Постанова № 9965746, 08.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-23005/09/1270

Категорія 2.5

ПОСТАНОВА

іменем України

08 липня 2009 року м. Луганськ

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліб Р.С. ,

при секретарі Лустіной Т.В.,

за участю сторін:

представник позивача: Смаглюк Н.М. ,

представник відповідача: Комісарова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до

Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби

Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт

коштів боржника, -

встановив:

27 травня 2009 року позивач УПСЗН Рубіжанської міської ради звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому послався, що при виконанні судового рішення державним виконавцем відповідача було винесено постанову про арешт грошових коштів позивача на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 3521200370063, ЄДРПОУ 03196860, МФО 804013 у УДК у м. Рубіжне ГУДКУ в Луганській області, що належить позивачеві та з якого проводиться виплата компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення у випадку звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим виплати поточних платежів за 2009 рік відповідній категорії громадян, позивач просив скасувати постанову державного виконавця.

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивуючи це тим, що штатним розписом УПСЗН Рубіжанської міської ради передбачена одна посадова одиниця спеціаліста-юриста, який знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Спеціаліст, який заміщував головного спеціаліста-юриста був відсутній на роботі у зв'язку із відпусткою, на підставі наказу № від 1 квітня 2009 року.

Представник відповідача вважав, що він є неналежним відповідачем у справі. Крім того, вважає позов необгрунтованим, оскільки він поданий з пропуском 10-денного строку, передбаченого законом для оскарження постанови, заперечував проти поновлення строку звернення до суду, та просив відмовити у задоволенні позову на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий документ № 2а-30/2008, виданий 27.11.2008 року Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з позивача грошових коштів на користь ОСОБА_4, на виконання якого державним виконавцем відповідача відкрито виконавче провадження, та у рамках якого у зв'язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 24.02.2009 року про накладення арешту на виконання вищевказаного виконавчого листа, на суму 3010.53 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку позивача №3521200370063, ЄДРПОУ 03196860, МФО 804013 у УДК у м. Рубіжне ГУДКУ в Луганській області.

Вказані обставини підтверджуються копією постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.

Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Однак, відповідно до частини другої статті 181 КАС України, позовну заяву з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову про накладення арешту на кошти позивача було накладено 24.02.2009 року, яка надійшла на адресу позивача 18 березня 2009 року. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 27.05.2009 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку для оскарження постанови.

Доводи позивача щодо відсутності юриста під час винесення оскаржуваної постанови суд вважає не обґрунтованими, бо як встановлено судом, постанову про накладення арешту на кошти позивача було накладено 24.02.2009 року, фактично позивач дізнався про винесення такої постанови 18 березня 2009 року. Спеціаліст, який заміщував головного спеціаліста-юриста за контрактом знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з 1 квітня 2009 року, відповідно до наказу №35 від 1 квітня 2009 року. Разом з цим, відповідач у наданих запереченнях проти позову посилається на пропуск такого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для поновлення позивачеві строку для звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт коштів боржника відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства,

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2009 року.