Ухвала суду № 99714920, 15.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 вересня 2021 року Справа №160/9831/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – Марченка Валентина Валентиновича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вичинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року за позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено: визнано бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.05.2021 року протиправною; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.05.2021 року та прийняти рішення у формі наказу з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 39835428) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

06 вересня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просить про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12600,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом даної справи. В обґрунтування заяви зазначено, що за три дні до ухвалення рішення представником була надана заява про не ухвалення рішення про розподіл судових витрат. Так, 02 вересня 2021 року на адресу позивача, надійшла копія рішення суду від 27.08.2021 року, а відтак у вчинені будь-яких процесуальних дій, у рамках розгляду цієї справи в суді першої інстанції представнику позивача Марченко В.В. більше немає потреби, а тому сторони підписали акт щодо прийому передачі виконаних послуг, які надав адвокат у рамках цієї справи під час провадження у місцевому суді.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

13 вересня 2021 року до суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про перенесення розгляду справи, у зв`язку з неотриманням заяви про ухвалення додаткового рішення.

13 вересня 2021 року судом на електронну адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області була направлена заява про ухвалення додаткового рішення.

14 вересня 2021 року до суду надійшли заперечення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування яких відповідач посилався на незгоду із прийнятим судовим рішенням по суті справи.

Згідно з приписами частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року розгляд адміністративної справи №160/9831/21 був призначений в порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позивача, матеріали адміністративної справи та надані докази на підтвердження заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, проаналізувавши норми КАС України, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 12600 грн., представником позивача надано Договір про надання правової допомоги від №18/05/2021 від 18.05.2021 року (без наявності підпису сторін), Додаткову угоду від 19 травня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 18.05.2021 року, Ордер серія ВН № 1041110, акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №18/05/2021 від 18.05.2021 року на суму 12 600,00 грн., який не містить підпису сторін (а.с. 69)

Отже, представником позивача доказів станом на 15 вересня 2021 року понесених витрат на правничу допомогу суду не надано.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

З огляду на зазначене вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 250 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – Марченка Валентина Валентиновича про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) А.О. Коренев

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді А.Ю. Сичевська

15.09.2021