Рішення № 9971235, 07.09.2009, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 4843 Головуючий у 1 інстанції Слабкіна О.А.

Категорія 27 Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

7 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 3 квітня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа Совєтське відділення виконавчої державної служби Макіївського міського управління юстиції про стягнення боргу за кредитним договором і розірвання кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У жовтні 2008 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного договору №DODWAKl002079s від 10 серпня 2005 року (далі Договір) відповідач отримав кредит у розмірі 16996, 13 доларів США за курсом НБУ зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 10 серпня 2012 року. За умовами договору відповідач був зобов'язаний погашати заборгованість щомісяця в сумі 247, 88 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, тобто сплачувати суми за кредитним Договором. Але відповідач порушив умови Договору і станом на 22 вересня 2008 року сума заборгованості складає 17456, 30 доларів США. Тому просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 84752 грн. 8 коп. (17456, 30 доларів за курсом НБУ 4, 8551) та судові витрати (а.с.3-5, 14).

У грудні 2008 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 128860 грн. 66 коп. (17456, 30 доларів за курсом НБУ 7, 381900) та судові витрати; розірвати Договір (а.с.58-59).

Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від З квітня 2009 року відмовлено у задоволенні позову через необґрунтованість.

Цим рішенням встановлено, що 10 серпня 2005 року між сторонами був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 16996, 13

доларів США за курсом НБУ строком на 7 років зі сплатою 11, 04% на рік на суму залишку заборгованості, з остаточною датою погашення 10 серпня 2012 року.

Позивач виконав умови кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок продавця автомобіля у розмірі 16996, 13 доларів США за курсом НБУ для придбання відповідачем автомобіля.

Відповідач не заперечував, що через матеріальні труднощі він порушив умови договору і погашення кредиту здійснював несвоєчасно.

У виконання умов п.6 пп.15.7.3.. договору застави від 10 серпня 2005 року на підставі виконавчого напису від 26 жовтня 2006 року у відповідача був вилучений придбаний за кредитні кошти автомобіль «Шеврле-Авіо», який був предметом застави.

Заставлене майно було продано на аукціоні 30 січня 2007 року за 27561 грн. 60 коп.; позивачу було перераховано 23620 грн. 63 коп.

В судовому засіданні позивач не зміг пояснити і не надав суду докази того, що у розрахунку заборгованості врахована сума, отримана від реалізації автомобіля, а також яка сума отримана позивачем після реалізації автомобіля.

Позивач був ініціатором скасування торгів; позивач не повідомив суд про звернення у лютому 2007 року з адміністративним позовом про скасування протоколу проведення аукціону по реалізації автомобіля і визнання аукціону недійсним, оскільки вважав, що реалізація автомобіля була незаконною, не був згоден з розміром суми, за яку автомобіль був реалізований. Постановою Совєтського районного суду міста Макіївки від 15 травня 2007 року адміністративний позов був задоволений, 24 травня 2007 року ця постанова набрала чинності.

Позивач під час судового розгляду збільшив розмір позовних вимог, але не надав розрахунку суми позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідач за умовами кредитного договору від 10 серпня 2005 року був зобов'язаний сплачувати кредит і погашати відсотки за користування кредитом згідно з графіком щомісячними платежами до 15 числа кожного місяця; відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, перестав сплачувати кредит; але позивач не обгрунтував і не надав об'єктивних доказів щодо суми заборгованості за кредитним договором, яку він просить стягнути з відповідача, тому суд позбавлений можливості вирішити цей спір, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, і у задоволенні позову належить відмовити через необґрунтованість (а.с. 120-123).

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 3 квітня 2009 року і направлення справи на новий розгляд через порушення норм матеріального і процесуального права.

Продаж предмету застави не звільняє відповідача від сплати залишка заборгованості за кредитним договором. Відсутні передбачені законом підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності (ст.ст.616, 617 ЦК України). Позивач надав всі необхідні докази для розгляду справи по суті (а.с.150-151).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги; відповідач не визнав апеляційної скарги; представник третьої особи визнав апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що 10 серпня 2005 року між сторонами був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 16996, 13 доларів США за курсом НБУ строком на 7 років зі

сплатою 11, 04% на рік на суму залишку заборгованості, з остаточною датою погашення 10 серпня 2012 року; позивач виконав умови кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок продавця автомобіля у розмірі 16996, 13 доларів США за курсом НБУ для придбання відповідачем автомобіля; відповідач не заперечував, що через матеріальні труднощі він порушив умови договору і погашення кредиту здійснював несвоєчасно; у виконання умов п.6 пп.15.7.3. договору застави від 10 серпня 2005 року на підставі виконавчого напису від 26 жовтня 2006 року у відповідача був вилучений придбаний за кредитні кошти автомобіль «Шеврле-Авіо», який був предметом застави; заставлене майно було продано на аукціоні 30 січня 2007 року за 27561 грн. 60 коп., позивачу було перераховано 23620 грн. 63 коп.

Ці встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи; сторони ці обставини не оспорювали і не оспорюють в судовому засіданні апеляційного суду.

Але апеляційний суд вважає, що не відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через наступне.

Відповідно вимогам ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Позивач виконав умови кредитного Договору і надав відповідачу кредит у розмірі 16996, 13 доларів США (а.с.9-11, 12); відповідач зобов'язався виплатити позивачу суму кредиту та проценти за користування кредитом (0, 92% на місяць на суму залишку заборгованості), сплатити позивачу комісію (0, 18% щомісяця); у разі порушення зобов'язання відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню (0, 15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочки платежу).

Матеріали справи і відповідач підтверджують, що відповідач порушив умови Договору і його заборгованість за кредитом складає 13485, 47 доларів США.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1); до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2).

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач пояснив, що він перестав сплачувати кредит через матеріальні труднощі.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Відмовляючи у задоволенні позову через необґрунтованість, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за умовами Договору був зобов'язаний сплачувати кредит і погашати відсотки за користування кредитом згідно з графіком щомісячними платежами до 15 числа кожного місяця; відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, перестав сплачувати кредит; але позивач не обґрунтував і не надав об'єктивних доказів щодо суми заборгованості за кредитним договором, яку він просить стягнути з відповідача, тому суд позбавлений можливості вирішити цей спір, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства (а.с.120-123). Але з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.

Правильним є посилання суду першої інстанції на відсутність у суду підстав збирати докази за власною ініціативою, оскільки згідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1); кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3); стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обгрунтування позову позивач надав розрахунок суми позову (а.с.6-8), а після зміни суми позову у зв'язку із зростанням курсу долара США надав довідку про курс долара США на час зміни позовних вимог (а.с.58-59, 60). Суду першої інстанції належало перевірити правильність складеного позивачем розрахунку суми позову.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи підтверджують, що заставлене майно (автомобіль, придбаний відповідачем за суму кредиту - а.с.28-35) було продано з прилюдних торгів 30 січня 2007 року (а.с.46) і 23620 грн. 63 коп. були перераховані позивачу у рахунок погашення боргу відповідача (а.с.49, 50). Надані позивачем розрахунки підтверджують, що отримана позивачем від продажу автомобіля відповідача сума 23620 грн. або 4677, 35 долара США за курсом 5.05 була зарахована у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2005 року.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за кредитним договором від 10 серпня 2005 року у розмірі 128860 грн. 60 коп. підлягає задоволенню і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Довід відповідача про те, що продаж належного йому автомобіля (предмету застави) повністю погашає його кредитне зобов'язання перед позивачем, не заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи підтверджують, що після продажу заставленого майна позивачу ВДВС було перераховано 23620 грн. і зарахована позивачем у рахунок погашення суми за кредитним договором від 10 серпня 2005 року у розмірі 4677, 35 долара США за курсом 5.05.

Довід відповідача про те, що автомобіль був проданий за мізерну суму, також не заслуговує не увагу, оскільки предметом доказування у вказаній справі не є законність і обґрунтованість продажу автомобіля відповідача з аукціону 30 січня 2007 року за 27561 грн. 60 коп., а встановлення яка саме сума була перерахована на рахунок позивача у погашення суми за кредитним договором після продажу заставленого майна, належного відповідача. Перерахованою сумою є 23620 грн. 63 коп. і тому саме ця сума враховується судом при визначенні суми позову.

Відповідно ст..651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1); договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2).

Підпункт б ч.2 п. 2.З.2. договору передбачає право позивача розірвати договір у судовому порядку у разі порушення відповідачем зобов'язання, передбаченого умовами договору (а.с.9-11). Матеріали справи підтверджують і відповідач не оспорює, що

останній порушив взяті на себе зобов'язання щодо належного виконання умов договору. Тому апеляційний суд вважає, що наявні передбачені законом і договором підстави для розірвання кредитного договору №DODWAK1002079s, укладеного між сторонами 10 серпня 2005 року.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 774 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., тобто всього 804 грн. 24 коп. (а.с.2). Позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ст..88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в сумі 804 грн. 24 коп.

При зверненні до суду і зміні об'єму позовних вимог позивач не доплатив 514 грн. 37 коп. судового збору (1288 грн. 61 коп. - 774 грн. 24 коп.), тому у відповідності до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 514 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від З квітня 2009 року скасувати.

Задовольнити позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором і розірвання кредитного договору.

Розірвати кредитний договір №DODWAK 1002079s, укладений 10 серпня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором 128860 грн. 60 коп., судові витрати 804 грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 514 грн. 37 коп. на користь держави на розрахунковий рахунок 31414537600004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, ОКПО 24164870, МФО 834016, банк УДК в Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.