Ухвала суду № 99695390, 10.09.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/51/18

Провадження № 2/448/10/21

У Х В А Л А

10.09.2021 року Мостиський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судових засідань – Мриц Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мостиська заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Голубінки Лілі Володимирівни про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів», ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ АКБ «Львів», ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою суду від 20.07.2021р. прийнято відмову представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Янчака П.О. від частини позовних вимог, пред`явлених до відповідачки ОСОБА_1 , а саме: - про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34006892 від 23.02.2017р. приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 із видаленням відповідного запису №19170106 від 23.02.2017р., внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за ОСОБА_1 ; - про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34006444 від 23.02.2017р. приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_1 із видаленням відповідного запису №19169576 від 23.02.2017р., внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за ОСОБА_1 ; відповідно провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог до відповідачки ОСОБА_1 – закрито згідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

За результатами розгляду по суті позовних вимог, пред`явлених до інших відповідачів, 21.07.2021р. судом ухвалено рішення.

Після виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення рішення по суті, зокрема 20.07.2021р. представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Голубінка Л.В. подала в канцелярію суду «заяву про розподіл судових витрат позивача» без будь-яких додатків, зазначивши у заяві виключно прохання приєднати до матеріалів справи докази розміру судових витрат, які має сплатити сторона відповідача та які будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У даній заяві представник покликалась на строки подання доказів розміру судових витрат, передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України.

Протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В. не були подані докази розміру судових витрат, про які вона зазначала у заяві від 20.07.2021р.

Натомість, 03.08.2021р. представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Голубінка Л.В. подала заяву про розподіл судових витрат, в якій з покликанням на ч.3 ст.142 ЦПК України така просить стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь відповідачки ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду даної цивільної справи в розмірі 9720 грн. У поданій заяві представник – адвокат зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн., а документи на підтвердження таких витрат в розмірі 3120 грн. додаються до даної заяви, зокрема розрахунок витрат на правничу допомогу від 30.07.2021р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 12.07.2021р.; квитанція №0.0.2202028349.1, видана АТ КБ «Приватбанк» від 19.07.2021р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 30.07.2021р.; квитанція №0.0.2214727705.1, видана АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2021р.; акт здавання-приймання виконаної роботи від 30.07.2021р.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Попов Д.І. подав письмове заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат, поданої представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В. Вважає, що вимоги даної заяви про розподіл судових витрат не підлягають до задоволення з огляду на наступне: відповідачем (чи її представником) в порушення вимог ч.ч.1-2 ст.134 ЦПК України не було заявлено про орієнтований розрахунок судових витрат ні на стадії подання відзиву на позовну заяву, ні в подальшому з поданням будь-якого іншого процесуального документу, а тому підстав для відшкодування таких судових витрат немає; відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява - залишається без розгляду;з заяви представника відповідача-2 вбачається, що вона подана до суду 03.08.2021 року, тобто з пропуском 5-ти денного строку, який з врахуванням дати проголошення рішення 21.07.2021 року закінчувався 26.07.2021 року;з матеріалів справи вбачається, що на останньому судовому засіданні по справі представник відповідача-2 був присутній. При цьому, заяви та доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів по справі сторона відповідача не подала, а подала таку заяву та докази з пропуском строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України;відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; у зв`язку з тим, що заява та докази відповідачем-2 не були подані на стадії судових дебатів, а подані тільки 03.08.2021 року, тобто з пропуском строку, що визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, то заява відповідача-2 підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку її подання, а також доказів понесення витрат.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Голубінка Л.В. подала відповідь на заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат, у якій зазначила наступне: відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а не обов`язком; з доказами судових витрат, які були подані під час розгляду справи, сторона позивача була ознайомлена, зокрема в матеріалах справи містяться наступні документи: клопотання від 14.08.2019р. про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 з додатками, а саме: розрахунок витрат на правничу допомогу від 29.05.2019р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 08.06.2018р.; квитанція №ПН982, видана ПАТ «Кредобанк» від 11.06.2018р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 22.02.2019р.; квитанція №ПН2513, видана ПАТ «Кредобанк» від 27.02.2019р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 20.05.2019р.; квитанція №ПН1869, видана ПАТ «Кредобанк» від 23.05.2019р.; Додаток до договору про надання правничої допомоги в цивільному судочинстві від 26.03.2018р.; акт здавання-приймання виконаної роботи від 29.05.2019р.; заява про розподіл судових витрат від 20.07.2021р., подана в порядку ст.141 ЦПК України та заява про розподіл судових витрат від 03.08.2021р., подана в порядку ст.142 ЦПК України з додатками, саме: розрахунок витрат на правничу допомогу від 30.07.2021р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 12.07.2021р.; квитанція №0.0.2202028349.1, видана АТ КБ «Приватбанк» від 19.07.2021р.; рахунок виданий АО «ПКіП» від 30.07.2021р.; квитанція №0.0.2214727705.1, видана АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2021р.; акт здавання-приймання виконаної роботи від 30.07.2021р.; заява про розподіл судових витрат від 03.08.2021р. подана нею саме в порядку, визначеному ст.142 ЦПК України, якою врегульовано питання щодо розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі; у запереченнях представника позивача щодо заяви про розподіл судових витрат відсутні будь-які обґрунтування щодо незастосування положень ст.142 ЦПК України у даних правовідносинах.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Голубінка Л.В. в судове засідання, що було призначене для розгляду поданої нею заяви про розподіл судових витрат від 03.08.2021р. не з`явилася, а подала заву, в якій просить розгляд даної заяви здійснювати у її (представника) відсутності. Також зазначила, що вимоги заяви про розподіл судових витрат підтримує у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Попов Д.І. в судове засідання, що було призначене для розгляду заяви про розподіл судових витрат, не з`явився, а подав заву, в якій просить розгляд даної заяви здійснювати у його (представника) відсутності. Також зазначив, що заперечує вимоги заяви про розподіл судових витрат та вважає, що незалежно від того чи у справі приймається рішення по суті чи закривається провадження у зв`язку з відмовою від позову підлягає застосуванню норма, передбачена ч.8 ст.141 ЦПК України. Відтак в силу принципу аналогії закону заява представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Голубінки Л.В. про розподіл судових витрат підлягає залишенню без розгляду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали поданої заяви про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

У частині третій вказаної статті зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Встановлено, що в ході розгляду даної цивільної справи стороною позивача пред`являлись позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , зокрема вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34006892 від 23.02.2017р. приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 із видаленням відповідного запису №19170106 від 23.02.2017р., внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за ОСОБА_1 ; - про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34006444 від 23.02.2017р. приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_1 із видаленням відповідного запису №19169576 від 23.02.2017р., внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на даний об`єкт за ОСОБА_1 .

Натомість в ході розгляду справи сторона позивача відмовилась від позовних вимог до відповідачки ОСОБА_1 , така відмова прийнята судом та як наслідок – 20.07.2021р. судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до відповідачки ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи, зокрема до моменту винесення судом 20.07.2021р. ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених позивачем ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , стороною відповідача ОСОБА_1 подано документи, що підтверджують понесені відповідачкою ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн., зокрема клопотання від 14.08.2019р. про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 з додатками, а саме: розрахунком витрат на правничу допомогу від 29.05.2019р.; рахунком виданим АО «ПКіП» від 08.06.2018р.; квитанцією №ПН982, виданою ПАТ «Кредобанк» від 11.06.2018р.; рахунком, виданим АО «ПКіП» від 22.02.2019р.; квитанцією №ПН2513, виданою ПАТ «Кредобанк» від 27.02.2019р.; рахунком, виданим АО «ПКіП» від 20.05.2019р.; квитанцією №ПН1869, виданою ПАТ «Кредобанк» від 23.05.2019р.; Додатком до договору про надання правничої допомоги в цивільному судочинстві від 26.03.2018р.; актом здавання-приймання виконаної роботи від 29.05.2019р.

Будь-які інші докази на підтвердження понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до постановлення ухвали про закриття провадження у справі чи протягом п`яти днів після постановлення такої ухвали суду не надавались.

При цьому, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за вимогами до відповідачки ОСОБА_1 , судом не було вирішене питання про розподіл між сторонами (позивачем ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 ) судових витрат, зокрема витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн.

Підсумовуючи, зокрема враховуючи те, що при закритті провадження у справі за вимогами до ОСОБА_1 судом не вирішено питання про розподіл між сторонами витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог ч.2 ст.255 ЦПК України та положень ч.3 ст.142 ЦПК України, а також принципу відшкодування судових витрат сторони, передбаченого ст.2 ЦПК України, суд вважає за необхідне задовольнити заяву, подану представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В., в частині відшкодування відповідачці ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн., які, як вважає суд, підтверджені належними доказами надання адвокатом правничих послуг у даній цивільній справі, поданими під час розгляду справи з дотриманням встановленого законом строку, що зокрема визначений ч.8 ст.141 ЦПК України. У даному випадку суд розцінює клопотання адвоката Голубінки Л.В. від 14.08.2019р. як таке, що заявлене з метою відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та вважає за можливе врахувати зазначене клопотання при вирішенні даної заяви.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що не приймає до уваги доводів сторони позивача в тій частині, що «відповідачкою ОСОБА_1 (чи її представником) в порушення вимог ч.ч.1-2 ст.134 ЦПК України не було заявлено про орієнтований розрахунок судових витрат ні на стадії подання відзиву на позовну заяву, ні в подальшому з поданням будь-якого іншого процесуального документу, а тому підстав для відшкодування таких судових витрат немає», зокрема з тих підстав, що хоча ч.2 ст.134 ЦПК України і передбачає таку норму як «у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат», однак правова конструкція зазначеної норми свідчить, що це право суду, а не його обов`язок. Отже, суд відхиляє доводи сторони позивача стосовно застосування зазначеної норми та вважає за можливе розглянути заяву сторони відповідача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат без попереднього розрахунку суми судових витрат.

Отже, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про розподіл судових витрат, подану представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В., в частині стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 6600 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заяви про розподіл судових витрат, поданої представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В. у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3120 гривень, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги щодо порядку подання доказів на підтвердження сплати витрат, пов`язаних з розглядом справи, регламентовано частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Так, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у статті 142 ЦПК України порядок подання доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, не врегульований, то, на переконання суду, у кожному випадку вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами (чи то у випадкувирішення спору по суті з ухваленням рішення суду, чи у випадку закриття провадження у справі чи при залишенні позову без розгляду), зокрема при визначенні та перевірці дотримання сторонами порядку та строку подання доказів розміру таких виплатза аналогією закону слід застосовувати норму процесуального права, передбачену саме ч.8 ст.141 ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Голубінка Л.В. у поданій нею заяві від 20.07.2021р., яку така помилково найменувала як «заява про розподіл судових витрат позивача» також керувалась та покликалась на норму, передбачену ч.8 ст.141 ЦПК України, однак в подальшому не дотрималась її вимог.

Докази на підтвердження понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3120 грн. подані 03.08.2021р., тобто поза межами строків, передбачених ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки такі подані не під час розгляду справи та не протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (ухвали про закриття провадження у справі від 20.07.2021р.).

Як вбачається з журналу судового засідання від 20.07.2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 була присутня під час судового засідання та під час оголошення ухвали про закриття провадження у справі і їй було достовірно відомо, що питання про розподіл судових витрат в ухвалі суду про закриття провадження у справі не вирішувалось.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений ч.6 ст.142 ЦПК України п`ятнадцятиденний строк для вирішення питання про розподіл судових витрат встановлений для суду. В той же час, для вирішення судом питання про стягнення зі сторони судових витрат відповідною стороною повинні бути дотримані вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України і відповідні докази для підтвердження розміру судових витрат повинні бути надані суду або під час розгляду справи або протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення (рішення суду чи ухвали суду). Початок перебігу вказаного строку пов`язаний саме з датою ухвалення судового рішення, а не з датою складення повного судового рішення, як і не з датою отримання копії судового рішення стороною.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Зазначене є підставою для залишення без розгляду поданої заяви про розподіл судових витрат у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 124, 133, 137, 141, 142, 255, 260 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву про розподіл судових витрат, подану представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Голубінкою Л.В., - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с.Буців Яворівського району Львівської області, зареєстрованої за адресою: с.Гостинцеве Яворівського району Львівської області, РНОКПП – НОМЕР_2 ,- 6600 (шість тисяч шістсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про розподіл судових витрат у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) гривень – залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мостиський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Кічак