Рішення № 99702765, 16.09.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/1023/21

Провадження № 2/417/249/21

РІШЕННЯ

Іменем україни

"16" вересня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

за участі секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області, в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін та їх представників цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни про визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди -

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Матвєєва Т. С. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати:

- наказ № 30-КД від 02.09.2013, яким ОСОБА_1 була переведена на 50% посадового окладу з 01.09.2013;

-стягнути з Марківського професійного аграрного ліцею заборгованість по заробітній платі у сумі 245 334,20 грн. з урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Марківського професійного аграрного ліцею моральну (немайнову) шкоду в розмірі 25 000 грн.

На обгрунтування своїх вимог зазначила, що позивач 14.02.2001 прийнята на посаду керівника драматичного гуртка Марківського професійно технічного училища №122 на підставі наказу № 8 від 14.02.2001 з встановленим повним посадовим окладом вподальшому була звільнена з переведенням до Марківського професійного аграрного ліцею на підстав п.5 ст. 36 КЗпП України.

15.06.2021 інспектор відділу кадрів ліцею надала позивачу наказ №30-КД від 02.09.2013, яким остання була переведена на 50% посадового окладу з 01.09.2013.

Про наявність вказаного наказу позивачка дізналася 15.06.2021, згоди на переведення на 50% посадового окладу не давала. З новим штатним розписом відповідач позивача не ознайомлювали, добровільно заяву на переведення та зміну умов праці позивачка не надавала.

Оскільки вказаний наказ незаконний та такий, що підлягає скасуванню позивач недоотримала заробітну плату у сумі 245334,20 грн.

В результаті незаконного зпереведення позивачки на 0,5 ставки їй було спричинено порушення звичного життєвого укладу, тому що у неї з`явилася необхідність відстоювати свої права в судовому порядку, витрачати на це свій час , моральну шкоду від таких дій вона оцінила у 25000 гривень.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні виходячи з наступного.

До 02.09.2013 в навчальному закладі працювало два керівника гуртків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на 1,0 посадового окладу кожна.

Згідно наказу Марківського ПАЛ №30-КД від 02.09.2013, у зв`язку зі зменшенням контингенту учнів та скороченням в штатному розписі 1 штатної одиниці керівника гуртка за грудень 2013 року (наказ №1204 від 06.12.2010 Міністерства освіти і науки України про типові штатні нормативи ПТНЗ: 1 керівник гуртка на 150 учнів) та усної згоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , наданої на той час директору ОСОБА_3 , керівники гуртків були переведені на 0,5% посадового окладу кожна (працюють по цей час).

Інформація щодо надання усної згоди та попередження з боку директора ОСОБА_3 про зміну істотних умов праці підтверджується письмовим поясненням керівника гуртка декоративно-ужиткового мистецтва ОСОБА_2 . При необхідності під час судового засідання можна залучити колишнього директора Марківського ПАЛ ОСОБА_3 , котрий підтвердить дану інформацію.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що дізналась про наявність Наказу № 30- КД від 02.09.2013 лише 15.06.2021, що не відповідає дійсності, адже Позивач давав усну згоду про переведення на 0,5 окладу ще в серпні 2013 року, з вересня 2013 року її робочий час і заробітна платня відповідно скоротилися на 50 %, що не могло бути не поміченим з боку Позивача. Протягом 2020 - 2021 років ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Національної поліції, Департаменту освіти і науки Луганської ОДА з цього приводу. Крім того, Позивач зверталася з листом-зверненням до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці щодо можливого порушення додержання законодавства про працю в частині зміни істотних умов праці Марківським професійним аграрним ліцеєм.

Представник позивача - адвокат Матвєєва Т. С. надіслала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що з позицією відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву не погоджується та вважає доводи відповідача не обгрунтованими та такими, що не доведені жодними належними та допустимими доказами.

Так, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. І зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розряду й найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Водночас, законодавство не передбачає надання усної згоди на зміну істотних умов праці, оскільки у разі виникнення трудових спорів роботодавець повинен мати докази, що працівника було повідомлено вчасно, а також докази, що працівник відмовився від продовження роботи в нових умовах. Відповідач вказаних доказів не надав.

Крім того, вважає неддтверджуватися письмовими доказами

Що ОСОБА_1 дізналася про своє порушене право у 2021 році, свідчить лист №л/472 від 30.04.2021 та № 158 від 13.05.2021, оскільки вона дізналася саме тоді, що недоотримувала заробітну плату.

Суд розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та відповідно них визначив правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 , місцем її реєтрації вказана АДРЕСА_1 . (а.с.6).

Згідно копії трудової книжки Серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 14.02.2001 прийнята на посаду керівника драматичного гуртка Марківського професійно технічного училища №122 на підставі наказу № 8 -КД від 14.02.2001р. (а.с.9), що підтверджується також і Наказом № 8-КД від 14.02.2001р. (а.с.10).

10.01.2004 ОСОБА_1 , згідно наказу головного управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації від 10.01.2004р. № 6 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Луганської області", звільнено у зв`зку з переведенням до Марківського професійного аграрного ліцею на підстав п.5 ст. 36 КЗпП України.

Наказом №30-КД від 02.09.2013 ОСОБА_1 була переведена на 50% посадового окладу з 01.09.2013 (а.с.11,43) підпис про ознайомлення відсутній хоча в ньому і вказано, що за згоди позивача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Марківський професійний аграрний ліцей має організаційно-правову форму юридичної особи-державна організація (установа, заклад) засновником якої є Міністерство освіти і науки України.

Згідно штатного розпису на грудень 2012 року у відповідача були наявні 2 штатні одиниці керівника гуртка ( п.1.3,1.4 штатного розпису )

Згідно штатного розпису на січень - грудень 2013 року у відповідача залишилася в наявності 1 штатна одиниця керівника гуртка ( п.1.9 штатного розпису )

ОСОБА_2 надала письмові пояснення де вказала, що на початку навчального року в 2013 році в кабінеті директора їх з ОСОБА_1 повідомили про скорочення у штатному розписі посад керівників гуртків у зв`язку зі зменшенням учнів та запропонували їм по 0,5 ставки кожній на що вони погодидися (а.с.44)

30.04.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці було направлено лист на ім`я в.о директора Марківського ПАЛ О.Бондаренко запит про отримання інформації щодо можливого порушення законодавства про працю в частині зміни істотних умов праці щодо ОСОБА_1 (а.с.45) на який 13.05.2021 було надано відповідь з додатками ( а. 46-52)

Розклад роботи гуртка з вересня 2020 року - 3 години, як те передбачено наказами № 74 від 30.09.2019, №78 від 27.08.2020 та №79 від 30.09.2021(а.с.74-80)

16.11.2020 позивач зверталася до директора ліцею з проханням надити їй інформацію щодо вільних годин для викладання дисциплін або про вакантні посади в установі. У своїй заяві позивач вказав, що був прийнятий на роботу на повну ставку , а на даний час отримує лише 0,5 ставки та що їй невідомо з якої підстави (а.с.81)

Таким чином судом встановлено що між сторонами існує спір з приводу правомірності переведення позивача на 0,5 ставки у зв`язку з істотними змінами умов праці при продовженні роботи за тією ж посадою, який регулюється нормами КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці –це виключне повноваження власника.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Попередження – це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15, постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, справа № 761/3388/15-ц, провадження № 61-2435св18, від 31 березня 2021 року, справа № 332/890/20, провадження № 61-643св21, від 08 липня 2020 року, справа № 501/3407/18, провадження № 61-15070св19).

Питання віднесення тих чи тих умов праці до істотних чи неістотних виникає тоді, коли в роботодавця виникає необхідність їх змінити. У таких випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, адже одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого — ні.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Марківський професійний аграрний ліцей має організаційно-правову форму юридичної особи-державна організація (установа, заклад) засновником якої є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство – самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третя статті 64 ГК України.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що розподіл обов`язків по доказуванню здійснюється відповідно до законодавчо закріплених загальних і спеціальних правил. Загальні правила діють для всіх справ незалежно від їх матеріально-правової природи. Спеціальні правила (презумпції та фікції) застосовуються стосовно певних категорій справ або при вирішенні окремих процесуальних питань. Змістом і тих, і інших є припущення про наявність або про відсутність позовних фактів. Винятки із загального правила розподілу обов`язку доказування випливають з норм матеріального права.

З урахуванням статті 32 КЗпП України саме роботодавець має довести, що відбулися зміни в організації виробництва і праці.

Згідно штатного розпису на грудень 2012 року у відповідача були наявні 2 штатні одиниці керівника гуртка ( п.1.3,1.4 штатного розпису )

Згідно штатного розпису на січень - грудень 2013 року у відповідача залишилася в наявності 1 штатна одиниця керівника гуртка ( п.1.9 штатного розпису )

Отже, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорено та не спростовано, – у відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва та праці, зокрема, виведення з штатного розпису однієї штатної одиниці – «керівника гуртка», у зв`язку зі зменшенням контингенту учнів та змінами у штатному розписі за грудень 2013 ( наказ №1204 від 06.12.2010 Міністерства освіти і науки України про типові штатні нормативи ПТНЗ: 1 керівник гуртка на 150 учнів).

Проте суду не надано письмового попередження за 2 місяці ОСОБА_1 про істотні зміни в умовах праці, а саме зменшення посадового окладу: переведення її на 50% посадової ставки.

Згідно наказу № 30-КД від 02.09.2013 переведено позивача та ОСОБА_2 керівників гуртків за їх згодою на 50% посадоваго окладу з 01.09.2013 При цьому в наказі відсутній підпис позивача про ознайомлення з цим наказом

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 14.01.1988, також не містить відомостей про переведення відповідача на 50% посадоваго окладу з 01.09.2013

Як вже вказував суд, попередження – це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці.

Слушними є заперечення представника позивача, що пояснення іншого керівника гуртка- ОСОБА_2 про те, що відповідач надав усну згоду є неналежними доказами, оскільки законодавством передбачено саме письмове попередження та надання згоди працівником

А відтак суд вказані пояснення не приймає до уваги.

Отже за результатом розгляду справи, суд констатує, що позивача дійсно було переведено на 0,5 ставки з 01.09.2013 з порушенням законодавства про працю

Проте, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Так, згідно до ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Отже, визначальним у даній конкретній цивільній справі є те, коли позивач, як працівник, дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права про переведення його на 0,5 ставки.

В матеріалах справи наявний лист за підписом позивача від 16.11.2020 з яким вона зверталася до директора ліцею з проханням надити їй інформацю щодо вільних годин для викладання дисциплін або про вакантні посади в установі. У своїй заяві позивач вказав, що був прийнятий на роботу на повну ставку, а на даний час отримує лише 0,5 ставки та що їй невідомо з якої підстави (а.с.81)

Таким чином принаймні 16.11.2020 позивач знав про порушення її прав та про те, що вона переведена на 0,5 ставки, а відтак саме з цього часу потрібно відраховувати строк у три місяці, який сплив ще у лютому 2021 року . З позовом представник позивача в інтересах позивача звернувся 05.08.2021 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. (а.с.1)

Ні позивач ні її представник не надали доказів того, що не мали реальної можливості звернутися з даним позовом у межах строку визначеного законом, навпаки намагалися довести, що про порушення своїх прав позивач дізнався за початковою версією вказаною в позові - 15.06.2021, а потім з - 30.04.2021

За таких обставин суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 30-КД від 02.09.2013, яким ОСОБА_1 була переведена на 50% посадового окладу з 01.09.2013, оскільки було пропущено строк на звернення до суду без поважних причин.

Вимоги про стягнення заробітної плати та моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 30-КД від 02.09.2013, яким ОСОБА_1 була переведена на 50% посадового окладу з 01.09.2013, а оскільки прийгято рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги то й похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати також розподілу не підлягають, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13,77-81, 89,259,264,265,352,354,355 ЦПК України, ч.1 ст. 233 КЗпП України, суд ,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни про визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2021 року

Суддя В. М. Шкиря