Постанова № 9965726, 14.05.2009, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 1930/08/0770

ряд стат. звіту № 6.12

код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С. І. при секретарі судового засідання - Рибак Т. В. за участю

позивача: Шибаєв A.M. - представник за довіреністю від 08.03.2009 року відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства "Управління механізації будівництва" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 30940, 00 грн. та пені у сумі 6371, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 18 травня 2009 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Управління механізації будівництва" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно -господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі - Закон 875), у сумі 30940, 00 грн. та пені у сумі 6371, 00 грн. за порушення строків їх сплати.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (пояснення по суті позовних вимог), згідно яких позов не визнав, посилаючись на положення ст. 18 Закону 875 згідно якої забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, а такі для працевлаштування не зверталися. Крім того, зазначає про відсутність рішення місцевої ради щодо створення спеціальних робочих місць для інвалідів, згідно вимог ст. 17 цього Закону.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених у наданому поясненні, та просив відмовити з тих підстав, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні адміністративного позову в звязку з пропуском строку звернення до суду (згідно ч. 1 ст. 100 КАС України).

В судовому засіданні 25.09.2008 року розгляд адміністративної справи було відкладено в звязку з неявкою представника відповідача, судове засідання призначено на 07.10.2008 року. В судовому засіданні 07.10.2008 року розгляд адміністративної справи було відкладено за клопотанням представника відповідача, судове засідання призначено на 30.10.2008 року. В судовому засіданні 30.10.2008 року розгляд адміністративної справи було відкладено в звязку з неявкою представника позивача, судове засідання призначено на 18.12.2008 року. В судовому засіданні 18.12.2008 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву в розгляді адміністративної справи, судове засідання призначено на 10.03.2009 року. В судовому засіданні 10.03.2009 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву в розгляді адміністративної справи, судове засідання призначено на 14.05.2009 року. В судове засідання 14.05.2009 року представник відповідача не зявився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Частиною першою ст. 19 Закону 875, для підприємств (обєднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2006 рік норматив створення І робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 6 робочих місць, оскільки за даними звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 144 особи.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік" (форма № 10 -III), поясненнями представників сторін встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону 875 підприємства (обєднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно поданого відповідачем звіту, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає - 6 осіб, фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві - 4 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає - 15470, 00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 30940, 00 грн.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. ч. 2, 4 ст. 20 Закону 875). Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 553/13819), відповідно до п. 3.4 якого нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу), та у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до суду відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання (п.3.7 Порядку). Станом на день подачі позову термін сплати адміністративно-господарських санкцій прострочено на 515 днів, пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій, нарахована відповідно до ст. 20 Закону 875, становить 6371, 00 грн.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та, відповідно, пені за порушення терміну їх сплати.

Судом не приймаються доводи представника відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно - господарських санкцій з тих підстав, що інваліди не зверталися за працевлаштуванням, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обовязок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обовязку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону 875, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обовязок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Обовязок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обовязку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При відсутності такої інформації органи, визначені ст. 18 Закону 875, не можуть скористатися своїми правами. Крім того, результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

Судом не приймаються доводи представника відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів виключно на підставі рішень місцевих рад, а у випадку відсутності таких - відсутністю підстав для застосування адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу, виходячи з наступного: згідно з ч. 1 ст. 177 ПК України субєкти господарювання зобовязані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку. Відповідно до пп. 12 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до кола делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких робочих місць. Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні": робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо. Частиною 3 ст. 18 Закону 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, та в тому числі спеціальні робочі місця (за рішеннями місцевих рад). Виходячи з наведеного, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, виходячи з нормативу встановленого Законом 875, а за рішеннями місцевої ради здійснюється виключно розрахунок спеціальних робочих місць. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону 875 норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення (в незалежності від наявності чи відсутності рішень місцевих рад щодо створення спеціальних робочих місць).

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обовязок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

При цьому суд констатує відсутність пропущення позивачем строку звернення до суду та, відповідно, відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 100 КАС України оскільки порушення відповідачем вимог законодавства про соціальну захищеність інвалідів полягає в тому, що відповідачем невиконаний встановлений норматив для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого до нього можуть бути застосовані штрафні санкції. Тобто, порушенням є саме не працевлаштування відповідачем встановленої для нього кількості інвалідів, а не факт несплати ним штрафних санкцій за недодержання нормативу для працевлаштування інвалідів. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, зазначено у звіті за 2006 рік, який отриманий позивачем 11 грудня 2007 року. Строк звернення до суду обчислюється з дня, коли відповідач подав позивачеві звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тобто з дня коли позивач довідався про порушення законодавства про соціальну захищеність інвалідів, початком перебігу строку звернення до суду є дата отримання позивачем звіту, та позивач звернувся до суду в межах річного строку на звернення до суду.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства "Управління механізації будівництва" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 30940, 00 грн. та пені у сумі 6371, 00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Управління механізації будівництва" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, 6/8 код 05433778) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 30940, 00 грн. (тридцять тисяч девятсот сорок гривень) та пеню у сумі 6371, 00 грн. (шість тисяч триста сімдесят одна гривня).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.