Рішення № 99712736, 20.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2021Справа № 910/11407/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор", м. Київ

про стягнення 361 175,37 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з квітня по червень 2020 року в розмірі 57 914,04 грн, 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами в розмірі 1 923,25 грн, інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами в розмірі 5 501,04 грн, заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу в розмірі 267 752,61 грн, інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 14 265,67 грн, 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу в розмірі 3 912,40 грн, штрафу у відповідності до п. 8.2. Договору в розмірі 1 406,36 грн та компенсації витрат згідно із п. 8.2. Договору в розмірі 8 500,00 грн, за договором про фінансовий лізинг за Договором фінансового лізингу №0018400 від 03.06.2019

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу №00018400 від 03.06.2019, в частині здійснення розрахунків.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 19.07.2021 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478393276 ухвалу суду від 19.07.2021 про відкриття провадження у справі не отримав (не вручено), у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/11407/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 25.08.2021 року по 17.09.2021 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 20.09.2021 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПО Укрізолятор" (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг №00018400 (далі - Договір), згідно якого об`єктом лізингу є транспортний засіб типу VW Passat Premium R-Line 2.0 TDI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (далі - об`єкт лізингу), умови лізингу: вартість об`єкта лізингу - 1 030 145,50 грн; авансовий платіж - 360 550,92 грн, обсяг фінансування: 669 594,58 грн; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж - 24 131,34 грн; адміністративний платіж - 16 739,87 грн, процентна ставка 22,99 (змінювана відповідно до пункту 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу). Відповідно до умов договору лізингу проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/ Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

До договору лізингу сторонами також підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), які є додатками до вказаного договору.

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування) строк лізингу становить 60 місяців, вартість об`єкта лізингу - 1 030 145,50 грн, авансовий платіж - 360 550,92 грн, обсяг фінансування - 669 594,58 грн.

У преамбулі Загальних комерційних умов зазначається, що ці Загальні комерційні умови (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як контракт), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, є угодою між сторонами щодо придбання об`єкта лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997, іншими чинними положеннями українського законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу ТОВ "Прше Лізинг Україна" № 68 від 11.04.2017.

Відповідно до п. 4.1 Загальних комерційних умов передбачено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право припинити цей контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з пунктами 5.1 та 5.4 Загальних комерційних умов об`єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ "Порше Лізинг Україна" або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту. Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та ТОВ "Порше Лізинг Україна" акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 Загальних комерційних умов).

Пунктом 8.2 Загальних комерційних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується, зокрема, такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1 Загальних умов); компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна", та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Контракту (п. 8.2.3 Загальних умов).

У пункті 8.3.2 Загальних комерційних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг") ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п. 8.4. Загальних комерційних умов лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені у цьому контракті, є прийнятними для виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань.

Пунктами 12.6, 12.6.1 Загальних комерційних умов передбачено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 12.9 Загальних комерційних умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також, якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана ТОВ "Порше Лізинг Україна", впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

У пункті 13.1 Загальних комерційних умов зазначено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ "Порше Лізинг Україна", повернути об`єкт лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.

Якщо ТзОВ "Порше Лізинг Україна" не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право на вилучення об`єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.6. Загальних комерційних умов).

За актом приймання-передачі від 05.07.2019 транспортний засіб VW Passat Premium R-Line 2.0 TDI, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , передано відповідачу.

17.06.2020 ТОВ "Порше Лізинг України" надіслало відповідачу вимогу вих. №00018400 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, у якій просило погасити заборгованість в розмірі 59 320,40 грн. протягом трьох днів з дня отримання вимоги та протягом десяти днів - повернути об`єкт лізингу за вказаною у вимозі адресою.

22.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1260, щодо повернення відповідачем на користь позивача об`єкта лізингу - транспортного засобу марки VW Passat Premium R-Line 2.0 TDI, шасі № НОМЕР_1 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. 03.08.2020 відкрито виконавче провадження №62706354 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №1260 від 22.07.2020 про повернення від ТОВ "НПО Укрізолятор" на користь позивача об`єкта лізингу.

В результаті примусового виконання виконавчого напису об`єкт лізингу не повернуто позивачу.

Як зазначає позивач, звертаючись з позовом до суду, станом на 24.06.2021 за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з квітня по червень 2020 року в розмірі 57 914,04 грн, а також нарахованої плати за фактичне користування об`єктом лізингу за період з липня 2020 року по червень 2021 року в розмірі 267 752,61 грн.

Також, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за Договором про надання професійної правничої допомоги від 24.05.2021, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Праймлекс» надало ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги, що підтверджується актом наданих послуг №62 від 22.07.2020 та актом наданих послуг №98 від 16.11.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Так, відповідно до п. 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати лізингових платежів за квітень - червень 2020 року у розмірі 57 914,04 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату лізингових платежів не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 57 914,04 грн, що відповідачем не спростовано.

У пункті 3 ч. 1 ст. 10 Закону зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

У пункті 8.3.2 Загальних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг") ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктами 12.6, 12.6.1 Загальних умов передбачено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг припинив сплачувати лізингові платежі, вимогу позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 8.3.2., 12.6.1 договору про фінансовий лізинг, на розірвання договору в односторонньому порядку.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

У відповідності до п. 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту/відмови від контракту за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до п. 12 контракту лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Крім того, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Тобто, наслідками розірвання договору є, як обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу, так і оплата за фактичне користування об`єктом лізингу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що об`єкт лізингу не повернуто відповідачем позивачу.

Таким чином, оскільки умовам укладеного між сторонами Договору передбачено можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об`єктом лізингу після дострокового розірвання договору лізингу, та враховуючи, що об`єкт лізингу не повернуто, нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу за період з липня 2020 року по червень 2021 року є правомірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 267 752,61 грн заборгованості за фактичне використання об`єкта лізингу підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Також, оскільки відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання за договором лізингу щодо погашення лізингових платежів, позивачем нараховано штраф в розмірі 1 406,36 грн. на підставі п. 8.2. Договору, інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання зі сплати лізингових платежів у розмірі 5 501,04 грн. та 1 923,25 грн. відповідно, та інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання з оплати за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 14 265,67 грн. та 3 912,40 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 1 406,36 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання зі сплати лізингових платежів у розмірі 5 501,04 грн. та 1 923,25 грн. відповідно, та інфляційні втрати та 3% річних за порушення зобов`язання з оплати за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 14 2655,67 грн. та 3 912,40 грн. відповідно.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 8 500,00 грн. компенсації за фактично понесені витрати позивача, суд зазначає наступне.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відсутність хоча б одного із перелічених вище елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Положеннями п. 8.2.3 Загальних умов передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за Договором про надання професійної правничої допомоги від 24.05.2021, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Праймлекс» надало ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги, що підтверджується актом наданих послуг №62 від 22.07.2020.

З вказаного акту вбачається, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" надано юридично-консультаційні послуги "щодо вчинення виконавчого напису".

З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1260, щодо повернення відповідачем на користь позивача об`єкта лізингу - транспортного засобу марки VW Passat Premium R-Line 2.0 TDI, шасі № НОМЕР_1 .

Таким чином, з наведеного вбачається, що виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі Договору, укладеного між сторонами.

Доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса, було залучено до вчинення як виконавчого напису, будь-яких інших осіб, матеріали справи не містять.

Таким чином, доказів того, що позивач поніс витрати у зв`язку із залученням третіх осіб, які надавали послуги з вилучення об`єкта лізингу матеріали справи не містять.

При цьому, витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 у справі №911/2449/17.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, у розмірі 5 290,13 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО Укрізолятор» (ідентифікаційний номер 40069932, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 30-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код 35571472, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, буд. 30) заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з квітня по червень 2020 року в розмірі 57 914,04 грн (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 04 копійки, плату за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 267 752,61 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят дві гривни 61 копійка), штраф в розмірі 1 406,36 грн (одна тисяча чотириста шість гривень 36 копійок), 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів в розмірі 1 923,25 (одна тисяча дев`ятсот двадцять три гривни 25 копійок), інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті лізингових платежів в розмірі 5 501,04 (п`ять тисяч п`ятсот одна гривна 04 копійки), 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 3 912,40 (три тисячі дев`ятсот дванадцять гривень 40 копійок), інфляційні втрати за час прострочення грошового зобов`язання по сплаті за фактичне користування об`єктом лізингу в розмірі 14 265,67 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 67 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 290,13 (п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень 13 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 127,50 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна».

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов