Ухвала суду № 99697265, 09.09.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6817/21 н/п 4-с/766/134/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

за участю секретаря Щербань А.А.,

розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малової Юлії Володимирівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк»,-

встановив:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Веріковська Т.А. звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просить:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 64317784, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64317784 від 05.02.2021.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління

-Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 05.02.2021 про арешт майна боржника у межах виконавчого провадження ВП № 64317784, та скасувати постанову від 05.02.2021 про арешт майна боржника.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 05.02.2021 про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження ВП № № 64317784, та скасувати постанову від 05.02.2021 про арешт коштів боржника.

-Визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 09.02.2021 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 64317784, та скасувати постанову від 09.02.2021 про арешт майна боржника.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 17.02.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інши доходи божника у виконавчому провадженні ВП № 64317784, та скасувати постанову від 17.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи божника.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 17.02.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інши доходи божника у виконавчому провадженні ВП № 64317784, та скасувати постанову від 17.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи божника.

-визнати неправомірними дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 17.02.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи божника у виконавчому провадженні ВП № 64317784., та скасувати постанову від 17.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи божника.

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни щодо винесення постанови від 17.02.2021 року про внесення змін до реєстраційних дій винесену у виконавчому провадженні ВП № 64317784, та скасувати постанову від 17.02.2021 про внесення змін до реєстраційних дій.

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малової Юлії Володимирівни від 05.03.2021 року про арешт коштів боржника винесену у виконавчому провадженні ВП № 64317784. та скасувати постанову від 05.03.2021 про арешт коштів боржника.

-зобов`язати посадових осіб Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення прав ОСОБА_1 вчинених у ВП № 64317784 .

Скарга мотивована наступним. Державний виконавець неправомірно прийняв до виконання виконавчий лист № 668/2669/13-ц, оскільки заява про виконання подана представником банку, який мав неналежну довіреність, крім того в заяві самостійно визначено суму заборгованості. Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено резолютивну частину документу. Згодом винесено постанову про внесення змін до реєстраційних даних. Таким чином постанова досі не містить резолютивної частини. Зазначено, що державний виконавець не перевірив визначений стягувачем у заяві розмір заборгованості, враховуючи, що документ вже перебував на виконанні.

Зазначено, що державний виконавець може накладати арешт на рахунки боржника негайно після відкриття виконавчого провадження за умови зазначення стягувачем у заяві банківських рахунків, арештовувати не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення рахунків боржника суму коштів, необхідно для задоволення вимог за виконавчим провадженням. Таким чином не було підстав для накладення арешту на кошти боржника.

Також вказані дії державного виконавця не можна назвати співмірними із розміром заборгованості, що підлягає стягненню. У заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено конкретне майно боржника на яке він просить накласти арешт, а тому державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту.

Винесення таких постанов заявник вважає передчасними.

Крім того, державним виконавцем винесено три постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 60 %, які направлено на виконання за місцем роботи, що є порушенням ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення не може перевищувати 50 % , а в інших видах стягнень 20 % доходів.

Також державним виконавцем порушено вимоги щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та направлення йому відповідної постанови.

Боржник зазначає, що в даному виконавчому провадженні державним виконавцем здійснено багато виконавчих дій занадто швидко.

Крім того божник просить поновити строк звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин. Так, десятий день для подачі скарги є 17.04.2021 року – субота, отже перший після нього робочий день – 19.04.2021 року. В цей день боржник звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області із даною скаргою. 22.04.2021 року Херсонським міським судом Херсонської області винесено ухвалу та повернуто скаргу, оскільки не надано доказів її надіслання іншим учасникам справи, яку отримано представником боржника – 26.04.2021 року. 27.04.2021 року копії скарги направлено сторонам по справі та подано скаргу повторно до суду.

Старшим державним виконавцем Суворовського районного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив, в якому вона не погоджується з обставинами скарги та просить відмовити в її задоволенні. У відзиві зазначено, що дії старшого державного виконавця у виконавчому провадженні відповідають вимогам діючого законодавства.

Представником стягувача подано відзив на скаргу, в якому він зазначив про невідповідність вимог скарги дійсним обставинам справи, про відсутність доказів на підтвердження протиправності дій державного виконавця.

Представник боржника – адвокат Кознова О.О. в судовому засіданні підтримала скаргу, з підстав в ній зазначених, просила її задовільнити. Також зазначила, що представник стягувача не має належної довіреності.

Старший державний виконавець Суворовського районного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малова Ю.В. в судовому засіданні підтримала обставини, зазначені у відзиві.

Представник стягувача Ніценко О.С. в судовому засіданні підтримав, обставини, зазначені у відзиві на скаргу, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У виконавчому листі по справі № 668/2669/163-ц зазначено про стягнення з боржника загальну суми заборгованості 569056,43 грн. та 654, 83 дол. США.

Виконавчою службою отримано заяву про примусове виконання рішення за виконавчим листом у справі № 668/2669/13-ц 28.01.2021 року, що вбачається з відмітки на копії заяви. В заяві вказано, що станом на 27.01.2021 року розмір непогашеної заборгованості за вище вказаним виконавчим документом становить 141860,40 грн.

В заяві про примусове виконання рішення зазначено, що 141860,40 грн. – є розміром непогашеної заборгованості.

Так, зазначення суми залишку заборгованості в заяві про примусове виконання рішення – не суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» й Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

05.02.2021 року Старшим державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадженні ВП № 64317784 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , виконавчий документ № 668/2669/13, виданий 13.01.2016 року.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

05.02.2021 року Старшим державним виконавцем прийнято постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 186,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Постановою Старшого державного виконавця від 05.02.2021 року зазначено про стягнення з боржника в даному виконавчому провадженні виконавчого збору у розмірі 14186,04грн.

У відповідності із ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

05.02.2021 року Старший державний виконавець прийняв постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Так, під час відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем дотримано вимоги закону та накладено арешт на грошові кошти боржника, які містяться на рахунках.

17.02.2021 року Старшим державним виконавцем прийняті постанови про звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 20%, щодо трьох міст працевлаштування боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до відомостей Державної фіскальної служби України від 05.02.2021 року, боржник не перебуває на обліку в органах ДФС.

Таким чином дана постанова є такою, що відповідає вимогам зазначеної норми права.

Згідно ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За загальним правилом розмір відрахувань не може перевищувати 50 % від доходів.

У відповідності із ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таким чином твердження представника заявника, що підлягає стягненню 60 % від доходів боржника оскільки є три постанови про звернення стягнення, не ґрунтується на даних нормах закону.

В поясненнях Старший державний виконавець зазначила, що під час прийняття постанови про відкриття провадження, в системі не відобразилась резолютивна частина постанови, у зв`язку із чим прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Так, 17.02.2021 року постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних, у зв`язку із невірним зазначенням резолютивної частини, викладено резолютивну частину із зазначенням суми коштів, яка підлягає стягненню.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 , якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Наведене доводить, що дії Старшого державного виконавця щодо прийняття постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних є такими, що ґрунтується на вимогах Закону.

Щодо тверджень представника боржника про подання заяви державному виконавцю та про участь в судовому засіданні без належних повноважень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.

Так, заяву про примусове виконання рішення подано представником стягувача – Смолієнко О.Г., який долучив до заяви довіреність №459, видану 03.10.2019 року, яка діє до 02.10.2022 року.

Наведене дає підстави вважати, що заяву про примусове виконання рішення подано особою, яка надала докази на підтвердження своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Поняття «самопредставництво» не є тотожним з поняттям «представництво за довіреністю».

Верховний Суд (справа №260/988/18) пояснив це наступним чином: представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює представництво: у випадку самопредставництва це залучення особи, яка має безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у внутрішніх документах. Що ж до представництва, то це залучення будь-якої третьої особи, що супроводжується формуванням нового документа — довіреності.

Так, самопредставництво надає юридичній особі можливість представляти свої інтереси внутрішнім працівникам без залучення сторонніх адвокатів та радників. Більше того, для самопредставництва достатньо лише 2 документів: документ, що передбачає повноваження особи, яка займає певну посаду, представляти інтереси юридичної особи без довіреності, та документ на підтвердження того, що уповноважена особа займає відповідну посаду.

Тобто, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Представлення інтересів органу (установи, підприємства) в судах за дорученням керівництва виключають можливість представництва інтересів цього органу на підставі такого Положення в порядку самопредставництва, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, оскільки для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідне чітке визначення її права діяти без додаткового уповноваження.

Цивільний процесуальний представник - це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( далі - Закон) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина перша статті 6 Закону).

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Наведене дає підстави дійти висновку, що юридичну особу може представляти в цивільному процесі представник – адвокат, або юридична особа може реалізувати своє право на звернення до суду шляхом самопредставництва.

Так, представник стягувача – Ніценко О.С., зазначений як особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи стягувача, у тому числі підписувати договори, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначене вказує, що він має повноваження представляти інтереси ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в суді шляхом самопредставництва юридичної особи.

В судовому засіданні Старший державний виконавець повідомила, що дійсно Суворовським районним відділом ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надсилались копії постанов боржнику, оскільки відсутнє фінансування.

За таких обставин неправомірності дії Старшого державного виконавця щодо не надсилання кореспонденції боржнику Суворовським районним відділом ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, з підстав звернення до суду обставини скарги не доведені доказами.

Щодо заяви, яка міститься в матеріалах справи про зупинення стягнення, суд зазначає наступне.

Правовою підставою вище зазначено вимоги заявник зазначив пункт 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» про обов`язкове зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/26606/18 від 01.03.2021 року.

За таких обставин, вимога про зупинення стягнення не підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення із скаргою суд зазначає наступне.

27.04.2021 року заявник звернувся із даної скаргою до Херсонського районного суду Херсонської області.

Відповідно до копії розписки, представник боржника ознайомився із матеріалами виконавчого провадження 07.04.2021 року. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2021 року повернуто матеріали скарги, оскільки не надано доказів відправлення копії скарги та долучених матеріалів іншим учасникам справи.

Відповідно до копії розписки представник позивача отримала копію даного судового рішення – 26.04.2021 року.

Наведене вказує на поважність пропуску строку та на наявність підстав для поновлення строку звернення до суд із скаргою на дії державного виконавця.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду підлягає поновленню, а в задоволенні вимог скарги слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.12, 258-261, 353, 447 ЦПК України, суд, -

постановив:

Поновити строк звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця Суворовського районного Відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малової Юлії Володимирівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено (враховуючи кількість вихідних та робочих днів) 15.09.2021 року.

СуддяІ. Ю. Зуб