Ухвала суду № 99732829, 17.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12433/21

1-кс/308/3930/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., прокурора Нам`як Ю.Ю., слідчого Галаговця М.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного Герич А.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Галаговець Миколи Миколайовича, у кримінальному провадженні відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000525 від 16.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`як Ю.Ю., про застосування відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тур`я Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції Галаговець Микола Миколайович, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000525 від 16.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`як Ю.Ю., про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивовано тим, що як встановлено в ході досудового розслідування, що 16.09.2021 близько 15 години 30 хвилини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, маючи при собі предмет пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, знаходячись на біля входу житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, не реагуючи на вимогу потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 припинити хуліганські дії, наніс близько 5 ударів ребром леза мачете по спині, 1 удар в лікоть лівої руки, та 1 удар в лікоть правої руки останнього, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

У клопотанні вказано, що у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Тур`я Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, українець, громадянин України, з повною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресеою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Як вказує слідчий, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, тобто -грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

У клопотанні вказано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021 в ході якого було вилучено предмет, зовні схожий на мачете; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 16.09.2021; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 16.09.2021; постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 16.09.2021.

Як вказано у клопотанні, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків , експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий зазначає, що існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_1 та з інших матеріалів досудового розслідування вбачається, що останній офіційно ніде не працює, не одружений, його майновий стан є незадовільним, раніше не судимий, а також те, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких.

На переконання слідчого більше м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.

У клопотанні слідчий зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченні статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосування насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КІІК України, слідчий просить слідчого суддю: застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тур`я Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресеою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, строком на 60 діб без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Прокурор підтримав клопотання щодо застосування запобіжного заходу, просив задоволити. Також, просив долучити до матеріалів клопотання, відомості щодо наявності судимості у підозрюваного. Слідчий в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив врахувати, що на даний час потерпілий ОСОБА_6 направлено для проходження судово медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості ушкоджень, з урахуванням час направлення результати відсутні на даний час.

У судовому засіданні захисник підозрюваного просив слідчого суддю вжити більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказуючи що підозрюваний не має жодного наміру впливати на свідків або потерпілих. Крім того такі вже були допитані.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000525 від 16.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Тур`я Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, українець, громадянин України, з повною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, зареєстрований за адресеою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021 в ході якого було вилучено предмет, зовні схожий на мачете; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом огляду місця події від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 16.09.2021; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.09.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 16.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 16.09.2021; постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 16.09.2021.

Зі змісту пояснень потерпілого ОСОБА_2 , встановлено, що 16.09.2021 він разом із майстром який за проханням ОСОБА_7 лагодив у її дворі водопровід перебував за місцем проживання останньої ( АДРЕСА_3 ). Біля 15:30 на дворогосподарство зайшов, добре відомий потерпілому чоловік ОСОБА_1 , почав ображати його нецензурною лайкою. В подальшому він наніс ОСОБА_2 , 4-5 ударів ребром леза мачете по спині, 1 удар в лікоть лівої руки, та 1 удар в лікоть правої руки останнього, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Зі свідчення потерпілої ОСОБА_3 , встановлено, що підозрюваний, перебуваючи неподалік її будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , наніс їй тілесні ушкодження кулаком по спині, та погрожував її життю шляхом застосування відносно неї мечете. Вказуючи що ОСОБА_8 розмахував біля будинку мачете, та біг по вулиці за потерпілим ОСОБА_6 , наніс йому удар в руку. Окрім того пояснила, що підозрюваний ОСОБА_1 , неодноразово без її дозволу приходив до неї додому, та погрожував їй фізичною розправою, нецензурно висловлювався в її сторону.

З пояснень свідка ОСОБА_4 , 16.09.2021 він перебував у дворі за місцем проживання, жінки на ім`я ОСОБА_9 , де лагодив водопровід на її прохання. Разом із ним, був і чоловік на інмя ОСОБА_9 , знайомий ОСОБА_9 , який провів до будинку жінки. Близько 15:30 до дворогосподарства ОСОБА_9 забіг чоловік, розмахуючи мечете, та підбіг до нього. ОСОБА_4 , у відповідь замахнувся на нього розвідним ключем, після чого незнайомий йому чоловік підбіг до ОСОБА_9 (знайомого ОСОБА_9 ) та почав наносити йому удари.

Крім того, вказані свідки та потерпілий були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України та ст.ст. 384, 385 КК України відповідно.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Слідчий суддя враховує, що згідно матеріалів клопотання, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Таким чином вказаний злочин відповідно до ст.12 КК України, належить до тяжких злочинів.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, на даному етапі досудового розслідування є достатньою підстав для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 , враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні.

Згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, копія якого міститься у матеріалах клопотання, ОСОБА_1 , було затримано 16.09.2021. Згідно повідомлення про підозру, копія якого міститься у матеріалах клопотання, ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, 16.09.2021.

Враховуючи характер вчиненого діяння, слідчий суддя вважає, що є підстави вважати, про наявність ризику, що з огляду на тяжкість покарання підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.

Також, необхідно врахувати категорію зазначеного правопорушення, у зв`язку з чим досудове розслідування передбачає проведення великого обсягу слідчих (розшукових) дій, пов`язаних з встановленням місцезнаходження та вилучення відповідних речей та документів, які мають доказове значення для даного провадження, що у сукупності вказує на наявність реальних ризиків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні. При цьому слід зазначити, на те що згідно матеріалів кримінального провадження деякі свідки давно знайомі із ОСОБА_1 . Таким чином слідчий суддя вважає, що є достатні підстави вважати що існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на обставини вчинення правопорушення, доводи прокурора та слідчого, існує імовірність того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчиняти тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні, може незаконно іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню, знищити чи спотворити речові докази , а відтак вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання вказаних в ухвалі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має,зі слів проживає в громадянському шлюбі з жінкою у якої є дитина, раніше судимий, стан його здоров`я, відомості про роботи на даний час також відсутні.

При цьому слідчий суддя бере до уваги покази потерпілої ОСОБА_10 , яка показала, що підозрюваний ОСОБА_1 , наніс тілесні ушкодження, та що він неодноразово приходив без її дозволу до неї додому та погрожував їй фізичною розправою. Покази потерпілого ОСОБА_6 , згідно яких підозрюваний наніс йому тілесні ушкодження та погрожував мачете.

Слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для конкретних осіб, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховується слідчим суддею і те, що сам злочин, який інкримінується підозрюваному, стосується грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета зазделегіть заготовленного для нанесення тілесних ушкоджень, за показами свідків та потерпілих ззовні схожого на мечете що в свою чергу є порушенням громадської безпеки стосується не тільки потерпілих та свідків даного кримінального провадження, але й суспільства в цілому. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка виначається в Законі України "Про основи національної безпеки України" як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Зазначений вид злочину щодо вимагання вчиненого групою осіб та відповідно співучасть у такому злочині має суспільний інтерес.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього, у виді тримання під вартою.

Враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення пов`язаного безпосередньо із застосування насильства відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що окрім їх свідчень підтверджено свідченнями свідків.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , було вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого, вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Галаговець Миколи Миколайовича, у кримінальному провадженні відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000525 від 16.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Нам`як Ю.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тур`я Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , строком до шістдесяти днів, а саме до 12.11.2021 року, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош