Рішення № 99695982, 17.09.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

17.09.2021 Справа № 469/815/20

2/469/353/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор - Бережна –Семененко С.В.,

представник Миколаївської ОДА - не з`явився,

представник відповідача Миколаївської РДА - не з`явився,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області 30 вересня 2020 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №802 від 12.08.2009 року в частині затвердження проєкту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 для індивідуального дачного будівництва і земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- визнати недійсним виданий 16.09.2009 року ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №213827 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366;

- визнати недійсним укладений 27 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу №1675 земельної ділянки площею 0,07 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1366.

- визнати недійсним виданий 22.12.2010 року ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №2601287 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366;

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 вартістю 210650 грн.

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

У обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №802 від 12.08.2009 року затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 (серед інших) земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, і на підставі даного розпорядження ОСОБА_1 16.09.2009 року видано державний акт на право власності серії ЯЕ №213827 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366.

У подальшому, 28.01.2011 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу №215 відчужив указану земельну ділянку ОСОБА_2 , яка 22.12.2010 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №2601287.

Прокурор вважає, що зазначене розпорядження Березанської райдержадміністрації №802 від 12.08.2009 року в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 видане з порушеннями закону, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, скільки видана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 10.07.2020 року за Проектом планування та забудови Березанського району ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 знаходиться на землях рекреації, розташована в межах прибережної захисної смуги та пляжної зони узбережжя Чорного моря, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне дачне будівництво.

Крім того, відповідно до ст.88 Водного кодексу України, спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей; при передачі земельної ділянки у приватну власність порушено також обмеження будівництва у межах прибережної захисної смуги, встановлені ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, та перевищено компетенцію районної державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту та передаються для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України.

Посилаючись на викладені обставини та норми закону прокурор вважає, що оскаржуване розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечить законодавству та порушує інтереси держави, а тому, просив його визнати незаконним та скасувати.

У зв`зку з незаконністю оскаржуваного розпорядження Березанської РДА прокурор просив визнати недійсним та скасувати виданий на його підставі державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Крім того, посилаючись на положення ст.215 ЦК України щодо недійсності правочину у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, положення ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, якими встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, прокурор вважає, що з огляду на численними порушеннями закону, які були допущені при видачі оскаржуваного розпорядження, ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку у визначений законом спосіб, як того вимагає ст. 328 ЦК України, а, отже, не мав права розпоряджатись нею, у т.ч. продавати ОСОБА_2 .

Таким чином, на думку прокурора, договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки №215 від 28.01.2011 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно із ст. 21, ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вибуття земельної ділянки відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, з якою питання розпорядження Березанської райдержадміністрації спірною земельною ділянкою не погоджувалось, прокурор посилаючись на положення ст. 391 ЦК України якої встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідні правові позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, просив зобов`язати теперішнього власника зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку належному власнику – державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

09 жовтня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.41-42).

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2020 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_2 вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи (а.с.53-54).

10 грудня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.78).

27 квітня 2021 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі в якості правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (а.с.112).

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві. Попросив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.120).

У надісланих до суду письмових поясненнях представник позивача Миколаївської обласної державної адміністрації зазначив, що відповідач отримав у власність спірну ділянку з порушенням норм земельного та водного законодавства поза волею держави, у зв`язку з чим, вважає, що позов підлягає задоволенню (а.с.64-67).

У надісланій до суду Заяві від 23.11.2020 року представник позивача Миколаївської обласної державної адміністрації заявив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просив суд розглянути справу за відсутності його представника, та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.69-70).

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.128).

У надісланій до суду Заяві від 26.08.2021 року відповідач Миколаївська районна державна адміністрація просив суд розглянути справу за відсутності його представника (а.с.126).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, у спосіб передбачений п.2 ч.7, ч.11 ст.128 ЦПК України, однак у судове засідання не з`явилися, не повідомили про причину своєї неявки, відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову до суду не надали (а.с.115, 116, 117, 125, 129).

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з того, що відповідачі неодноразово не з`являлись у судові засідання, суд зі згоди прокурора вирішив ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №802 від 12.08.2009 року сорока двом громадянам України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва і земель державної власності (піски), які не надані у власність або користування, поза населеним пунктом у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 2,94 га., у тому числі ОСОБА_1 - площею 0,07 га (а.с.18).

16.09.2009 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЕ №213827 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366, що вбачається із копії державного акта (а.с.20).

За змістом повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 10 липня 2020 року, надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться на землях рекреації, де згідно проекту передбачено розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам`яток археології, заказників, пам`яток культури, що суперечить проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112 (а.с.28).

Згідно з наданої до матеріалів позову даних публічної кадастрової карти України, що додаються, відстань від північної межі ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 становить – 704 м, від південної – 695 (а.с.29).

За змістом повідомлення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 09 липня 2020 року вбачається, що на спірній земельній ділянці відсутні забудови, огорожі, будівельні матеріали, зрощення, тощо (а.с.30).

З повідомлення Миколаївської обласної державної адміністрації від 06 серпня 2020 року вбачається, що облдержадмінстрації не було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та про факти відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та подальшої її продажі останнім ОСОБА_2 . Питання стосовно розпорядження цією ділянкою не погоджувалося (а.с.32).

З наявних у матеріалах позову копії Договору купівлі – продажу №1675 від 27.07.2010 року (а.с.21-22), копії Витягу з Державного реєстру правочинів №8812716 від 27.07.2010 року (а.с.23), інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.07.2020 року (а.с.25-26). вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 27.07.2010 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2

22.12.2010 року на підставі зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 видано державний акт серії серії ЯК №2601287 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366, що вбачається із копії державного акта (а.с.24).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 62 ЗК України, частиною третьою статті 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про основи містобудування” основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України “Про охорону земель” передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, є “Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області”, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року №112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об`єктів, які не пов`язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя та в зоні пляжів Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними жділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час видання державного акта до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з цієї дати, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянкук та для повернення циєї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення, слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (провадження №14-317цс19 ) де заначено, що суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу прокурора про визнання недійсним і скасування державного акта. Але з огляду на те, що державний акт тільки посвідчує право, яке з цього акта не виникає, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок судів про задоволення вказаної вимоги є помилковим (пункт 84).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов`язання повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, відповідача ОСОБА_2 , у фактичному володіння якого вона перебуває, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Статтею 215 ЦК України встановлено загальне правило, згідно якого правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи, що розпорядження Березанської районної державної адміністрації №802 від 12.08.2009 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 прийнято із суттєвими порушеннями законодавства, в зв`язку з чим визнається судом незаконним та скасовується, на думку суду, також відповідно до положень ст.203, 215 ЦПК України має бути визнаним недійсним і укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2010 року, оскільки відповідач ОСОБА_1 набув статус власника спірної ділянки у незаконний спосіб, а відтак не вправі був її відчужувати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №802 від 12.08.2009 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) із земель державної власності (запасу) поза населеними пунктами у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати недійсним укладений 27 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу №1675 земельної ділянки площею 0,07 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1366.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1366 вартістю 210650 грн.

Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056500), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 2804,92 грн. з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний тексту рішення складено 17 вересня 2021 року.

Суддя: