Ухвала суду № 99653785, 09.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 вересня 2021 року Справа № 520/8171/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

представника відповідачів - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1794031/42901301 від 04.08.2020 р. та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №9 від 10.07.2020 року, складену ТОВ “Торговий дім СВ СЕНС”, датою її первинного подання на реєстрацію -27.07.2020 р.;

- скасувати рішення ДПС України від 27.08.2020 р. №45732/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних як незаконне;

- скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1794032/42901301 від 04.08.2020 р. та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну №10 від 10.07.2020 року, складену ТОВ “Торговий дім СВ СЕНС”, датою її первинного подання на реєстрацію - 27.07.2020 р.;

- скасувати рішення ДПС України від 27.08.2020 р. №45617/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних як незаконне.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що спірним у даній справі рішеннями №1794031/42901301 від 04.08.2020 та №1794032/42901301 від 04.08.2020 було відмовлено у реєстрації податкових накладних. На думку позивача, контролюючим органом не було надано належної мотивації підстав та причин зупинення реєстрації податкової накладної, направленої позивачем до реєстрації. Так, позивачем зазначено, що спірні рішення є незаконними та такими, що порушують його права, оскільки позивачем було надано усі документи з приводу господарської операції, що стали підставою для складення та реєстрації податкових накладних. В той же час, у спірних рішеннях вказано на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, а в графі “Додаткова інформація” вказано на ненадання позивачем документів щодо зберігання, транспортування, накладних, однак вказане не відповідає обставинам справи, оскільки податкові накладні було направлено на реєстрацію у зв`язку зі здійсненням господарської операції, що було зафіксовано суб`єктами господарювання у первинних документах, та всі необхідні документи для реєстрації було надано податковому органу разом з поясненнями. Також, позивачем вказано на протиправність рішень ДПС України від 27.08.2020 р. №45732/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та від 27.08.2020 р. №45617/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Також, представником позивача разом із позовними вимогами було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання позову. В обґрунтування зазначеного клопотання представником позивача у позовній заяві вказано, що порушення встановленого законом строку для звернення з позовом до суду обумовлено тим, що працівники підприємства з 03.08.2020 року по теперішній час знаходяться на дистанційній роботі у зв`язку з карантином (усі працівники, крім комірника). Наказ по підприємству на застосування дистанційного режиму роботи від 03.08.2020 р. видано представником позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України №64l від 22.07.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, п.39 постанови, де рекомендовано підприємствам, незалежно від форми власності, забезпечити на період карантину дистанційну (надомну) роботу. Вказаною постановою було запроваджено поділ країни на чотири зони та встановлено ряд обмежень, серед яких вимоги щодо самоізоляції працівників, обмеження руху транспорту та інші. При цьому, представником позивача вказано, що оскільки він не має спеціальних знань та не є фахівцем по судовому оскарженню рішень податкових органів, а в штаті підприємства відсутній юрист, враховуючи складну комунікативну ситуацію, спричинену карантином, коли підприємство вийшло за межі свого звичайного режиму роботу, позивач не мав можливості надати позовну заяву у строк, встановлений ч.4 ст.122 KAC України.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представником відповідачів через канцелярію суду подано відзив на позов та заяву про часткове залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування заяви про часткове залишення позовної заяви без розгляду вказано, що рішення Державної податкової служби України від 27.08.2020 р. №45732/42901301/2 та від 27.08.2020 р. №45617/42901301/2 були прийняті за результатами розгляду скарг підприємства позивача щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних №9 від 10.07.2020 р. Та №10 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Квитанції щодо розгляду скарг позивача датовані 27.08.2020 року. При цьому, датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа такому платнику податків. Відтак, 27.08.2020 року позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що свідчить про пропущення підприємством позивача строку на звернення за захистом порушеного права щодо реєстрації податкових накладних від 10.07.2020 року №9 та від 10.07.2020 року №10, по яких комісією центрального рівня прийнято рішення, а саме тримісячний строк.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.09.2021 року о 09.15 годині, не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Також представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідачів в судове засідання прибув, подане до суду клопотання про часткове залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив суд задовольнити. При цьому, представником відповідача вказано, що фактично подання зазначеного клопотання та пропущення позивачем строку на звернення до суду стосується усіх позовних вимог, оскільки такі є пов`язаними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС", код ЄДРПОУ – 42901304, є суб`єктом господарювання, який зареєстрований у відповідності до норм діючого законодавств.

Судовим розглядом справи встановлено, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини із контрагентами Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» (код ЄДРПОУ – 32490244) за договором поставки №1250 АГ від 19.12.2019 року та Приватним акціонерним товариством «НОВА ЛІНІЯ» (код ЄДРПОУ- 30728887) за договором поставки №5653/АГ від 11.12.2019 року.

Підприємством позивача на виконання умов зазначених договорів було поставлено на адресу контрагентів товар, про що складено відповідні первинні документи.

Подією, що сталась раніше за вказаними договорами поставки є саме постачання товару, що відбулось 10.07.2020 року.

Так, після відвантаження партії товарів, на виконання вимог чинного законодавства, підприємством позивача були складені податкові накладні від 10.07.2020 року №9 за договором поставки №1250АГ від 19.12.2019 року та №10 за договором поставки №5653/АГ від 11.12.2019 року.

Водночас, підприємством позивача 27.07.2020 року були здійснені дії з приводу реєстрації вказаних податкових накладних.

Однак, як встановлено під час розгляду справи, 28.07.2020 року від Державної податкової служби України надійшли квитанції №9178513338 та №9178474132 про те, що документ прийнято, але реєстрація зупинена.

Зі змісту зазначених квитанцій вбачається, що в якості підстав для зупинення вказано відсутність відомостей у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо товару /послуги 2710122500, що відповідає п.3 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Підприємству запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що 28.07.2020 р. підприємством позивача було направлено до Державної податкової служби України повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №9 від 10.07.2020 р. та №10 від 10.07.2020 р. До зазначених повідомлень було додано копії документів, що підтверджують імпорт, підстави для нього, а також пояснення, чому підприємство не є платником акцизного податку, а саме: контракт №11/3 від 27.01.2020 р. з ТОВ «Профимпорт» (Росія); вантажна митна декларація №UA807170/2020/033970 від 08.07.2020 р.; лист ТОВ «Профимпорт» про учасників товариства; лист ТОВ «ТД СВ СЕНС» про співпрацю з ТОВ «Профимпорт», який є ексклюзивним представником торгової марки «GOODYEAR»; пояснювальна записка ТОВ «ТД СВ СЕНС» щодо реалізації товарів з вмістом пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів; рахунок-фактура №45 від 27.02.2020 р. ТОВ «Профимпорт».

У відповідь на зазначене повідомлення позивачем було отримано рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації вищевказаних податкових накладних від 04.08.2020 р., відповідно, за № 1794031/42901301 та № 1794032/42901301, зі змісту яких вбачається, що їх прийняття обумовлено ненаданням платником податку копій документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури. інвойсів. актів приймання-передачі товарів(робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Також, судом встановлено, що отримані від відповідача рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, шляхом направлення скарг до Державної податкової служби України.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що разом із скаргами було повторно подано первинні документи, що підтверджують обставини здійснення господарських операцій.

Однак, 27.08.2020 року головою комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних було винесено рішення від 27.08.2020 р. №45732/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та від 27.08.2020 р. №45617/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних якими відмовлено у задоволенні скарг підприємства та рішення залишено без змін.

В якості підстав для прийняття вищевказаних рішень зазначено на ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури. інвойсів. актів приймання-передачі товарів(робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи зазначені рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, запереченням проти них та клопотанням про поновлення строку та заяві про залишення позову в частині без розгляду, суд зазначає наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Суд зазначає, що зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної викладено у статті 201 Податкового кодексу України, приписами якої передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до приписів п.201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Положеннями пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

При цьому, правила формування податкового кредиту передбачені приписами ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до приписів п.198.6 якої, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а отже, і на визначення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

Отже, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків. При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у справі №1.380.2019.006119 різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

При цьому, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

В той же час, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Водночас, суд наголошує, що приписами ч.4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Отже, приписами ст.56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України передбачено випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України можливість оскаржити “інше рішення контролюючого органу” у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.07.2020 року по справі №1.380.2019.006119 та ухвалі від 15.07.2020 року по справі №380/1005/20.

Як встановлено під час судового розгляду справи позивач у даному випадку шляхом звернення до суду з даним позовом оскаржує рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1794031/42901301 від 04.08.2020 р. та №1794032/42901301 від 04.08.2020 р., а також рішення Державної податкової служби України від 27.08.2020 р. №45732/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та від 27.08.2020 р. №45617/42901301/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 10.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, із даним позовом до суду позивач звернувся 12.05.2021 року.

В рамках розгляду даної справи судом встановлено обставин здійснення підприємством позивача дій стосовно проведення процедури адміністративного оскарження зазначених рішень, результати якого підприємством також оскаржуються.

Відтак, вказані обставини свідчать на користь того, що звернення позивача до суду з даним позовом відбулось після спливу встановленого приписами ст. 122 КАС України тримісячного строку.

Представником позивача у позовній заяві зазначено клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку зазначеному клопотанню, суд вважає за необхідне вказати, що останнє не свідчить про існування у позивача непереборних обставин, що не давали б можливості звернутись до суду із даним позовом вчасно.

Суд також вважає необґрунтованими доводи представника позивача стосовно перебування всіх працівників на дистанційній роботі, оскільки останні не свідчать про неможливість директора підприємства звернутись за правовою допомогою до адвоката або ж делегувати повноваження іншій особі.

Водночас, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв до 31.12.2020 згідно з цією постановою, встановлені та діють карантинні обмеження і на даний час.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)” (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ VI “Прикінцеві положення” доповнено пунктом 3 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

Водночас, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18.06.2020 № 731-IX передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII “Прикінцеві положення” Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон №731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Вказаний закон набрав чинності 17.07.2020, тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020, тобто 06.08.2020 останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.

Отже, у зв`язку із встановленням з 12.03.2020 на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020. З вказаної дати (з 06.08.2020) поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відтак, суд вважає зазначене клопотання представника позивача необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання причин пропуску Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС" строку на звернення до суду з даним позовом поважними.

Суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч.1 ст.240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяву представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду та залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС" без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СВ СЕНС" (просп. Гагаріна, буд. 167А, кв. 42, м. Харків, 61124) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), Державної податкової служби України (Львівська площа буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 14 вересня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.