Рішення № 99717284, 20.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 р. № 400/762/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім", вул. Нова, 31, с. Нове, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67751,

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича, вул. Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54001, а/с № 78, м.Миколаїв, 54001

про:скасування постанови від 28.01.2021 ВП № 63084838,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" (далі - позивач або ТОВ "Очаківський райагрохім") звернулось до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (далі - відповідач або приватний виконавець) з вимогою скасувати постанову приватного виконавця Куліченко Д.О. від 28.01.2021 року (зведене виконавче провадження №63084838) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на загальну суму 107028,83 грн.

Ухвалою від 23.02.2021р. суд відкрив провдження у справі за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових справ відповідно до ст.287 КАС України та призначив розгляд справи на 02.03.2021р., який в подальшому неодноразово відкладався з різних на те підстав.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем здійснюється виконавче провадження з виконання зведеного виконавчого провадження № 63084838 з виконання наказу № 915/641/19 від 21.11.2019р. виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на загальну суму 107028,83грн. Позивач вважає постанову відповідача від 28.01.2021р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки розмір визначених викоанвцем витрат не підтверджений первинними документами на підставі яких можливо встановити дійсність таких витрат, а також не можливо вставновити вартість закуплеих товарів (послуг). Зазначений в постанові перелік видів витрат не може бути належним і достанім доказом на підтвердження їх фактичного здійснення. Крім того, мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить розрахунку здійснених відпвоідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Всі понесені приватним виконавцем витрати виконавчого провадження здійснені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до розрахунку здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру всіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджений Наказом №2830/5. В задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Представник позивача 25.05.2021р. надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністі в порядку письмового провадження.

Відповідач 25.05.2021р. до канцелярії суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року у справі №915/641/19 стягнено з ТОВ «Очаківський райагрохім» на користь ПП НВП «АГРОЕНЕРГЕТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ», грошові кошти в сумі 1 134 981,77 грн. - основного боргу; 33 209,86 грн. - 3 % річних; 86 479,57 грн. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції; 386 764,47 грн. пені, а також судовий збір в сумі 24 493,05 грн. Всього 1 665 928,72 грн.

Вказане вище рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/641/19 набрало законної сили 10.10.2019р.

Станом на час розгляду даної справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича перебуває виконавче провадження № 63084838 з примусового виконання виконавчого документу, а саме: наказу № 915/641/19 виданого Господарським судом Миколаївської області 21.11.2019р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" (вул. Леніна, 17А, с. Парутине, Очаківський р-н, Миколаївська область, 57540, ідентифікаційний код 05490167) на користь Приватного підприємства НВП Агроенергетичні технології" (вул. Нова, 20, смт. Врадіївка, Врадіївський р-н, Миколаївська область, 56301, ідентифікаційний код 35953377) грошових коштів в загальній сумі 1641435 грн. 67 коп., з якої: основний борг - 1134981 грн. 77 коп., 3% гічних - 33209 грн. 86 коп., інфляційні втрати - 86479 грн. 57 коп., пеня - 386764 грн. 47 коп., а також судовий збір у сумі 24493 грн. 05 коп.

Вказану постанову приватного виконавця позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з необгрунтованим розрахунком витрат виконавчого провадження визначеним приватним виконавцем Куліченко Д.О. Зазначені відповідачем витрати не підтверджені жодним належним доказом, тому є безпідставними.

В зв`язку наведеним, позивач звернувся до суду з адним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, Законом № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Положенням частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.

Тобто, якщо державний виконавець не встановить факту того, що виконання рішення відбулось до відкриття виконавчого провадження, то він не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ (якщо виконавчий збір не було стягнуто) або виконує в примусовому порядку раніше прийняту постанову про стягнення виконавчого збору.

Обов`язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (частина третя статті 42 Закону №1404-VIII).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону №1404-VIII).

Отже, повноваження державного виконавця приймати постанову про стягнення з боржника витрати виконавчого провадження прямо обумовлені статтею 42 Закону № 1404-VIII.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 , з змінами і доповненнями, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 512/5).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до пункту 13 розділу IX Інструкції № 512/5 якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження.

За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку <…> 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

У відповідності до розділу ІІ зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах <…>; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта»; <…> 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження обов`язково повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження. При цьому, Закон №1404-VIII та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

У постанові приватного виконавця Куліченко Д.О. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 28.01.2021 року наведений розрахунок суми, що підлягає стягненню з боржника, а саме: основний борг - 1134981 грн. 77 кой., 3% річних - 33209 грн. 86 коп., інфляційні витрати - 86479 грн. 57 кой., пеня 386764 грн. 47 коп., а також судовий збір у сумі 24493грн. 57 коп., пеня - 266891,74грн., 3% річних - 23508,12грн., 19277,30грн. - інфляційні витрати, 4656,16грн. - судовий збір.

Приватним виконавцем Куліченко Д.О. в оскаржуваній постанові вказано, що на організацію та проведення виконавчих дій всього було витрачено 107031,83 гривень, в тому числі за користування АСВП-138,00 грн., використаний папір 227,04 грн., копіювання та друк документів - 2330,32 грн., пересилання документів виконавчого провадження (марки, конверти) -691,08 грн., канцтовари, витратні матеріали, тех документація, експертизи, транспортні витрати та інше - 103645,39 грн.

До справи відповідачем 12.05.2021р. та 19.05.2021р. надано два клопотання про долучення до справи доказів, що підтверджують дійсні витрати виконавчого провадження (кількість аркушів, марок, коніертів, витратних матеріалів, виготовлення технічної документації, звітів про вартість майна, тощо).

Суд, розглянувши наявні у справі докази, в тому числі й надані відповідачем 12.05.2021р. та 19.05.2021р., приходить до висновку, що скаржувана постанова за своїм змістом відповідає вимогам Закону №1404-VIII, Інструкції №512/5 та наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Сума, визначена в оскаржуваній постанові, як і окремі її складові позивачем у даному провадженні не оскаржується.

Відтак, спірна постанова винесена відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Очаківський райагрохім" (вул. Нова, 31, с. Нове, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67751, код ЄДРПОУ 05490167) до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович (вул. Пушкінська, 17-а, оф.13, м. Миколаїв, 54001, РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови приватного виконавця Куліченко Д.О. від 28.01.2021 року (зведене виконавче провадження №63084838) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на загальну суму 107028,83 грн. - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов