Рішення № 99662941, 15.09.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/7245/20

Провадження № 2/463/314/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за ним на частку квартири у розмірі 1/1 (100%) за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про квартиру та частку позивача у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з виділом частини квартири.

Позов мотивує тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно володіє на праві спільної часткової власності часткою квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м, що абсолютно не відповідає дійсності та відомостям технічного паспорту на квартиру після виділу частини квартири (24/100) власникам сусідньої квартири за адресою АДРЕСА_3 . За договором купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали частину квартири, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , площа якої становить 22/100 частини квартири. Договір купівлі-продажу від 13 листопада 2000 року нотаріально посвідчений. За розпорядженням Личаківської районної адміністрації від 18 липня 2001 року № 29 за висновком міжвідомчої комісії надано дозвіл на об`єднання придбаної частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що становить 22/100 частини, з квартирою за адресою АДРЕСА_3 . Після чого площа квартири з адресою АДРЕСА_3 , складає 132,40 кв.м та складає 100% площ, що згідно договору дарування з 2004 року по даний час належить ОСОБА_7 . Згідно з свідоцтвом на право на спадщину від 5 лютого 2016 року позивач отримав у спадщину 38/100 частини квартири після смерті ОСОБА_8 . Судовим рішенням від 23 жовтня 2018 року в справі № 463/577/17 за позивачем визнано право власності на 38/100 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування. Відтак станом на дату звернення з позовом право власності позивача на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , складає у частковому відношенні 76/100, що становить площу квартири 40 кв.м, житлова 22,9 в м. (за даними відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 7 серпня 2019 року). Хоча насправді, враховуючи продану частку 24/100 квартири позивача, яка з 2003 року приєднана до квартири за адресою АДРЕСА_3 , частка позивача складає 100% права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Позов надійшов до суду 6 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовче засідання.

2 вересня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позов відповідно до якого просить в задоволені такого відмовити, оскільки заявлений відповідач будь-яких прав чи інтересів позивача не порушував, невідповідність відомостей про реєстрацію права власності на квартиру позивача з її фактичними даними щодо площі та частки власності на таку виникли не з вини відповідача.

1 жовтня 2020 року ухвалою суду витребувано з Львівського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, посвідченого 11 лютого 2002 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. за реєстровим номером 669.

26 жовтня 2020 року на виконання ухвали суду з Львівського державного нотаріального архіву на адресу суду надійшла копія витребуваного договору та документів, які стали підставою для його укладення.

17 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 грудня 2020 року витребувано в ОКП ЛОР БТІ та ЕО матеріали інвентаризаційної та реєстраційної справи на квартири за адресою АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 , які надійшли на адресу суду 13 січня 2021 року та 23 лютого 2021 року.

Крім того, у вказаному судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 , яка діяла на підставі ордера серії ВС № 1039567 від 28 вересня 2020 року, подано заяву про не стягнення зі сторони відповідача понесених судових витрат у випадку задоволення позовних вимог.

10 лютого 2021 року витребувано в Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради технічну документацію на підставі якої було винесено розпорядження № 929 від 18 липня 2001 року про об`єднання частини квартири АДРЕСА_4 з квартирою АДРЕСА_5 , які надійшли на адресу суду 23 лютого 2021 року.

14 вересня 2021 року представником позивача ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи технічного паспорта від 10 вересня 2021 року на спірну квартиру.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представника позивача ОСОБА_1 та неявкою сторони позивача в судове засідання.

В судовому засіданні 15 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з мотивів викладених в ньому, просила вимоги такого задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні 15 вересня 2021 року відносно визнання права власності на спірну квартиру за позивачем поклався на розсуд суду, в решті позовних вимог просив відмовити, оскільки позивач не звертався до відповідача про реєстрацію права власності, а тому його права відповідачем не порушувались.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_6 та матеріали реєстраційних справ на квартири АДРЕСА_7 і АДРЕСА_8 , оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З інформаційної довідки № 236515398 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2020 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_8 (загальна площа 52,2 кв.м, житлова площа 22,9 кв.м, яка складається з однієї житлової кімнати, кухні та комори в підвалі площею 6 кв.м), зареєстровано за ОСОБА_3 в частках 38/100 та 38/100.

Позивач набув право власності на вказану квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 5 лютого 2016 року, яке видане державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мельник Г.Я., зареєстроване в реєстрі за номером 3-442 та на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року в справі № 463/577/17.

На підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 13 листопада 2000 року ОСОБА_6 набув право власності на 22/100 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 (відчужено 11,8 кв.м). 11 лютого 2002 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу частини квартири набув право власності ще 2/100 частки в зазначеній квартирі (відчужено 1,1 кв.м).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 липня 2001 року № 929 ОСОБА_6 дозволено об`єднати частину квартири АДРЕСА_4 з квартирою АДРЕСА_5 .

На момент розгляду справи квартира АДРЕСА_9 належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 10 лютого 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Сиротяком Ю.Р., реєстраційний номер 323, що стверджується інформаційною довідкою № 236521159 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 грудня 2020 року. Частка права власності – 1/1.

Таким чином, після відчуження частини квартири АДРЕСА_8 , не належним чином було зареєстровано право власності на дану квартиру за власником такої, оскільки і надалі реєструвалось право власності на частку в квартирі загальною площею 52,2 кв.м, хоча площа такої змінилась в меншу сторону.

З довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 1 жовтня 2015 року вбачається, що станом на 1 жовтня 2015 року квартира АДРЕСА_8 складається з однієї житлової кімнати та кухні, загальною площею 40 кв.м, житлова площа 22,9 кв.м, комара в підвалі 6 кв.м. Зміна загальної площі квартири з 52,2 кв.м. на 40 кв.м відбулась в результаті відчуження приміщень 5-4 (11,8 кв.м – 22/100 частин) та 5-5 (1,1 кв.м - 2/100 частин).

З представленого стороною технічного паспорта від 10 вересня 2021 року на квартиру АДРЕСА_8 вбачається, що загальна площа такої становить 40 кв.м, житлова площа – 22,9 кв.м, 1,9 кв.м – коридор, 15,2 кв.м – кухня.

З описаного вище випливає, що площа спірної квартири зменшилась з 52,2 кв.м до 40 кв.м, однак за позивачем і надалі зареєстровано право власності на 76/100 частини квартири загальною площею 52,2 кв.м, хоча така квартира фактично відсутня, оскільки частина такої квартири об`єднана з квартирою АДРЕСА_9 та право власності на цю квартиру зареєстровано, що описано вище. Відтак позивач хоча номінально і є власником 100% частки спірної квартири, однак в правовстановлюючі документи відповідних змін внесено не було.

У відповідності до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Дія абзацу третього цієї частини не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав.

Зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об`єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав.

Частина третя статті 14 вказаного вище закону визначає, що у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

У відповідності до частин шостої, сьомої зазначеної статті у разі якщо у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення. У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Згідно з п. 3.2, 3.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2006 року № 55 право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи наведене, оскільки в технічному паспорті після виділу частини квартири внесені всі належні зміни, однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані щодо співвласників квартири помилкові, як і частка позивача вказана помилково, оскільки такому фактично належить 100% спірної квартири, на момент розгляду справи в суду відсутні будь-які дані щодо самовільної реконструкції квартири, а тому суд приходить до переконання, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_8 слід задовольнити.

Щодо зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про спірну квартиру та частку позивача у праві власності на квартиру слід відмовити, оскільки а момент розгляду справи позивачем не представленого жодного належного та допустимого доказу, що він звертався до відповідача з відповідною заявою про реєстрацію права власності та йому було відмовлено, а відтак в цій частині його права та інтереси відповідачем на момент ухвалення рішення не порушені.

Ухвалюючи рішення у справі у відповідності до положень статті 141 ЦПК України суд повинен вирішити питання судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки стороною позивача подано клопотання про не відшкодування судових витрат, а тому такі в судовому засіданні не вирішуються.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

позов ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_8 у частці 1/1 (100%), загальною площею 40 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м, кухні площею 15,2 кв.м, коридору площею 1,9 кв.м, комора в підвалі площею 6 кв.м.

В задоволені решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26526811.

Суддя: Стрепко Н.Л.