Рішення № 99717100, 07.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року справа №380/9253/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представника позивача Танцюра В.А.,

предстаника позивача Горда О.В.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Галичфарм» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024 ,м. Львів, вул. Опришківська, 6/8) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (79028, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 №13433000701, винесене Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Акціонерного товариства «Галичфарм»;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Західним Міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Галичфарм». За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість. У висновку акту перевірки вказано про порушення Товариством п.198.3 ст. 198, п. 200.4 абз. «в» та п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу, що призвело до завищення сум податкового кредиту. На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 року № 13433000701. Позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Ухвалою від 09.06.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 22.04.2021 року №136/33-00-07-01/05800293. Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту на січень 2021 року встановлення завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2021 року на загальну суму 963 651,44 грн. по господарських операціях з надання маркетингових послуг. До перевірки не представлено звітів дистриб`юторів, якими були б підтверджені взаємовідносини аптек та аптечних пунктів роздрібних аптечних мереж з дистриб`юторами або виробником «Галичфарм». В представлених актах та звітах не розкрито зміст господарської операції. Вартість послуг маркетингу оцінюється у відсотковому значенні до вартості реалізації лікарських препаратів із врахуванням фактичного виконання запланованих показників реалізації із наведенням переліку аптек та аптечних пунктів роздрібних аптечних мереж. Відповідач зазначає, що згідно наявних матеріалів перевірки АТ «Галичфарм» до перевірки не надано документального підтвердження та обґрунтування витрат по маркетингових послугах ТОВ «Центральна фармацевтична компанія», ТзОВ «Подорожик Чернігів», Приватне підприємства «ОСАН», ТОВ «СІРІУС-95», ТОВ «ФАРМАСТОР», ТОВ «Медична компанія «ІРІС», ТОВ «Маркет універсал ЛТД».

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити адміністративний позов з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив.

27.07.2021 року суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Західним Міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України на підставі наказу від 23.03.2021 року №25, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Галичфарм» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за січень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Перевірка проводилась з 29.03.2021 року по 16.04.2021 року.

За результатами перевірки головними державними ревізорами-інспекторами складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства №136/33-00-07-01/05800293 від 22.04.2021 року.

У розділі 4 «Висновку» Акту перевірки вказано про порушення Товариством п.193.3 ст.198, п.200.4 абз. «в» та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищенням сум податкового кредиту ПДВ за січень 2021 року на суму 963 651,44 грн.

25.05.2021 року АТ «Галичфарм» рекомендованим листом отримало податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 року № 13433000701, винесеного на підставі Акту перевірки від 22.04.2021 року № 136/33-00-07-01/-05800293 про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «Галичфарм», яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації з ПДВ за період січень 2021 року на суму 963 651,44 грн.

Предметом податкової перевірки стали Договори надання маркетингових послуг, замовником в яких виступало АТ «Галичфарм», з рядом суб`єктів господарювання,а саме:

-ТОВ «Центральна фармацевтична компанія» за Договором від 06.01.2020 року № 4/20;

-ТОВ «Подорожник-Чернігів» за Договором №467 від 01.11.2019 року;

- ПП «ОСАН» за Договором №507/20 від 04.05.2020 року;

- ТОВ «Сіріус 95» за Договором №327/20 від 01.04.2020 року, Додатковою угодою до нього №1/21 від 02.11.2020 року;

-ТОВ «Фармастор» за Договором №188/20 від 01.03.2020 року;

-ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» за Договором №464 від 01.11.2019 року;

-ТОВ «Медична компанія ІРІС» за Договором №344/20 від 05.05.2020 року.

Підставою для встановлення вищенаведеного порушення податкового законодавства за висновком контролюючого органу є:

1) відсутність в актах здачі-приймання маркетингових послуг чіткого вказання, які саме роботи виконувались виконавцем, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному вигляді;

2) відсутність обов`язкових реквізитів первинного документа у актах приймання –передачі маркетингових послуг, передбаченого ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

3) відсутність в актах здачі-приймання маркетингових послуг інформації щодо місця здійснення господарської операції, обсягу та одиниці виміру господарської операції та вираження її результату;

4) відсутність економічної доцільності витрат/економічного ефекту від придбання маркетингових послуг Товариства та причинного зв`язку між придбанням послуг та отримання вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Позивач не погодившись з висновками відповідача, щодо завищення ним у 2021 році витрат по маркетингових послугах, які надавались, а також з висновками про завищення податкового кредиту з ПДВ за 2021 рік на загальну суму 963 651,44 грн звернувся із цим позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2021 року № 13433000701.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Перевіряючи вказані податкові повідомлення-рішення на їх відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі -ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як встановлено судом із матеріалів справи документальна позапланова виїзна перевірка з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за січень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків АТ «Галичфарм» проводилась на підставі наказу від 23.03.2021 року №25.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вже було встановлено судом, АТ «Галичфарм» уклало Договори надання маркетингових послуг, замовником в яких виступало АТ «Галичфарм», з рядом суб`єктів господарювання,а саме:

-ТОВ «Центральна фармацевтична компанія» за Договором від 06.01.2020 року № 4/20;

-ТОВ «Подорожник-Чернігів» за Договором №467 від 01.11.2019 року;

-«ПП ОСАН» за Договором №507/20 від 04.05.2020 року;

-ТОВ «Сіріус 95» за Договором №327/20 від 01.04.2020 року, Додатковою угодою до нього №1/21 від 02.11.2020 року;

-ТОВ «Фармастор» за Договором №188/20 від 01.03.2020 року;

-ТОВ «Маркет Універсал ЛТД» за Договором №464 від 01.11.2019 року;

-ТОВ «Медична компанія ІРІС» за Договором №344/20 від 05.05.2020 року.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп.пп.4-5 п.5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3; 5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомленя-рішення на основі акту перевірки від 22.04.2021 року №25, який встановив, що АТ «Галичфарм» завищило податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях з надання маркетингових послуг.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу

Судом встановлено, що позивач зазначив, що складені акти приймання-передачі наданих послуг, разом зі звітами до них є достатніми доказами, що підтверджують факт виконання господарської операції. Суд критично ставиться до таких доводів позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).

Деякі маркетингові послуги можуть надаватись як додаткові послуги, що супроводжують процес продажу, та іншими контрагентами підприємства — постачальниками (підрядчиками) та/або покупцями.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно:

-проводити комплексні дослідження ринку;

-здійснювати аналіз ринку;

-сегментувати ринок;

-позиціонувати товар;

-розробляти маркетингмікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб`ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб`ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку.

При цьому виконавцями таких послуг можуть бути лише суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010.

Тобто суб`єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 «Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення суспільної думки».

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути такі документи:

-наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв`язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень;

-договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі «Предмет договору» потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об`єкти маркетингових досліджень, зокрема:

-дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів;

-вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об`єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції.

Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.

Підпунктом «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).

Водночас платникам податку на прибуток слід врахувати норми пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу, згідно з яким витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв`язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з п. 160.8 ст. 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків — в обсязі, що перевищує 4% доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, не включаються до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

При цьому не включаються до складу витрат у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв`язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у разі, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу.

Тобто у разі якщо маркетингові послуги придбаваються у нерезидента, витрати на такі послуги враховуються при визначенні податкових зобов`язань з урахуванням обмежень, встановлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу.

Зазначені витрати враховуються у складі витрат лише на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення таких витрат.

Як встановлено судом у звітах наданих АТ «Галичфарм», відсутня зазначена вище необхідна інформація, зокрема відсутні рекомендації замовнику маркетингових послуг, а наявні лише інформаційні дані у цифрах, де зазначено план виконання продажу по кожному препарату, без деталізації продажу по кожній із аптечних мереж, що свідчить про загальний підхід надання маркетингових послуг і не дає змогу визначити в якій саме аптечній мережі продажі вищі.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року по справі № 825/2073/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 року №826/23215/15.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2021 року № 13433000701 прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2021.

Суддя В.М.Сакалош