Рішення № 99668657, 14.09.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/535/21

номер провадження 2/546/362/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/535/21 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

05.06.2021 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу Решетилівського районного суду Полтавської області позовну заяву, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у загальній сумі 141 135,15 грн, яка складається із: 113 062,10 грн – заборгованості за кредитом та 28 073,05 – заборгованості за відсотками, окрім цього стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2270 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Позовна заява отримана судом 09.06.2021.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач долучив до позовної заяви клопотання, у яких просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.4, 51, 61).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи, неодноразово повідомлявся за адресою його місця реєстрації, окрім цього особа повідомлялася про дату, час і місце розгляду справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.55). Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин, зокрема щодо укладення між ним та банком договору про надання кредиту.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 22.06.2020 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500833418 на суму 113062,10 грн. зі сплатою 32% річних на строк до 23.06.2026 року з зазначенням сукупної вартості кредиту в порядку та розміру повернення кредиту, сплати відсотків щомісячно та сум комісійної винагороди та інших платежів. Оферта, підписана ОСОБА_1 та отримана представником АТ «Альфа-Банк». 22.06.2020 представник АТ «Альфа-Банк» підписав Акцепт на укладання угоди про надання кредиту, якою прийнято пропозицію відповідача на умовах Оферти (а.с.24, 27).

Також, 22.06.2020 сторонами підписано Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500833418, що містить «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг». Нижче зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування.

Зазначеним графіком встановлено суму щомісячного платежу за кредитом, що включає суму кредиту та відсотків (а.с.25).

Окрім того сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту, пунктом 3 якого визначено строк кредитування (72 місяці), пунктом 4 визначено процентну ставку (32% річних) (а.с.26).

З виписки банку встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 113 062,10 грн. (а.с.19).

Згідно з наданим банком графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, станом на 23.04.2021 ОСОБА_1 мав сплатити: 6022,82 грн. - в частині погашення тіла кредиту (що підтверджується шляхом додавання усіх сум, зазначених у колонці «сума кредиту за договором») та 29 461,95 грн. - в частині погашення процентів за користування кредитом (що підтверджується шляхом додавання усіх сум, зазначених у колонці «проценти за користування кредитом») (а.с.25).

Розглядаючи вказану справу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.641ЦК України пропозицію укласти договір (оферту)може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Встановивши, що 22.06.2020 року Банком надано відповідь (акцепт) на пропозицію відповідача (оферту) від 22.06.2020 року на умовах, які зазначені в цій оферті з дотриманням строку встановленого в п.2 оферти, суд дійшов висновку, що таким чином, сторонами в розумінні ст. 643 ЦК України було укладено договір про надання кредиту, а саме договір споживчого кредиту.

Виконання кредитором своїх зобов`язань, а саме фактична видача позичальнику кредиту у розмірі 113 062,10 грн. підтверджені позивачем наданням до справи виписок по особовим рахункам за період з 22.06.2020 року по 23.04.2021 року (а.с. 19-23).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з карткового рахунку, що містяться в матеріалах справи суд вважає належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що кредитор виконав свої зобов`язання та фактично видав позичальнику кредит у розмірі 113 062,10 грн.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В розумінні ст.3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов`язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.

Враховуючи наведене, немає підстав для висновку, що до правовідносин, пов`язаних з видачею/отримання/поверненням виданого ОСОБА_1 кредиту за договором № 500833418 від 22.06.2020 року не поширюється Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10.06.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави для висновку, що спеціальні норми ЗУ «Про споживче кредитування» частини 4 статті 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору та на час звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором) встановили обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, строк платежів яких не настав.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла до правового висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Частина 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» фактично містить такі ж вимоги, як і частина 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка також встановлює обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Що стосується договорів про надання споживчого кредиту після 10.06.2017, то норми ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальними.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, а також те, що кредитодавець звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 22.06.2020, не дотримавши вимоги частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкового досудового врегулювання спору, суд приходить до переконання, що стягненню підлягає лише та заборгованість, яка виникла на дату звернення до суду з відповідним позовом, у межах позовних вимог – станом на 23.04.2020, а в частині дострокового стягнення коштів за договором споживчого кредиту, строк платежів яких не настав, слід відмовити.

Тобто задоволенню в даному випадку, згідно з встановленими обставинами, підлягають лише вимоги в частині простроченої (непогашеної) заборгованості, яка утворилася станом на 23.04.2021 року у відповідності до графіку, який міститься у додатку № 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Зазначеним графіком чітко визначено розмір щомісячного платежу, який складається із фіксованої суми тіла кредиту та відсотків.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача станом на 23.04.2021 становить 35 484,80 грн., з яких сукупна заборгованість по тілу кредиту - 6022,82 грн., а за відсотками - 29 461,98 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2 270,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №300161841 від 01.06.2021 (а.с.1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 141 135,15 грн. Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на загальну суму 35 484,80 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 25,14% (35 484,80х100 :141 135,15= 25,14%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 25,14%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 570,67 грн (2 270,00х25,14% = 570,67).

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 611, 638, 641, 642, 1049, 1054,ЦК України, ст.ст.1, 3, 16 ЗУ «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500833418 від 22.06.2020 станом на 23.04.2021 у розмірі 35 484,80 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 80 копійок), яка складається з: 6022,82 грн – заборгованості за тілом кредиту; 29 461,98 грн – заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити за недоведеністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 570,67 (п`ятсот сімдесят гривен 67 копійок) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2021 року.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Бану», місце знаходження: вул.Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Романенко