Рішення № 99714656, 08.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2021 р. Справа № 120/508/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Карпінської Т.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Страшка А.А.

представника відповідача: Войцишеної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Другої кадрової комісії з атестації місцевих прокуратур (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, б. 33, м. Вінниця, 21050)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

про: визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Другої кадрової комісії місцевих прокуратур (далі – відповідач 1) та Вінницької обласної прокуратури (далі – відповідач 2), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.03.2021 року, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 23.11.2020 року № 29 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 24.12.2020 року № 637к про звільнення позивача з посади прокурора Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон) з 29.12.2020 року; поновлення на посаді прокурора Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 29.12.2020 року; стягнення з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.12.2020 року по дату винесення судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення відповідача 1, як наслідок, наказу відповідача 2 про звільнення його з посади прокурора та органів прокуратури. Зазначає, що рішення відповідача 1 не вмотивоване, вказує на дискримінаційність проведеної атестації, у 2019 році позивач вже проходив кваліфікаційний іспит та вважає, що набрані ним бали повинні бути зараховані і відповідно він не повинен був проходити нове оцінювання; на момент прийняття спірного наказу не було ані ліквідації, ані реорганізації прокуратури, звільнення відбулось у період карантину;

процес звільнення суперечить вимогам Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Позивач також посилається на те, що Закон № 113 не відповідає Конституції України та не може бути застосований судом, Закон є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Ухвалою від 27.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.01.2021 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.02.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2021 року.

22.02.2021 року до суду від Офісу генерального прокурора надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

23.02.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

23.02.2021 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що позивачем була подана заява про проходження атестації за визначеною формою. Подання позивачем заяви свідчить про його погодження із запропонованою процедурою та майбутнім звільненням у разі неуспішного проходження атестації. За результатами складання іспиту позивач набрав 60 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури під час її звільнення братися до уваги не можуть, оскільки звільнення за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону застосовується за наявності підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 р. ІІ Закону № 113, які не містять такої умови як прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, оскільки в цьому випадку юридичним фактом для звільнення позивача було рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. До того ж, наказом Генерального прокурора від 19.08.2020 року № 45ш було здійснено скорочення штатну чисельність прокурорів. Відповідач 2 вказує, що постанови КМУ щодо заборони звільнення під час карантину мають рекомендований характер, до спірних правовідносин норми КЗпП України не застосовуються. Крім того, відповідач 2 зазначив, що положення Закону № 113 є чинними та неконституційними у встановленому порядку не визнавались, а тому підлягають обов`язковому застосуванню та виконанню.

У підготовчому засіданні 23.02.2021 року ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Офіс Генерального прокурора (надалі третя особа), задоволено клопотання позивача про витребування доказів, з`ясовувалося питання повноважень відповідача 1, який не з`явився у засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, підготовче засідання відкладено на 17.03.2021 року.

02.03.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, якою він підтвердив свою правову позицію та послався на відповідну судову практику.

09.03.2021 року до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких викладена аналогічної позиції відповідача 2. При цьому додатково зазначив, що визначення кількості балів у спірному рішенні є головним критерієм обґрунтованості. Іншого обґрунтування, в силу специфіки складання іспиту, таке рішення не потребує. Вказане рішення відповідає типовій формі та містить усі необхідні дані.

17.03.2021 рок до суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в якій останній доводи, викладені третьою особою, вважає безпідставними та необґрунтованими та підтримав свої міркування, що містяться у позовній заяві.

У підготовчому засіданні 17.03.2021 року судом були проведені дії, визначені ст. 180, 181 КАС України, підготовче засідання відкладено на 31.03.2021 року.

17.03.2021 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку у сумі 151 251 грн. 55 коп. та звернення до негайного виконання у межах суми за один місяць, що складає 19869 грн. 43 коп.

19.03.2021 року до суду від третьої особи надійшли пояснення стосовно витребуваних документів.

У підготовчому засіданні було прийнято заяву про збільшення позовних вимог, відповідачем 2 заявлено клопотання про продовження підготовчого провадження, ухвалою суду підготовче провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.04.2021 року.

08.04.2021 року до суду від відповідача 2 надійшли пояснення стосовно заяви про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 14.04.2021 року судом продовжувалось з`ясування питань, визначених ст. 180, 181 КАС України, ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 19.05.2021 року.

26.04.2021 року до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

18.05.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.05.2021 року сторони не з`явились, судове засідання відкладено на 02.06.2021 року.

02.06.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання відкладено на 16.06.2021 року.

16.06.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання відкладено на 13.07.2021 року.

13.07.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання відкладено на 28.07.2021 року.

28.07.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.07.2021 року було розпочато розгляд справи по суті, відповідач 1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, наголошено зміст позовною заяви, відповідачем 2 та третьою особою надані пояснення по суті спірних правовідносин, судове засідання відкладено на 19.08.2021 року.

У судовому засіданні 19.08.2021 року було розпочато дослідження доказів по справі, позивач надає додаткові пояснення, судом закінчено з`ясування обставин по справі та перевірка їх доказами та оголошено перерву перед судовими дебатами для надання учасникам, які приймають участь у справі, для підготовки на 08.09.2021 року.

Відповідачем 1 до суду у визначений строк відзив на позовну заяву не був поданий, відповідач 1 у судові засідання не з`являвся, про місце, дати та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач у період по 29.12.2020 року працював в органах прокуратури.

08.10.2019 року ним написана заява про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

29.10.2020 року позивач проходив атестацію у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

За результатами складання першого етапу іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 60 балів.

Відповідачем 1 23.11.2020 року було прийнято рішення за № 29 про неуспішне проходження позивачем атестації.

24.12.2020 року відповідачем 2 прийнято наказ № 637к про звільнення позивача з посади прокурора Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону з 29.12.2020 року .

Вважаючи своє звільнення безпідставним та відповідне рішення відповідача 1 незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 Закону, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

25.09.2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 6 р. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 7 р. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

У п. 10-14 р. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 визначено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису.

Згідно п. 16,17 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 за результатами складення прокурором іспиту, відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Згідно п. 9 р. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок), яким визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Відповідно до п. 6 Порядку атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними вміннями та навичками; прокурори виконують письмове практичне завдання.

Положеннями п.7 - 9 р. І Порядку передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації; рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.

Р. ІІІ Порядку визначений порядок складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу ІІ цього Порядку.

Зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

У відповідності до вимог п. 6 р. V Порядку рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 року затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Відповідно до п. 1 Порядку № 233 під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами.

П. 12,13 Порядку № 233 передбачено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, у тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка.

Наказом Генерального прокурора № 423 від 10.09.2020 року утворено другу кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

П. 4 р. 2 Порядку встановлено прохідний бал для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 70 бали, а також було оприлюднено зразки тестових питань та правил складання іспиту.

Надаючи оцінку рішенню відповідача 1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 р. V Порядку рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 12 Порядку № 233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

При цьому відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації мотивів, з яких відповідач 1 дійшов висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на відповідача 1 обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку питань, які мають бути дослідженні в рамках атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувався відповідач 1.

Так, спірне рішення прийнято згідно протоколу № 15 засідання відповідача 1 від 23.11.2020 року. На засіданні було розглянуто та обговорено питання результатів проходження істипу відповідними прокурорами, членами комісії було здійснено голосування щодо прийнятого рішення.

В той же час оскаржуване рішення не містить обставин, за яких воно прийнято. У рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих позивачем, за результатами іспиту, балів, однак відсутні аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходив відповідач 1 під час ухвалення рішення, у співвідношенні з цілями проведеної атестації щодо здатності позивача на належному рівні здійснювати покладені законом обов`язки на посаді в органах прокуратури.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення відповідного прокурора, а отже висновок відповідача 1 має бути обґрунтованим, мають бути наведені обставини, що стали підставою для його прийняття.

Крім цього, під час судового розгляду справи позивачем було наголошено на наявності технічних несправностей під час проходження ним 29.10.2020 року вказаного іспиту, а також надані пояснення стосовно поважності причин ненаписання ним письмової відповідної заяви відповідачеві 1 з цього приводу.

Зазначений факт щодо несправностей підтверджується матеріалами справи, а саме: згідно протоколу № 6 засідання відповідача 1 від 29.10.2020 року (а.с. 189 т. 1) на засіданні комісії було розглянуто питання щодо письмового фіксування (відповідні акти, складені членами робочої групи) технічних несправностей, які мали місце в цей день під час проходження прокурорами вказаного іспиту. Комісією було взято до уваги вказані факти, задоволені заяви прокурорів стосовно цього та визнано причини недобору мінімальної кількості прохідних балів внаслідок технічної несправності поважними, а також перенесено тестування на підставі п. 11 р. 1 Порядку.

До того ж, матеріали справи містять довідку від 30.10.2020 року члена робочої групи стосовно наявності технічного збою під час тестування 29.10.2020 року, згідно якої вказано про відсутність збоїв в роботі системи, але стосовно роботи використаних ноутбуків та їх параментрів зазначено про відсутність таких даних.

З урахуванням дійсної наявності факту технічних несправностей під час проходження прокурорами іспиту 29.10.2020 року, відповідач 1 повинен був вжити всіх заходів з метою всебічного з`ясування переліку осіб, на результати балів яких вплинути вказані несправності. Матеріали справи не містять відомостей про те, чи надавалась оцінка відповідачем 1 питанню щодо перегляду результатів тестування та відповідного перенесення тестування.

З наведеного вбачається, що відповідач 1 приймаючи спірне рішення не вжив жодних заходів щодо перевірки вказаних обставин.

В цьому контексті суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на мотивованість спірного рішення.

Суд зазначає, що з урахуванням тієї обставини, що рішення відповідача 1 про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення відповідного прокурора, тобто впливає на подальше проходження прокурором служби, відповідач 1 при прийнятті цього рішення має діяти з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, відповідач 1 при прийнятті оскаржуваного рішення не вжив заходів щодо перевірки вказаних обставин, які могли вплинути на прийняття вказаного рішення в повній мірі, відповідно таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, суд зазначає наступне.

Законом № 113 внесені зміни до КЗпП України шляхом доповнення ст. 32 ч. 5 - переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Ст. 40 КЗпП України доповнено ч. 5 – особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Ст. 51 Закону доповнено ч. 5 - на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Р. 2 Закону № 113, зокрема, зупинено до 01.09. 2021 року дію пункту 7 частини восьмої статті 8 81; пункту 6 частини першої статті 9; пункту 5 частини першої статті 11; пунктів 3 і 4 1 частини першої статті 13; частини другої статті 28; статей 29, 31, 32 - 35, 37, 38; частин четвертої, п`ятої, сьомої, восьмої статті 39; частини третьої статті 45; частин першої - восьмої, абзацу першого частини дев`ятої, частин десятої і одинадцятої статті 46; статті 47; частин першої - третьої, п`ятої - дев`ятої статті 48; частини шостої статті 49; статті 60; пунктів 3 і 5 частини другої статті 67; пункту 1 частини дев`ятої статті 71; статей 73 - 76; частин першої - третьої статті 77; статей 78, 79 Закону України "Про прокуратуру".

Внормовано, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Згідно п. 6, 7 р. 2 Закону № 113 з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

П. 10 р. 2 Закону встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Відповідно до п. 19 р. 2 Закону 113 прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

З урахуванням вищенаведеного, посилання в оскаржуваному наказі на п. 9 ч. 1 ст.51 Закону, як підставі для звільнення, в нормі пп.1 п.19 р. 2 Закону № 113, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:

- неподання заяви про переведення та про намір пройти атестацію;

- ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

Застосування п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону має обов`язковою умовою наявність факту ліквідації або реорганізації, або скорочення.

Текстове викладення п.п. 1 п. 19 р. 2 Закону № 113, у разі зміни застосованого словосполучення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону на текстовий виклад цієї норми в Законі - буде виглядати наступним чином: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури і за умови неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

У разі, якщо б застосування п.п. 1 п. 19 р. 2 Закону № 113 не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону.

Законом № 113 фактично передбачено переведення прокурорів в разі зміни установи (органу прокуратури) внаслідок реорганізації чи ліквідації.

Однак, під час судового розгляду справи встановлено та не заперечувалось відповідачами, на момент проведення атестації та прийняття спірного наказу ані реорганізація, ані ліквідація прокуратури Вінницької області - не відбувалася. Також не видавались і накази про скорочення штатної чисельності.

За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення позивача за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Вінницької області.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з ч. 1,2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ЄСПЛ визнає звільнення працівника з роботи, у тому числі з посад публічної служби однозначним втручанням у право на повагу до приватного життя.

За сталою практикою ЄСПЛ приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (п. 25 "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (п. 61 рішення Суду у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (п. 29 рішення Суду у справі "Niemietz проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" ( п. 47 рішення Суду у справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи № 55480/00 та № 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі "Bigaeva проти Греції" від 28 травня 2009 року (справа 26713/05)). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя ( п.п. 43-48 рішення Суду у справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04)).

Таким чином, спірний наказ про звільнення позивача становить втручання держави у його приватне життя і оцінюється судом крізь призму дотримання нею наступних критеріїв: чи здійснювалося таке втручання на підставі закону, тобто чи мало втручання правове підґрунтя у національному законодавстві; чи мало втручання у здійснення права легітимну мету; чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві.

За усталеною практикою ЄСПЛ втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції ( рішення у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).

Суд акцентує увагу, що відповідач 2 не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивача з підстав, інших ніж визначені Законом, застосовуючи норми р. 2 Закону № 113. П.п. 1 п. 19 р. 2 Закону № 113 міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів.

Положеннями ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд зазначає, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі № 120/2170/20-а від 10.08.2021 року.

Положеннями Закону не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 КЗпП України, відповідно, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Суд зважає на те, що за умови неможливості поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено і яка вже лідвідована, то належним та ефективним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, що аналогічна тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.

Відтак, оскільки звільнення позивача із займаної посади відбулося без законної на те підстави, відповідно позовна вимога про поновлення його на посаді підлягає задоволенню у визначений порядок.

Стосовно позовних вимог в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В п. 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

П. 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки від 05.04.2021 року, виданої відповідачем за вих. № 21-Ф-112 сума середньоденної заробітної плати позивача складає 946 грн. 16 коп.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 172 дні та обраховується, починаючи з першого дня звільнення – з 29.12.2020 року по дату поновлення позивача на посаді – 09.09.2021 року. Отже, оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 172 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 162 739 грн. 52 коп. ( 946 грн. 16 коп. Х 172 дні).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 162 739 грн. 52 коп. із відрахуванням при його виплаті загальнообов`язкових платежів.

Згідно рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачами доведена правомірність, прийнятих ними наказів, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп. з кожного окремо.

Згідно вимог ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Кодексом законів про працю України, Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221, Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 року про затвердження Порядку роботи кадрових комісій та ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур та Прокуратури Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцеввих прокуратур від 23.11.2020 року № 29 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької обласної прокуратури від 24.12.2020 року № 637К про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ "Про прократуру" з 29.12.2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді прокурора Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, яку він обіймав до звільнення, з 29.12.2020 року.

Стягнути з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 року по 08.09.2021 року у сумі 162 739 грн. 52 коп. із відрахуванням при його виплаті загальнообов`язкових платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп. з кожного окремо.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1 - Друга кадрова комісія з атестації місцевих прокуратур (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

Відповідач 2 - Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, б. 33, м. Вінниця, 21050)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.09.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна