само як і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі, не єпідставою для відмови у задоволенні таких клопотань відповідно до частини 7 статті 118ЗК України. Також наявність рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності у власність (користування) громадянину або юридичній особі не є перешкодою для надання уповноваженим органом дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки іншій особі, яка звернулася у встановленому порядку.

Уповноважений орган не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у поставові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об`єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності, і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.

Згідно з п.6, ч.26) статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї ділянки у власність чи користування.

У свою чергу отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою не покладає також обов`язку щодо його реалізації відповідною особою, якій надано такий дозвіл.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

А відтак доводи позивача про те, що Рішенням Куликівської селищної ради від 05.07.2017р. за № 45 порушено її гарантії права власності на землю не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає порушень прав позивачки оскарженим нею рішенням Рішенням № 45 від 05.07.2017 року ХХ сесії VІІ демократичного скликання Куликівської селищної ради, та як наслідок не вбачає правових підстав для визнання його незаконним та його скасування.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позову та про відмову у його задоволенні в повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд залишає за позивачем.

Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області " Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Костеїв, гр. ОСОБА_1 " від 05.07.2017 року за № 45- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 17.09.2021 року.

Суддя: Мікула В. Є.