Рішення № 99655026, 15.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м. Київ № 640/32688/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 23.02.2021, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2020 за вих. № 2600-0314-8/146371 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 року за вих. № 9996 про призначення пенсії відповідно до п.1 ч. 2 ч. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням відомостей про пільговий стаж за Списком № 1, що зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 , у довідці № 418 від 14.11.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та призначити ОСОБА_1 пенсію па пільгових умовах за Списком № 1 з 28 вересня 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним було подано всі необхідні документи для такого призначення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну (уточнення) позовних вимог від 23.02.2021.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірним, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства чинного законодавства.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 09.07.1997.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 :

- з 01.09.1985 по 11.07.1988 навчався в СПТУ №40;

- з 16.08.1988 по 07.12.1988 працював учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею на Чернухинском ШСУ треста «Ворошиловградуглестрой»;

- з 08.12.1988 по 02.11.1990 проходив службу в Радянській армії;

- з 02.12.1990 по 15.02.1991 працював підземним гірником 2 розряду з повним робочим днем Чернухинском ШСУ треста «Ворошиловградуглестрой»;

- з 16.02.1991 по 31.05.1991 працював підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем Чернухинском ШСУ треста «Ворошиловградуглестрой»;

- з 01.06.1991 по 30.11.1999 працював підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем Чернухинском ШСУ треста «Ворошиловградуглестрой»;

- з 08.12.1999 по 20.12.2001 працював директором ЧПККФ «Медос Плюс»;

- з 20.12.2001 по 16.11.2006 працював керівником КСП «Отделстрой» ПСОКП;

- з 17.11.2006 по 05.12.2007 працював комерційним директором ЧП ПКФ «Елліс»;

- з 06.12.2007 по 12.12.2008 працював директором ВКФ «Еліт»;

- з 15.04.2009 по 30.11.1993 працював директором ВКФ «Еліт»;

- з 27.04.2011 по 31.08.2011 працював начальником домоуправління №8;

- з 01.09.2011 по 04.06.2013 працював заступником директора ПП «Лугань будсервіс»;

- з 01.02.2019 працює фахівцем відділу телемаркетингу ТОВ «Ізі Сейлс».

Довідкою № 418 від 14.11.2014, наданою Відкритим акціонерним товариством «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день «на Чернухинском ШСУ треста «Ворошиловградуглестрой»» і за період з 16.08.1988 по 07.12.1988 виконував гірничі роботи за професією/посадою «ученик подземного горнорабочего с полным рабочим днем под землей, участок №2» що передбачена списком № 1 ; за період з 02.12.1990 по 15.03.1991 виконував гірничі роботи за професією/посадаю «подземный горнорабочий 2 разряда с полным рабочим днем под землей», що передбачена списком № 1; за період з 16.03.1991 по 30.11.1999 виконував гірничі роботи за професією/посадаю «подземный проходчик с полным рабочим днем под землей», що передбачена списком № 1. Підставою для видачі довідки слугували ЕТКС, особова карточка Т-2, накази, розрахункові відомості, т. №643, табеля спусків-виходів в шахту.

Згідно з довідкою Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 14.11.2014 № 417 ОСОБА_1 дійсно працював Чернухівському шахтобудівельному управлінні тресту «Ворошиловградуглестрой» в період з 16.08.1988 по 07.12.1988 у якості учня підземного гірничого з повним робочим днем під землею; з 02.12.1990 був прийнятий підземним гірничим 2 розряду, з 16.02.1991 переведений підземним прохідником 4 розряду, з 01.06.1991 переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем. Звільнений з 30.11.1999 за власним бажанням.

ОСОБА_1 досяг 50-річного віку, у зв`язку з чим 28.09.2020 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.09.2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 07.10.2020 прийнято рішення № 262840006703 про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку №1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Листом від 15.10.2020 № 2600-0314-8/146371 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві позивача повідомлено, що довідка № 418 від 14.11.2014 видана Відкритим акціонерним товариством «Луганськвуглебуд», яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому зазначена довідка не може бути врахована при призначенні пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2019 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Трудовою книжкою позивача підтверджується його робота повний робочий день на ДП ДХК «Луганськвеглебуд» у період з 16.08.1988 по 07.12.1988 учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею та з 02.12.1990 по 30.11.1999 підземним гірничим другого розряду з повним робочим днем під землею.

Згідно з довідкою Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 14.11.2014 № 418 ОСОБА_1 працював повний робочий день та виконував гірничі роботи на посадах учня підземного гірника, підземним гірником 2 розряду, підземним прохідником, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд зазначає, що довідка Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельник» ДП ДХК «Луганськвуглебуд» від 14.11.2014 № 418 уточнює саме характер виконуваної роботи, в той час, як періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, підтверджуються трудовою книжкою позивача.

Зазначена довідка засвідчена печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов`язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідки з посиланням на первинні документи.

Доказів того, що дані, зазначені у довідці, яка уточнює пільговий стаж роботи позивача, містить неправдиві або недостовірні відомості, відповідач не надав. В судовому порядку довідка недійсною не визнавалась, підприємством не відкликана.

Відтак, записи у трудовій книжці та довідці від 14.11.2014 № 418, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача період з 16.08.1988 по 07.12.1988 та з 02.12.1990 по 30.11.1999 за Списком № 1, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо неможливості прийняття довідки № 418 від 14.11.2014 про підтвердження пільгового стажу роботи через те, що вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, оскільки факт непереміщення підприємства на територію, підконтрольну українській владі, не впливає на право на пенсійне забезпечення позивача.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17.

Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування даної довідки № 418 від 14.11.2014 при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною.

У позовній заяві позивач просить суд протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.10.2020 за вих. № 2600-0314-8/146371 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійснення судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відмова позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 оформлена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2020 №262840006703 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2020 №262840006703 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 року за вих. № 9996 про призначення пенсії відповідно до п.1 ч. 2 ч. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням відомостей про пільговий стаж за Списком № 1, що зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 , у довідці № 418 від 14.11.2014 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та призначити ОСОБА_1 пенсію па пільгових умовах за Списком № 1 з 28.09.2020, суд враховує наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У разі, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це, насамперед, сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Беручи до уваги, що прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах є дискреційним обов`язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з тієї підстави, що у нього відсутній необхідний пільговий стаж (не враховано всі періоди роботи позивача), та не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, а також судом у даній справі не надавалась оцінка виконанню позивачем всіх приписів законодавства для прийняття рішення про призначення пенсії (наявності та відповідності усіх необхідних документів) та правильності обрахунку пільгового стажу (належить до повноважень відповідача), суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 28.09.2020 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, з огляду на що не підлягає задоволенню.

Проте, згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд вважає, що належним способом захисту, який відповідає об`єкту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та документи позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 № 9996 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом самостійно визначено спосіб захисту та поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 21.12.2020 № 33.

Керуючись статтями 2-6, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.10.2020 №262840006703 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 № 9996 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293,295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась