Рішення № 99699613, 15.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2567/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Приватної фірми "ПРОК" про стягнення коштів за участю представників:

позивача – не з`явився

відповідача – Халабурдін С.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ "САНТРЕЙД" з позовом до Приватної фірми "ПРОК" та просило суд:

1) Стягнути з Приватної фірми «Прок» (код ЄДРПОУ: 22670103 місцезнаходження: 62412, Харківська обл., Харківська р-н, с. Борисівка, вул. Яблунева, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 А) суму збитків у розмірі 13 183 724.89 грн.

2) Стягнути з Приватної фірми «Прок» (код ЄДРПОУ: 22670103 місцезнаходження: 62412, Харківська обл., Харківська р-н, с. Борисівка, вул. Яблунева, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А) суму штрафу у розмірі 1 846 834.86 грн.

3) Стягнути з Приватної фірми «Прок» (код ЄДРПОУ: 22670103 місцезнаходження: 62412, Харківська обл., Харківська р-н, с. Борисівка, вул. Яблунева, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 А) суму пені у розмірі 597 813.76 грн. за період з 01.12.2020 по 31.05.2021.

Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:

Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:

А - к-сть днів прострочки, починаючи з 01.12.2020;

Б - вартість Товару, поставку якого прострочено, а саме 9 234 174,32 грн. (без ПДВ),

В - облікова ставка НБУ (%)*2,

Г - кількість днів у році

за період: з 01.12.2020 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.12.2020), і стягнути отриману суму пені із Приватної фірми «Прок» (код ЄДРПОУ: 22670103 місцезнаходження: 62412, Харківська обл., Харківська р-н, с. Борисівка, вул. Яблунева, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 А).

4) Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 30.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 26.07.2021 р. о 10:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Засідання відкладалося з 26.07.2021 по 03.08.2021, з 03.08.2021 по 10.08.2021.

Ухвалою від 10.08.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.08.2021 р. о 09:30. В засіданні оголошувалася перерва з 19.08.2021 по 06.09.2021 та з 06.09.2021 по 15.09.2021.

14.09.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.5949).

В судовому засіданні 15.09.2021 представник відповідача проти клопотання позивача про відкладення судового засідання заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні через необґрунтованість заявленого клопотання. Проти позову відповідач також заперечував, просив суд частково відмовити у його задоволенні та зменшити розмір заявлених штрафних санкцій.

Позивач свого представника в судове засідання не направив.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.5949 від 14.09.2021), суд відхиляє заявлене клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті розпочався 19.08.2021, тому строк розгляду справи закінчується 18.09.2021.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи мотивовано з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та містить прохання про розгляд справи упродовж розумного строку і понад встановлений процесуальним законом строк. Однак, суд зазначає, що порушення встановленого законом строку розгляду справи є недопустимим, тим більше у випадках, коли таке порушення не обґрунтовано наявністю об`єктивної необхідності додаткового часу для розгляду справи. Оскільки клопотання позивача не містить належного обґрунтування необхідності чергового відкладення розгляду справи, враховуючи, що в засіданні уже неодноразово оголошувалася перерва, сторонами було подано усі заяви по суті справи та докази, які сторони бажали подати, в засіданнях представниками сторін було оголошено свої доводи та заперечення, а також те, що встановлений законом строк розгляду справи по суті добігає кінця – судом відхиляється клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

06.08.2020 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (Покупець) та Приватною фірмою «Прок» (Продавець) було укладено Договір поставки № 60424590 (надалі — Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався продати та поставити Покупцю Товар-соняшник урожаю 2020 року в кількості 1 000 (тисяча) метричних тон з опціоном +10,0/-10,0 % (п. 1.1. та п. 3.1. Договору).

Весь об`єм Товару Продавець зобов`язався поставити у строк з 01.09.2020 до 30.11.2020 включно (п. 5.2 Договору). Однак, як зазначав позивач та не заперечував відповідач, Продавцем не було здійснено поставку обумовленого товару. За твердженням позивача об`єм недопоставленого Товару становить 1000 метричних тон.

Позивач вказував, що він повідомляв 24.02.2021 Продавця про право застосування передбачених Договором заходів відповідальності (пені та штрафу) у разі невиконання зобов`язань за Договором. Також, попереджав про вимушене укладення Покупцем договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого Товару та понесення у зв`язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні). Внаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020 року зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у Договорі, Покупець зазнав збитків, докуповуючи об`єм Товару за Договором, який не поставив Продавець. Так позивач наголошував, що в результаті невиконання ПФ «Прок» своїх зобов`язань за Договором та недопоставки Товару в кількості 1 000 метричних тон, ДП «САНТРЕЙД» було завдано збитків на суму 13 183 724,89 грн. Непоставка Відповідачем насіння соняшника у строки передбачені Договором, змусило Позивача шукати товар на вільному ринку та закривати нестачу Товару у інших контрагентів за ринковими цінами на момент укладення договору заміщення. При цьому, з моменту укладення Договору (06.08.2020) ціна на насіння соняшнику урожаю 2020 року постійно збільшувалась, а пропозиція цього товару на ринку зменшувалась. Оскільки ринкові ціни на дату укладення договору заміщення були вищими за ціну на Товар за умовами Договору, Позивач поніс додаткові витрати на закупівлю непоставленого Товару з метою відновлення свого порушеного права на отримання Товару та задоволення свого майнового (господарського) інтересу. Задля заміщення недопоставлених Відповідачем 1 000 метричних тон Товару, Позивач уклав договір поставки з ФГ «Колос» № 60469647 від 11.03.2021 кількістю 1 023.30 м. тон та вартістю 22942736,60 грн.

Обґрунтовуючи розмір завданих збитків позивач вказував, що вартість однієї метричної тони Товару за Договором складає 9 234,17 гривень без ПДВ за одну метричну тону (п. 4.1. Договору). Об`єм Товару в кількості 1 000 метричних тон згідно умов Договору обійшовся би Позивачу у 9 234 170,00 грн. (1 000 м. тон * 9 234,17 грн.). Розрахунок суми збитків здійснено наступним чином: 17.03.2021 поставлено 444,40 м. тон Товару на суму 9 943 667,76 грн; 23.03.2021 поставлено 220,50 м. тон Товару на суму 4 917 527,06 грн; 25.03.2021 поставлено 87,85 м. тон Товару на суму 1 987 346,21 грн. Отже, з 17.03.2021 по 25.03.2021 заміщено 752.75 м. тон Товару на загальну суму 16 848 541,03 грн. 02.04.2021 поставлено 270,55 м. тон Товару на суму 6 094 195,57 грн., із розрахунку 22 525,21 грн метричну тону. Таким чином, заміщення 1 000 метричних тон за розрахунками Позивача коштувало 22 417 899,21 грн. Різниця між ціною Товару за контрактом заміщення, яку сплатив Позивач (22 417 899,21 грн.) та ціною Товару за умовами Договору (9 234 170,00 грн.) становить 13 183 724,89 грн. без ПДВ.

З метою підтвердження того, що договори поставки з іншими постачальниками укладені ДП «САНТРЕЙД» виключно з метою добросовісного заміщення недопоставленого Відповідачем Товару та подальшого виконання взятих на себе зобов`язань, Позивач звернувся до ТОВ «УКРАГРОКОНСАЛТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке є консалтинговим агентством, яке спеціалізується на вивченні та аналізі аграрного ринку та здійснює аналітику ринку олійних, зернових та бобових культур, продовольчої галузі, дослідження аграрного сектора, прогнози сировинних і сільськогосподарських ринків та ін. За результатами розгляду вищевказаного запиту ТОВ «УКРАГРОКОНСАЛТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» було надано довідку щодо ринкових цін, які існували на момент укладення договору (березень 2021) на заміщення недопоставленого Товару. Таким чином, з доданої до позову довідки вбачається зростання вартості Товару, тому ціни, за якими Позивач придбавав насіння соняшника для заміщення недопоставленого об`єму за Договором, за твердженням позивача з посиланням на довідку видану ТОВ «УКРАГРОКОНСАЛТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» № 34/6/21 від 26.04.21, є ринковими.

Позивач наголошував, що різниця між ціною Товару за договором заміщення та Договором (13183724,89 грн,), яку довелось додатково сплатити Позивачу з вини Відповідача, є збитками в розумінні цивільного законодавства.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу та пені. Так пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк вказаний в п. 5.2 Договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором застосовується трирічний строк нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.

За розрахунками позивача пеня складає 597813.76 грн виходячи з того, що вартість простроченого Товару становить 9 234 174,32 грн. без ПДВ із розрахунку 9234,17 гривень без ПДВ за одну метричну тону. Весь об`єм Товару Відповідач зобов`язаний був поставити до 30.11.2020 включно, отже першим днем прострочення є 01.12.2020, а пеня нараховується за період з 01.12.2020 р. по 31.05.2021. У відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України позивач просив суд здійснювати нарахування пені до моменту виконання рішення суду.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару. Оскільки вартість простроченого з поставки Товару більш ніж на 10 календарних днів становить 9 234 17432 грн. без ПДВ із розрахунку 9 234,17 грн. без ПДВ за одну метричну тону, позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 1846834.86 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що позивач не довів факт спричинення йому збитків та їх розмір, позивачем помилково взято за основу розрахунків збитків 1000 метричних тон товару без урахування опціону. Відповідач вказував, що до спливу строку поставки завчасно повідомив позивача про неможливість поставки товару із зазначенням причин - низької врожайності соняшника та існуючої ціни на соняшник (лист № 37 від 10.11.2020). Натомість лише 11.03.2021 нібито на заміщення непоставленого відповідачем товару позивач уклав договір поставки № 60469647 з ФГ «Колос». Тобто незважаючи на те, що позивач був завчасно попереджений про неможливість виконання відповідачем умов Договору. ДП «САНТРЕЙД» з невідомих причин зволікало й протягом 4 місяців не укладало договір на заміщення. При цьому згідно з ч. 3 ст. 226 ГК України сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідач вважає неналежним доказом надану позивачем довідку ТОВ «УкрАгроКонсалт-Девелопмент» від 26.04.2021 № 34/6/21, відомості якої обґрунтовані абстрактними результатами невідомих аналізу й опитувань невідомих суб`єктів. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази ціни соняшника в період 01.12.2020 - 19.01.2021 (тобто період понад півтора місяці з дати спливу строку поставки), протягом якого позивач мав безперешкодну можливість придбати соняшник у інших контрагентів.

Також відповідач вказував, що позивач не довів наявність безпосереднього причинного зв`язку між непоставкою товару відповідачем і необхідністю закупівлі товару на заміщення. Безпосередньо в тексті договору поставки позивача з ФГ «Колос» від 11.03.2021 не зазначено про його укладення саме на заміщення недопоставки з боку ПФ «ПРОК». Відповідне формулювання щодо заміщення було додане додатковою угодою № 1 до договору поставки № 60469647, датованою 11.03.2021. У матеріалах справи немає жодних належних доказів того, що укладення договору поставки з ФГ «Колос» на визначених ним умовах було єдино можливим прямим наслідком непоставки товару відповідачем, та що визначена цим договором ціна була ринковою й становила об`єктивно необхідні витрати позивача.

Відповідач визнає, що ним не було здійснено поставку товару у строк, встановлений пунктом 5.2. Договору, однак вважає, що вказані розміри пені й штрафу є завищеними, а в разі стягнення штрафних санкцій їх суми підлягають зменшенню з огляду на наступне. Так пеня і штраф обчислені позивачем з розрахунку прострочення поставки 1000 метричних тон товару загальною вартістю 9 234 174,32 грн. Разом з тим, як зазначено вище, згідно з пунктом 3.1. Договору ПФ «ПРОК» зобов`язалося поставити позивачу 1000 метричних тон з опціоном +10,0/-10,0% за вибором ПФ «ПРОК». Тобто саме за відповідачем, а не за позивачем залишалося право в межах умов Договору остаточно визначити кількість товару, що має бути поставлена. Отже, обчислення штрафних санкцій за прострочення поставки саме 1000 метричних тон товару є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач наголошував, що позивачем не доведено понесення й розмір збитків у зв`язку з непоставкою товару відповідачем. При цьому порушення відповідачем умов договору не завдало збитків жодним іншим учасникам. За Договором позивач не сплачував на користь відповідача жодних коштів (зокрема, передоплати), оскільки пунктом 6.1. Договору передбачено оплату товару лише за фактом поставки. Також відповідач завчасно попередив позивача про неможливість поставки товару на умовах Договору із зазначенням причин - низької врожайності соняшника та існуючої ціни на соняшник. При цьому сукупний розмір пені та штрафу, які позивач прагне стягнути з відповідача, понад у 7 (сім) разів перевищує розмір статутного капіталу ПФ «ПРОК».

Відповідач також звертав увагу на те, що на розгляді Господарського суду Харківської області перебуває низка схожих справ за позовом ДП «САНТРЕЙД» до інших юридичних осіб з аналогічними позовними вимогами про стягнення значних сум збитків, пені та штрафу за прострочення поставок (справи № 922/1241/21, № 922/1246/21, № 922/1403/21, № 922/2394/21, № 922/2475/21, № 922/2564/21).

При цьому застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, що в контексті зменшення розміру штрафних санкцій підтримав Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 917/1471/18, тому відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Позивач в свою чергу вказував, що розмір пені та штрафу, які заявлені Позивачем до стягнення, є погодженими сторонами, а тому не можуть вважатися завищеними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Під збитками, відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За вимогами ч.1 ст. ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту положень ст. 1166 ЦК України слідує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.

Так позивач стверджував про існування причинного зв`язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у інших постачальників та непоставкою товару відповідачем. Однак, вивчивши обставини справи, суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки ним не доведено, що витрати за «договором заміщення» знаходяться в причинному зв`язку з невиконанням цього зобов`язання. Підставами для такого висновку є наступне.

Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

З наведених норм вбачається, що між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку з порушенням боржника.

З урахуванням викладеного та у відповідності до приписів статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач повинен надати докази того, що: укладення ним «договорів заміщення» об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком непоставки товару за Договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

Проте зазначені факти позивачем не доведені. Навпаки, з матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що укладення договору поставки для заміщення та необхідність його виконання позивачем не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання Договору відповідачем. Укладення такого договору позивачем та визначення його істотних умов повністю залежало від волі позивача. При цьому укладено цей договір було позивачем на його вільний розсуд і в його інтересах. Про це свідчить таке:

- закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій позивача. Закупівля здійснюється ним у різних постачальників на постійній основі. Окрім того здійснення позивачем закупівлі на заміщення поставки за договором з позивачем більше ніж через 3 місяці після закінчення строку поставки відповідачем викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності дійсного причинного зв`язку;

- позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбаченого Договором (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо);

- позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботи, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо);

- позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договором заміщення за завищеними (як стверджує сам позивач) цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.

Наведені обставини дають підстави для суду робити висновок про те, що укладення позивачем договору поставки з ФГ «Колос» стало результатом свідомих дій самого позивача. Цей договір був укладений позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах. Ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві. Правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

При цьому укладення додаткової угоди до договору із посиланням на причину укладання договору саме по собі не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення погоджених умов договору. Зазначені обставини разом з іншими обставинами справи вказують лише на штучний характер додаткової угоди. Вбачається, що вона була підписана в один день із договором не для того, щоб врегулювати реальні права та обов`язки сторін, а з метою формування доказової бази у справі про стягнення збитків з відповідача. Між тим у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Викладене вище, означає відсутність причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Відповідно, це означає відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача 13183724,89 грн у вигляді збитків.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк вказаний в п. 5.2 Договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. Пунктом 7.3.1 Договору також передбачено, що за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару.

Оскільки факт непоставки товару не оспорюється сторонами, необхідним є встановлення вартості непоставленого товару, на підставі якої визначається розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки № 60424590 від 06.08.2020 базова ціна товару без ПДВ складає 9 234,17 грн. за одну метричну тону. Згідно з пунктом 3.1. Договору ПФ «ПРОК» зобов`язувалося поставити 1000 метричних тон товару з опціоном +10,0/-10,0% за вибором Продавця.

Тобто ПФ «ПРОК» на власний розсуд могло поставити позивачу не 1000, а 900 метричних тон товару, вартість яких складала 8310753 грн., а не 9234170,00 грн. Таким чином, вартість 900 метричних тон товару складає 8 310 753 грн. (900 метричних тон х 9 234,17 грн.).

Враховуючи зазначене, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що основою розрахунку розмірів пені та штрафу має бути загальна вартість непоставленого товару в розмірі 8 310 753 грн., а не визначеному позивачем 9234174,32 грн.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок штрафу та пені, так за період з 01.12.2020 по 31.05.2021 на заборгованість в розмірі 8310753.00 грн нараховується пеня в розмірі 538032.14 грн. Розрахунок пені:

- з 01.12.2020 по 10.12.2020 (днів: 10, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 27248.37 грн;

- з 11.12.2020 по 31.12.2020 (днів: 21, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 57221.58 грн;

- з 01.01.2021 по 21.01.2021 (днів: 21, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 57378.35 грн;

- з 22.01.2021 по 04.03.2021 (днів: 42, облікова ставка НБУ x 2: 12), пеня складає 114756.70 грн;

- з 05.03.2021 по 15.04.2021 (днів: 42, облікова ставка НБУ x 2: 13), пеня складає 124319.76 грн;

- з 16.04.2021 по 31.05.2021 (днів: 46, облікова ставка НБУ x 2: 15), пеня складає 157107.39 грн.

Відповідно і штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару в сумі 8310753,00 грн становить 1662150,60 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З обраного позивачем формулювання вказаної статті вбачається, що можливість нарахування пені до моменту виконання рішення суду передбачена не для рішення суду про стягнення саме пені, а для рішення суду про стягнення боргу, на який нараховується пеня.

Так у справі, що розглядається, відповідач не має перед позивачем боргу, на який нараховується пеня: визначена пунктом 7.3.1. Договору пеня є штрафною санкцією за порушення негрошового зобов`язання - непоставку (недопоставку) товару в визначений Договором строк. Таким чином суд не вбачає підстав для нарахування відповідачу пені із застосуванням положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача штрафних санкцій, судом взято до уваги обґрунтування відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, а саме:

- відповідач ще 10.11.2020 (до спливу строку поставки) завчасно письмово попередив позивача про неможливість поставки, пояснив причини цього та просив переглянути умови договору — тобто своєчасно вживав заходів для запобігання збиткам позивача;

- позивач не довів донесення збитків та їх розмір;

- непоставка товару не завдала збитків іншим учасникам господарських відносин;

- позивач не сплачував на користь відповідача жодних коштів за договором (передоплати за товар);

- розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій складає майже 30% від вартості непоставленого товару, а також понад у 7 разів перевищує розмір статутного капіталу ПФ «ПРОК».

З урахуванням принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, ПФ «ПРОК» просила суд зменшити розміри сум стягуваних пені та штрафу за прострочення поставки на 50%.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналізуючи відносини сторін, що призвели до виникнення спору та нарахування позивачем штрафних санкцій, зважаючи на необхідність забезпечення неухильного виконання зобов`язань, суд також враховує у даній справі:

- поведінку відповідача: відповідачем вживалися заходи щодо завчасного повідомлення позивача про неможливість поставки з метою запобігання завдання збитків, причиною невиконання зобов`язання були не умисні корисливі дії відповідача, а об`єктивні, не залежні від відповідача обставини – низька врожайність соняшника;

- значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків: позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи); розмір заявлених позивачем штрафних санкцій становить майже 30% від ціни договору;

- майновий стан та наслідки для сторін: позивачем не здійснювалася попередня оплата за договором, а тому непоставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на майновий стан позивача;

- особливості виконання зазначеного роду договорів, коли можливість виконання зобов`язання в значній мірі залежить від природніх факторів, на які сторони не мають змоги впливати.

Враховуючи викладене, а також необхідність застосування штрафних санкцій як компенсаційного інструменту та засобу забезпечення виконання зобов`язання, а не як інструменту збагачення заінтересованої особи, суд вважає, що в даній справі наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50%.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами Договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження часткової обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача частково з урахуванням зменшення пені на 50%. Пеня у розмірі 50% від 538032,14 грн складає 269016,07 грн, штраф у розмірі 50% від 1662150,60 грн складає 831075,30 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "ПРОК" (Україна, 62412, Харківська обл., Харківський р-н, село Борисівка, ВУЛИЦЯ ЯБЛУНЕВА, будинок 2, ідентифікаційний код особи 22670103) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ "САНТРЕЙД" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛ. Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 19-21А, ідентифікаційний код особи 25394566) пеню - 269 016,07 грн, штраф - 831 075,30 грн та 16 501,37 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "17" вересня 2021 р.

Суддя Л.С. Лаврова