Рішення № 99691435, 27.08.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7638/21

Провадження № 2-о/727/118/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань: Тихенької М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Чернівецької Міської Ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1) про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

До Шевченківського районного суду м. Чернівці Федорчуком С.М. скеровано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 аргументує тим, що йому належить Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , серії 1-МИ № 024610, виданий 09 грудня 1999 року Чернівецькою міською радою. В вищевказаному Державному акті його ім`я записано з помилкою, а саме вказано « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 ». Помилка у написанні його імені, виникла через неуважність особи, яка виписувала даний акт. Зазначає, що внаслідок такої помилки, в нього, на даний час, виникла певна невідповідність документа, що посвідчує його особу та правовстановлюючим документом, який був виданий на його ім`я. Просить, встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Державний акт на право власності на землю серії І-ЧВ № 024610, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю, за № Л№4501 та виданий на ім`я « ОСОБА_1 », належить йому, - « ОСОБА_1 ».

Рух справи по позиція сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 серпня 2021 року відкрито позовне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися, відповідно були належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи. Від позивача, в його інтересах представника в суд поступила письмова заява про розгляд справи за їх відсутності; заявлені вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити. Представником відповідача, в суд скеровано заяву про розгляд справи за відсутності представника; вирішення заявлених вимог віднесли на розсуд суду.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності. У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, технічна фіксація судового процесу не велася.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, враховуючи визнання заінтересованою особою вимог, заявлених ОСОБА_4 , що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд зважає на наступне.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Досліджені докази та застосовані норми права

Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що прізвище ім.»я та батькові заявника є вірним - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 та РНОКПП.(а.с.5-8)

Державний акт на право приватної власності на землю 1-ЧВ № 024610.(а.с.9) стверджує, що був виданий на ім.»я ОСОБА_1 ;

Суд, дослідивши наявні в справі докази, надавши оцінку всім в сукупності та кожному окремо доказам та аргументам заявника вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначенів документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п. 12 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Оскільки невідповідність в написанні прізвища заявника в правовстановлюючому документі перешкоджає реалізації права щодо призначення пенсії, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Крім того, суд враховує, що встановлення факту належності архівної довідки, має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить реалізація гарантованого Конституцією України та іншими законами права на пенсію. Спір про право в даному випадку суд не вбачає.

За таких обставин, враховуючи, що факт належності заявнику вищевказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і має для заявника юридичне значення, цей факт необхідно встановити за рішенням суду.

Таким чином, з представлених заявником доказів вбачається, що доводи заявника є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77- 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії та навести обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновки На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Вимоги про стягнення судового збору заявник не ставить, а тому, в силу вимог ст.. 141 ЦПК України сплату судового збору слід віднести за рахунок заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Державний акт на право власності на землю серії І-ЧВ № 024610, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю, за № Л№4501 та виданий на ім`я « ОСОБА_1 », належить заявнику - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд до Чернівецького апеляційного суду, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено – 27.08.2021 року

Суддя Слободян Г.М.