Рішення № 99677043, 14.09.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3110/21

Провадження № 2/202/1839/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 04.03.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинено виконавчий напис за реєстровим № 521, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 03.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за реєстровим № 2939, передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк». Наголошувала, що спір щодо розміру заборгованості був вирішений судом у 2016 році та кредитний договір від 03.08.2006 року припинив свою дію у зв`язку із зверненням відповідача з вимогою про дострокове погашення всієї суми боргу ще у 2012 році. Банк не мав права звертатися до нотаріуса у 2019 році для вчинення ним виконавчого напису за кредитним договором № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року, достеменно знаючи про існування рішення суду, яким вже було стягнуто заборгованість за цим договором за тілом, відсотками та штрафними санкціями. Фактично банк звернувся до нотаріуса з вимогою про повторне стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, що суперечить нормам закону, не надавши нотаріусу інформацію про наявність судового рішення. Звертала увагу суду, що суми заборгованості, вказані у виконавчому написі, є значно більшими за суми, які стягнуто відповідно до рішення суду. На підтвердження розміру безспірної суми заборгованості відповідачем надано розрахунком заборгованості, який викладений таким чином, що з нього неможливо встановити яка сума коштів надавалась позивачу, яку суму коштів і коли було повернуто. Розрахунок заборгованості, зроблений банком, не є доказом безспірної заборгованості.

Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, сторони окремо не визначили строк кредитного договору від 03.08.2006 року, а погодили строк кредитування (погашення кредиту з розстроченням платежу), термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання та остаточне повернення кредиту до 03.08.2021 року, а тому рішенням суду не змінено строк договору та нарахування банком відсотків за користування кредитом до моменту звернення до приватного нотаріуса є законним.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2021 року зупиненно стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Миколаївни, зареєстрованого в реєстрі від 04.03.2019 року № 521 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 6 012 053, 20 грн., до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Представник ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити.

Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надала заяву про розгляд справи без її участі.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.03.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинено виконавчий напис за реєстровим № 521, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити розмірі: заборгованість за кредитом - 28 849,13 доларів США, заборгованість за відсотками - 48 658,78 доларів США, комісія - 7 245,00 доларів США, пеня - 132 254, 31 доларів США, що всього становить 217 007, 22 доларів США, що за курсом НБУ на 03.01.2019 року становить 6 000 553, 20 грн. Витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису – 3 500 грн. Всього з урахуванням витрат пов`язаних із вчиненням виконавчого напису становить 6 000 053 (шість мільйонів двадцять тисяч п`ятдесят три) гривні 20 копійок. Строк, за який провадиться стягнення - дванадцять років п`ять місяців, а саме з 03.08.2006 року по 03.01.2019 року.

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 03.08.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за реєстровим № 2939, передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк».

Рішенням позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року станом на 20.07.2011 року у розмірі 44 221,90 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ від 20.07.2011 року (1 дол. США – 7,98 грн.) складає 352 890,76 грн. (Триста п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто гривень 76 коп.), а саме: заборгованість за кредитом – 28 178,47 дол. США; заборгованість по процентам – 8 437,67 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 701,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань – 5 904,76 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі по 910 грн. з кожної. В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надати стягувачу можливість в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повинна бути безспірною.

У свою чергу, боржник може в судовому порядку оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 335/3462/16-ц, зазначено, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: 1) чи існувала заборгованість взагалі; 2) чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; 3) чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 року по справі № 335/3462/16-ц для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки банк повинен був надати останньому первинні документи, що підтверджують надання кредитних коштів позичальнику: списання цих коштів з рахунку банку і їх надходження на рахунок позичальника.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. копій документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис вбачається, що, звертаючись до нотаріуса відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 , надав тільки розрахунок заборгованості. З урахуванням положень Переліку зазначений документ не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Окрім цього, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі правові висновки, що узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Суми заборгованості, вказані у виконавчому написі, є більшими за суми, які стягнуто відповідно до рішення суду, що свідчить про нарахування відповідачем заборгованості за кредитом, відсотками, пені та комісії після його звернення до суду в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Окрім цього, згідно наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. копій документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис вбачається, що, звертаючись до нотаріуса відповідач не надав нотаріусу рішення суду від 30.06.2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.08.2006 року.

Виходячи із вищевикладеного, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Виконавчий напис № 521, вчинений 04.03.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда