Рішення № 99703664, 24.06.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/4390/20

Номер провадження 2/237/361/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,

розглянувши в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області в місті Курахове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 136412,39 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідно до Заяви № б/н від 05.07.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6500,00 грн. Відповідач порушив умови договору і станом на 30.09.2020 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 501517,67 гривень, яка складається з наступного: 6308,24 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 00,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками, 495209,43 гривень – заборгованість за простроченими відсотками, 00,00 гривень – нарахована пеня, 00,00 гривень – нараховано комісії. Заборгованість до стягнення становить 136412,39 гривень, яка складається з наступного: 6308,24 гривень – заборгованість за кредитом, 130104,15 гривень – загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 05.07.2012 року по 30.07.2018 рук. Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 136412,39 гривень та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

24.06.2021 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій позов не визнав. Зазначає, що суми боргу є необґрунтованими, нарахованими з грубими порушенням законодавства, а строк звернення до суду з позовом пропущений. Стверджує, що в останній раз погашав суму за наданим кредитом – 26.12.2015 року. Після 26.12.2015 року погашення процентів за договором та погашення суми за наданим кредитом не здійснювалось. Заперечує сплату сум погашення за кредитом за: 09.10.2018 року в сумі 1000 гривень, 27.10.2018 року в сумі 500 гривень, 10.11.2018 року в сумі 500 гривень. Зазначає, що позивачем пропущено позовну давність. Вказує на те, що банк в односторонньому порядку збільшував розмір відсоткової ставки за кредитним договором, про що відповідача не повідомляв. Крім того, посилається на те, що відповідач проживає у місті Курахове Донецької області, яке знаходиться на лінії розмежування та віднесене до населених пунктів, на території яких проводиться АТО, тому, з посиланням на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, вважає, що йому не повинні нараховуватись пеня та штраф. Просить відмовити у задоволенні позову АТ «Приватбанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновків, які наведені нижче.

Відповідно до витягу зі Статуту банку, погодженого НБУ 06.09.2019 року, позивач є правонаступником публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (а.с. 60-61).

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов`язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 638 ЦК України наголошує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно змісту статей 207, 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Положеннями ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно приписів ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, 05.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого оформлено зарплатний пакет, бажаний розмір кредитного ліміту відсутній, порядок і строк повернення кредиту відсутній, відомості стосовно визначеної процентної ставки саме по картці відповідача відсутні, також анкета-заява не містить умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заявник погоджується з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись зі змінами на сайті (а.с. 25).

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Gold» 55 днів пільгового періоду», що відповідачем не підписані, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 26-54).

За розрахунком банку та згідно позову, заборгованість відповідача по кредиту станом на 30.09.2020 року становить 501517,67 гривень та складається з наступного:

- 6308,24 гривень – заборгованість за тілом кредиту;

- 00,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками;

- 495209,43 гривень – заборгованість за простроченими відсотками;

- 00,00 гривень – нарахована пеня;

- 00,00 гривень – нараховано комісії.

Заборгованість до стягнення становить 136412,39 гривень, яка складається з наступного:

- 6308,24 гривень – заборгованість за кредитом,

- 130104,15 гривень – загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 05.07.2012 року по 30.07.2018 року.

З доданого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом проводилося наступним чином: з 05.07.2012 року по 31.08.2014 року 30 % на місяць; з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року 34,8 % на місяць; з 01.04.2015 року по 29.02.2020 року 43,2 % на місяць (а.с. 7-16).

З довідки, наданої позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № б/н 05.07.2012 року отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 04/16 (а.с.24).

З виписки по кредитним рахункам відповідача за період з 05.07.2012 року по 29.02.2020 року слідує, що відповідач користувався кредитними коштами Банку шляхом зняття грошей в банкоматі, розраховувався за продукти та надані послуги, погашав заборгованість починаючи з 05.07.2012 року по 03.12.2018 року (а.с. 17-22).

З довідки про зміну умов кредитування вбачається, що відповідачу 05.07.2012 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2500,00 гривень, а 26.12.2012 року кредитний ліміт становив 6500,00 гривень (а.с. 23).

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві від 05.07.2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути частину суми заборгованості за кредитом, яка складається з загального залишку заборгованості за відсотками за період з 05.07.2012 року по 30.07.2018 року, а всього в сумі 136412,39 гривень. (а.с. 4 зв.).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.07.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Gold» 55 днів пільгового періоду», а також на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Втім в анкеті-заяві позичальника від 05.07.2012 року процентна ставка не зазначена, розмір кредитного ліміту не зазначений, що протирічить довідці про зміну умов кредитування (а.с. 23).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Позиція суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в Постанові від 03 липня 2019 р. (Номер судового провадження: 14-131цс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

В той же час, довідкою про видачу карток, випискою по кредитним рахункам за період з 05.07.2012 року по 29.02.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку зі строком дії до 04/16 року, йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2500,00 гривень, який в подальшому збільшився до 6500,00 гривень, у зв`язку із чим відповідач користувався кредитними коштами Банку, зокрема, шляхом зняття грошей в банкоматі, розраховувався за продукти та надані послуги, погашав заборгованість, починаючи з 05.07.2012 року по 03.12.2018 року (а.с. 17-22).

Таким чином, суд визнає належним і допустимим доказом у справі виписку по кредитному рахунку, оскільки з виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 слідує, що відповідач отримав грошові кошти, активно ними користувався та погашав свою заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк», а з довідки про отримання карток вбачається факт доведеності отримання відповідачем кредитної картки та користування нею і кредитними коштами, оскільки тільки йому було відомо ПІН-код.

На цій підставі суд також не приймає заперечення відповідача в тій частині, що він не погашав заборгованість за кредитом 09.10.2018 року в сумі 1000 гривень, 27.10.2018 року в сумі 500 гривень, 10.11.2018 року в сумі 500 гривень, оскільки такі заперечення не підтверджені належними доказами, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що замість ОСОБА_1 карткою в цей час користувалась інша особа.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитом був вчинений відповідачем 10.11.2018 року, а з позовною вимогою про стягнення заборгованості позивач звернувся 12.11.2020 року, тобто, в межах загального строку позовної давності. Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Однак особистий підпис відповідача відсутній на таких документах як «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт» та «Умови та правила надання банківських послуг», що на думку АТ КБ «Приватбанк» є належними складовими кредитного договору, суд приходить до висновку, що сторони по справі не досягли згоди щодо розміру процентів, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пред`явлених позовних вимог із заборгованості по процентам.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, що підтверджується випискою по кредитному рахунку ОСОБА_1 , виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто суми непогашеного тіла кредиту, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду по справі 342/180/17.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом в цій частині підлягають задоволенню, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6308,24 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 97,20 грн. (2102,00 грн. х 6308,24 грн. / 136412,39 грн.).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094), заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6308,24 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094), судовий збір в розмірі 97,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2021 року.

Суддя В.А. Сенаторов