Рішення № 99676297, 13.09.2021, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1091/21

Номер провадження 2/677/650/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Кускової Т.В.

з участю секретаря Коломієць Л.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Красилові цивільну справу за позовом представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Кіріченка Віталія Михайловича до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до банку-позивача за отриманням банківських послуг, про що підписала заяву б/н від 26.03.2012 року. Відповідно до цієї заяви вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були наданні їй у письмовій формі.

Відповідач акцептувала цю оферту шляхом підписання заяви. Укладаючи договір сторони керувались нормами закону про укладання договорів приєднання (ст. 634 ЦК України). Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку. Крім того, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, але станом на дату смерті свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 5836,83 грн., з яких: 5836,83 – заборгованість за тілом кредиту, 5836,83 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 , є свідоцтво про смерть від 30.07.2019 року.

Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини.

В даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_3 .

У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_2 належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на день смерті виникла заборгованість по кредитному договору.

Оскільки по теперішній час відповідач, спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів до спадкоємця боржника, тобто до ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань в судове засідання не направляв.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Судом витребовувалась копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2

02.09.2021 року від нотаріуса надійшла копія спадкової справи, яка долучена до матеріалів справи. Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_1 не видавалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до банку-позивача за отриманням банківських послуг, про що підписала заяву б/н від 26.03.2012 року. Відповідно до цієї заяви вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були наданні їй у письмовій формі.

Відповідач акцептувала цю оферту шляхом підписання заяви. Укладаючи договір сторони керувались нормами закону про укладання договорів приєднання (ст. 634 ЦК України). Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку. Крім того, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, але станом на дату смерті свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 5836,83 грн., з яких: 5836,83 – заборгованість за тілом кредиту, 5836,83 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Підтвердженням факту смерті ОСОБА_2 , є свідоцтво про смерть від 30.07.2019 року.

04.05.2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Краслівської державної нотаріальної контори.

14.12.2020 року позивачем скеровано претензію до спадкоємців позичальника про повернення заборгованості померлої ОСОБА_2 , яка була залишена поза увагою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України.

Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину).

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Разом з тим суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Системне тлумачення ст.16 та ч. 2 ст.1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч. 2 ст.1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).

Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.

Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до наданої державним нотаріусом копії спадкової справи № 367/2019 щодо майна ОСОБА_2 , вбачається, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось, однак, ОСОБА_1 не звертався із заявою щодо прийняття спадщини.

Крім того позивачем не було надано суду належних доказів, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 отримав будь-яке спадкове майно.

Разом з цим, позов пред`явлено до ОСОБА_1 , спадкоємця за законом першої черги, яка була зареєстрована разом зі спадкодавцем на день її смерті за однією адресою: 31033, Хмельницька область, с. Велика Клітна.

Окрім цього відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Враховуючи вищевказані вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Одночасно суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права звертатись до суду з позовом до спадкоємців померлого.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст..ст. 1216, 1219, 1268, 1268, 1282, 1296, 1297 ЦК України, та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Кіріченка Віталія Михайловича до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Т.В. Кускова