Рішення № 99682288, 17.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7804/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якому позивач просив:

визнати протиправними дії та скасувати рішення комісії ГУНП в Полтавській області, оформлені листом № 29/В-9/Оп від 04.06.2021 року про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в поліції, в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

В обґрунтування вимог позивач вказує на наявність у нього права на отримання спірної допомоги, яку відповідач, на його переконання, протиправно не виплачує. Наголошував, що ним поданий пакет документів, визначений Порядком №4. Додатково зауважив, що враховуючи, що захворювання Позивача пов`язано з проходженням служби в поліції, а інвалідність відповідно встановлена внаслідок саме цього захворювання, станом на 2010 рік такого поняття, як акти розслідування нещасного випадку не існувало, тому дані акти і не складалися, тому застосуванню підлягає п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на засади верховенства права та тлумачення усіх суперечностей діючого законодавства, що не відповідає вимогам якості, розумності та справедливості на користь особи, чиє життя та здоров`я визнаються найвищими соціальними цінностями. Відтак, рішенням комісії ГУНП в Полтавській області, оформлені листом № 29/В-9/Оп від 04.06.2021 порушені його права на відповідні виплати.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, оскільки останнім не були надані акти розслідування нещасного випадку, що трапився у 2010 році. Відповідачем зазначено, що твердження позивача, що станом на 2010 рік такого поняття, як акти розслідування нещасного випадку не існувало, - не відповідає дійсності, оскільки наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 було затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Однак, позивач пісдя отримання травми в 2010 році не звертався із рапортом про проведення розслідування нещасного випадку /а.с. 19-22/.

12 серпня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на задоволенні позову, наголошував на раніше наведених аргументах /а.с. 40-41/.

19 серпня 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, наполягаючи на відмові у задоволенні позову, відповідач наголошував на раніше наведених аргументах /а.с. 46/.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року вирішено провадження у справі № 440/7804/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії закрити в частині позивних вимог про скасування рішення комісії ГУНП в Полтавській області, оформлені листом № 29/В-9/Оп від 04.06.2021 року про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в органах Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 02.12.2020 № 533 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №095702 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 02.02.2021 від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції /а.с. 6/.

Позивач звернувся з заявою (рапортом) від 17.03.2021 до ГУНП в Полтавській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що отримав II групу інвалідності від захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції /а.с. 25/.

До заяви (рапорту) від 17.03.2021 року позивачем було додано: копію свідоцтва про хворобу №333/С; довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках Серії АГ №0023020, якою встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 70%, видана на підставі Акту огляду МСЕК №317; виписку з акта огляду медико-санітарною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №095702, якою встановлено ІІ групу інвалідності з 02.02.2021; копі. паспорту та ідентифікаційного коду позивача; копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 24.07.2015; копію довідки Полтавської обласної дирекції ПАТ "НАСК "ОРАНТА" від 03.12.2020 №03-02/2880; заяву-згоду на обробку персональних даних; заяву із реквізитами особового (поточного) рахунку в банку /а.с. 25-29, 31-35/.

28.05.2021 ГУНП в Полтавській області відмовило у призначенні позивачу ОГД, про що складено відповідний висновок /а.с. 24/.

Листом від 04.06.2021 № 29/В-9/Оп ГУНП повідомило позивачу про прийняте рішення із зазначенням підстав відмови у виплаті ОГД /а.с. 7/.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі, також - Закон №580-VIII), Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016 (надалі, також - Порядок №4) та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - ОГД) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (в подальшому - Порядок№4).

Відповідно до п. 1-2 розділу І встановлено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Діяльність органів поліції та навчальних закладів у частині оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського спрямована на забезпечення гарантованого державою соціального захисту поліцейського.

Днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (положення р. ІІ Порядку№4).

Відповідно до п. 1 р. IIІ Порядку№4 встановлено, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.

Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.

Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Пунктом 2 розділу ІІІ встановлено, що посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розділу ІІІ).

Згідно із п. 5 р. ІІІ вищевказаного Порядкудля виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 4 - 6, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видала(в) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 7 - 9, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.

Відповідно до положень р. ІV Порядку, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2) /п.1/.

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

У Департаменті поліції охорони Національної поліції України та територіальних органах поліції охорони, висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів, а також керівником територіального органу поліції охорони за місцем проходження поліцейським служби, або особами, які виконують їх обов`язки /п.4/.

Висновок органу поліції охорони про призначення ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, разом з оригіналами документів та розрахунком потреби в коштах для виплати ОГД (додаток 3), копії довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, завірені належним чином, надсилаються для перевірки до Департаменту поліції охорони Національної поліції України.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє начальник Департаменту поліції охорони Національної поліції або особа, яка виконує його обов`язки.

У разі затвердження/відмови висновок, разом з оригіналами документів надсилається Департаментом поліції охорони Національної поліції України до відповідного органу поліції охорони.

Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД, в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, разом із копією висновку про призначення ОГД та копією довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, завіреними належним чином, направляється Департаментом поліції охорони Національної поліції України, в межах бюджетних асигнувань встановлених органам поліції охорони на зазначені цілі, до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції супровідним листом, з підтвердженням проведення перевірки отриманих матеріалів стосовно призначення допомоги та клопотанням щодо виділення асигнування органу поліції охорони, в якому проходив (проходить) службу поліцейський.

Керівник органу поліції охорони у п`ятнадцятиденний термін після надходження затвердженого висновку приймає рішення про призначення виплати ОГД, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - надсилає особі письмове повідомлення із зазначенням підстав такої відмови.

ОГД не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» (п. 5 р. І. Порядку).

Відповідно до положень статті 101 Закону України «Про Національну поліцію» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

В межах даної справи підлягає оцінці правомірність відмови відповідача в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності.

Так, суд враховує, що при зверненні з заявою (рапортом) від 17.03.2021 /а.с. 25-39, 31-35/ до ГУНП в Полтавській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги позивачем надано наступній документи:

копія свідоцтва про хворобу № 333/С /а.с. 8-9/;

довідка МСЕК;

Довідка ПАТ "НАСК "ОРАНТА";

копія паспорта та ІНН;

копія посвідчення УБД;

довідка про реквізити банку.

Наполягаючи на правомірності відмови у виплаті спірної допомоги, відповідач зазначає, що до заяви від 17.03.2021 позивач не надав акти розслідування нещасного випадку, що стався в 2010 році.

При цьому, слушним є і аргумент відповідача, що наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 було затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, відтак і складення відповідних актів було можливим, у разі звернення позивача.

Однак, суд наголошує, що наведеними вище положеннями Порядку №4 вимагається надання копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС.

Натомість, підставою для виплати відповідної допомоги позивач зазначає захворювання, а не поранення (контузії, травми або каліцтва), стосовно яких визначено складення акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини останнього.

Відтак, суд не вважає, що відсутність такого акту може бути визнана належною підставою для відмови призначені та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у статті 101 Закону України «Про Національну поліцію».

Інших підстав відмови відповідачем не наведено, відтак суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, діяв не в межах та не на підставі наданих повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Позаяк, суд не знаходить підстав і для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в поліції, в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо виплати ОГД, регламентовано, зокрема, Порядком №4, в силу положень розділу ІІІ якого визначено, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження формування ним повного пакету документів та визначення службами державного нагляду за охороною праці органів поліції обставини настання події та правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України, як і не надано доказів проведення відповідачем заходів зі з`ясування таких обставин.

Однак, за приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Відповідач на виконання п.1 розділу ІІІ Порядку №4 звертався до ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" із запитом від 23.03.2021 №525/115/29/10/01-2021 щодо підтвердження відповідності діагнозу зазначеному в довідці МСЕК та діагнозу визначеному в свідоцтві про хворобу №333/С від 25.11.2020 /а.с. 36/.

В той же час, відповідачем не виконані вимоги Порядку №4 та не надано доказів в підтвердження сприяння та отримання документів від служб державного нагляду за охороною праці органів поліції щодо обставини настання події та правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

Відтак, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не здійснив дій направлених на тримання та оформлення документів від СДНОП для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги, відповідно не надав оцінки всім необхідним документам, зокрема щодо визначення обставини настання події та правильності кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, відмовивши в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 17.03.2021 про виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

Як наслідок, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

А відповідно до частини четвертої згаданої статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення таких витрат до позову надано оригінал ордеру серії ПТ №226405, а також копії наступних документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 13 липня 2021 року, розрахунку гонорару, акту прийому передачі наданої правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката /а.с. 11-13, 42, 44/.

Також в ході розгляду справи по суті долучено до матеріалів справи копію квитанції № б/н від 13.07.2021 про сплату позивачем на користь адвоката 5000,00 грн /а.с. 41/.

Щодо обставин відсутності в матеріалах справи доказів фактичної оплати позивачем на користь адвоката вартості наданої правничої допомоги, то суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, виходячи з положень пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що дії адвоката з приводу консультації, опрацювання документів, формування правової позиції, - фактично є діями з виконанням робіт з підготовки позовної заяви у цій справі.

Вказані вище обставини свідчать про те, що загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн не є співмірним із складністю справи, з урахуванням виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд, враховуючи часткове задоволення позову, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений та має складати 2500 грн та підлягає стягнення з ГУ НП в Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 17.03.2021 про виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський