Рішення № 99691432, 10.08.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4314/21

Провадження № 2/727/1495/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судових засідань: Тихенької М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Чернівецької Міської Ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1) про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшла заява ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення. Мотивує заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Біла, Кіцманському району, Чернівецької області, що підтверджує Свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 від 13.05.2019 року. Вказує, що після її смерті, відкрилася спадщина на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Посилається в обґрунтування заявлених вимог на те, що з сім`єю ОСОБА_2 познайомилася у 1990 році в церкві та перебувала у дружніх стосунках з останньою. Вказує, що готувала їжу для ОСОБА_2 , допомагала по господарству, приносила продукти та інші необхідні речі, допомагала матеріально та фізично. З 1976 році ОСОБА_2 хворіла, у зв`язку з чим потребувала допомоги сторонньої особи та постійного догляду, зокрема стала інвалідом по зору, та отримала II групу інвалідності. Зазначає, що в 2012 році, ОСОБА_2 , повністю осліпла, та фактично не могла проживати та самостійно себе обслуговувати, а тому запропонували переїхати проживати до неї з метою й догляд та опіки. За її словами вона не бажала звертатися до міського центру «Турбота», оскільки боялася сторонніх людей, щоб її не ошукали, а у 2015 році, вона була визнана інвалідом 1Б групи загального захворювання. ОСОБА_2 за життя отримувала субсидії та пенсійне забезпечення, але розмір пенсії був не достатнім для її утримання. Вказує, що ОСОБА_2 зверталася із проханням до неї допомагати їй по господарству, здійснювати догляд за нею, на що вона погодилася, і саме з цього часу, вона разом з ОСОБА_2 проживали разом як одна родина в квартирі, що розташована по АДРЕСА_2 . Окрім наведеного посилається в обґрунтування заявлених вимог на те, що вона повністю виконувала обов`язки по догляду за ОСОБА_2 , а саме: займалася приготуванням їжі, прибирання у квартирі, купувати усі необхідні ліки і продукти харчування, та здійснювала відвідування з ОСОБА_2 лікарів. В квартирі здійснила своїми силами косметичний ремонт, тобто вказує, що з січня 2012 року до 13 травня 2019 року вона і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю в у АДРЕСА_2 , та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обв`язки, та проживали фактично, як одна родина.

Агурментує доводи заяви і тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 померла. Усі витрати стосовно організації поховання несла вона самостійно. За життя ОСОБА_2 , заповіту складено не було. 25.10.2019 року вона, звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Хусіда С.М. з заявою про прийняття спадщини, вказавши, що вона на протязі п`яти проживала із Спадкодавцем. Проте, нотаріус роз`яснив, що для прийняття спадщини та отримання Свідоцтва про право на спадщину потрібно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем. Просить суд встановити факт, що має юридичне значення, зокрема факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з січня 2012 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рух справи по позиціям сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 травня 2021 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 та призначено судовий розгляд справи

В судове засідання сторони не з`явилися, відповідно були належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи. Від позивача, в його інтересах представника в суд поступила письмова заява про розгляд справи за їх відсутності; заявлені вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити. Представником відповідача, в суд скеровано заяву про розгляд справи за відсутності представника; вирішення заявлених вимог віднесли на розсуд суду.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності. У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, технічна фіксація судового процесу не велася.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, враховуючи визнання заінтересованою особою вимог, заявлених ОСОБА_1 , що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд зважає на наступне.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Досліджені докази та застосовані норми права

Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя мада постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 та РНОКПП: НОМЕР_4 .(а.с.16-17)

Смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджено свідоцтвом про смерть від 13 травня 2019 року , серія НОМЕР_5 .(а.с.18)

Витягом № 58065290 від 25.10.2019 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі, встановлено, що зареєстрована спадкова справа № 64951697.(а.с.15)

Актом № 217 від 11 листопада 2019 року виданим ПП "Регіон-Центр" встановлено, що громадянка ОСОБА_1 стверджується, що дійсно ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 з 2012 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що засвідчили сусіди в наданих поясненнях (а.с.22).

Свідоцтвом про право власності на житло від 27 січня 1995 року № НОМЕР_6 , встановлено, що ОСОБА_3 являлася власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24) Технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , як додаток до свідоцтва про право власності на житло.(а.с.27-28)

Форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями, підтверджує, що ОСОБА_2 , проходила за життя індивідуальну програму реабілітації інваліда № 648 від 23.04.2015 року.(а.с.29-34)

Відповідно до рахунку замовлення акту № 717441 МКП "Спецкомбінат" від 13.05.2019 року на здійснення ритуальних послуг, замовником є ОСОБА_1 , якою проведено оплату за поховання ОСОБА_2 (а.с.35)

Відповідно до довідки отриманої від Пенсійного фонду України від 30.09.2020 року, ОСОБА_1 отримала 15.05.2019 року допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 в сумі 4140.36 грн.(а.с.37)

Висновком чергового лікаря підтвердженно проходження медичного огляду ОСОБА_2 , за супроводом ОСОБА_1 та медичними документами залученими до справи позивачем.

Надані позивачкою докази є належними та допустимими, з точки зору закону, її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , наявності спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, придбання ними послуг та ведення спільного господарства.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77- 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання.

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно роз`яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії та навести обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Вимоги про стягнення судового збору заявник не ставить, а тому, в силу вимог ст.. 141 ЦПК України сплату судового збору слід віднести за рахунок заявника.

Висновки

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про встановлення, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, зокрема факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період з січня 2012 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд до Чернівецького апеляційного суду, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2021 року.

Суддя Слободян Г.М.