Рішення № 99693253, 10.09.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1308/21

Провадження №2/930/623/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2021 року м.Немирів

Немирівський районий суд Вінницької області

в складі головуючого судді Царапори О.П.

за участю секретаря судових засідань Дуба В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, у залі суду м.Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків ,

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення збитків, мотивуючи її тим, що на розгляді Немирівського районного суду Вінницької області знаходилось кримінальне провадження № 12018020240000537 від 08.12.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02 червня 2021 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 126 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Внаслідок розгляду кримінального провадження, відповідачем було заподіяно позивачу матеріальні збитки, які складаються із : 10-ти кратного проїзду до експерта, слідчого , прокурор , 6-ти кратний проїзд для участі у судовому засіданні. Вартість одного проїзду становить 50 грн. , тобто , сукупна вартість всіх проїздів становить 800 грн. 00 коп. Також, позивач поніс витрати у зв`язку із наданням йому правової допомоги, про що свідчать угоди № 1 та № 2 від 17.06.2021 року. Загальна сума витрат на правову допомогу становить 1500,00 грн.

Однак, крім матеріальної шкоди, позивачу було заподіяно також значну моральну шкоду. А тому враховуючи характер та обсяг пережитих позивачем в результаті неправомірних дій відповідача душевних та психічних страждань, характеру правопорушення, ступінь вини заподіювача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, погіршення також стану психічного здоров`я (знервованість, постійне відчуття страху й тривоги за життя та здоров`я, втрата спокійного сну, тощо), позивач вважає, що йому завдана моральна шкода у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Виклад позиції відповідача та відповідь на відзив позивача.

31.08.2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив з якого вбачається, що ознайомившись із текстом позовної заяви, відповідач вважає, що позовні вимоги викладені у ній є повністю не обґрунтованими і підлягають відмові у повному обсязі на підставі наступного:

Згідно резолютивної частини тексту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , просить Суд стягнути з відповідача 800 гривень матеріальних збитків, 50 000 гривень моральних збитків, а також 1 500 гривень на послуги адвоката, які є ніби то наслідком події, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довжок, Немирівського району.

В ухвалі суду в описовій частині невірно зазначено те, що відповідач - обвинувачений по справі «вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав».

З моменту початку розслідування цієї події відповідач не визнавав своєї провини у нанесені жодних ударів, побоїв чи тілесних пошкоджень потерпілому-позивачу ОСОБА_1 .

Вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого в ч. 1 ст. 126 К України, тобто - в умисному завданні удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень - не була доведена належним та допустимими доказами.

Вислови, які зазначені в позовній заяві позивача, що ніби відповідач - «схватив його (позивача) за плечі, кинув його обличчям об землю, потім розвернув обличчям наверх і почав кулаком бити в обличчя, разів десять» - зовсім не відповідають дійсності, такого взагалі не було.

Відповідач погодився на пропозицію прокурора по справі та надав свою згоду на застосування норми щодо закриття справи в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак вважає, що ця обставина не підтверджує беззаперечно, що відповідач скоїв кримінальне правопорушення відносно потерпілого-позивача ОСОБА_1 .

Позивач просить суд стягнути на його користь 800 гривень матеріальної шкоди, зазначаючи про те, що збитки складаються із «10 разів змушений був їздити до експерта, прокурора, слідчого», а також «в судове засідання їздив та приймав участь 6 разів у справі».

Відповідач припускає, що позивач дійсно їздив до вказаних посадових осіб та приймав участь у судових засіданнях, однак, витрати на ці поїздки аж ніяк не можуть бути віднесені до категорії «збитків» в контексті ч. 2 ст. 23 ЦК України - збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідач зазначає , що моральна шкода, визначена позивачем у розмірі 50 000 гривень, є явно завищена та не відповідає засадам розумності.

06.09.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив , в якій він зазначив те , що закриття кримінальної справи відносно відповідача відбулося лише із вини слідчих та ОСОБА_2 . Позивач просив не враховувати суд при винесені рішення.

Заяви, клопотання позивача, відповідача

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та у відсутність його представника , позовні вимоги підтримує повністю.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24.06.2021 відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено особу позивача ОСОБА_1 (а.с.5-6).

Згідно ухвали Немирівського районного суду Вінницької області №1930/1841/20 від 02.06.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Крім того з ухвали вбачається, що позивач ОСОБА_1 є потерпілим у даному кримінальному провадженні (а.с.8).

Судом встановлено, що позивач дійсно зазнав витрат на проїзд автобусом для участі у судових засіданнях, однак суду доказів не надано. Також позивач скористався правовою допомогою адвоката, та поніс витрати на оплату таких послуг, що підтверджується угодами № 1 та № 2 від 17.06.2021 року (а.с.20-23).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про

достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та на особисту недоторканність.

Згідно із ст. 5 Декларації прав людини ніхто не повинен піддаватись тортурам або жорсткому, нелюдському чи принижуючому його гідність поводженню та покаранню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі та п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Згідно із абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності згідно зі статтею 49 КК України не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими (Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року № 398/571/15-ц).

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ч. 1 ст. 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6

Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать також витрати на правничу допомогу адвоката.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині матеріальних збитків не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні даної частини вимоги слід відмовити.

Позивач у позовній заяві стверджує, що крім матеріальної шкоди відповідачем було завдано і моральну шкоду. В цій частині доводів, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності факту заподіяння такої шкоди та частково погоджується щодо розміру її відшкодування.

Щодо розміру компенсації суд вважає за необхідне встановити його на рівні 5000 грн., оскільки такий розмір, на думку суду, відповідає глибині та тривалості завданих позивачеві душевних страждань буде необхідним і достатнім для покриття завданої шкоди.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача. В решті частині позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., тому при розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною 50000,00 грн. та задоволено на суму 5000 грн., тобто на 10 % . Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 90 грн.80 коп..

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, а саме на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.. 23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 141,258,259,263-265,273,274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області , 6 липня 1998 року, РНОКП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди та 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 коп. витрат, понесених на надання правничої допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 90 гривень 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Головуючий: О.П.Царапора