Рішення № 99653421, 16.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року Справа №480/613/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/613/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України, в якій просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 26.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 111951,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20.11.2012 по 25.01.2020 проходив службу в Військовій частині 2276 Національної гвардії України. Наказом Командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 24.01.2020 №17 з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби відповідно до пункту “а” пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.01.2020. Наказом було встановлено виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в сумі 26787,70 грн. На дату закінчення проходження позивачем військової служби 25.01.2020 відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 26787,70 грн. У зв`язку з тим, що військова частина не виплатила належні позивачу грошові кошти в день звільнення останній звернувся до суду за захистом своїх прав. 18.12.2020 Сумським окружним адміністративним судом позов до Військової частини 2276 Національної гвардії України було задоволено, визнано протиправною бездіяльність військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнуто з Військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 31609,49 грн. із одночасною компенсацією при виплаті суми податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (справа № 480/6994/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93626615). Рішення набрало законної сили 19.01.2021. Однак лише 31.12.2020 проведено розрахунок в загальній сумі 26385,88 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку за 05.01.2021, а відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки. Затримка розрахунку при звільненні за період з 26.01.2020 по 31.12.2020 включно становить 340 календарних днів. Середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні календарні місяці перед звільненням складає 20085,23 грн/61 к.д. = 329,27 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача із 26.01.2020 по 31.12.2020 складає 111951.80 грн. (329,27 грн.*340 днів), який необхідно стягнути з відповідача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплаті компенсації за речове майно) на користь позивача за період із 26.01.2020 по 31.12.2020, а у випадку прийняття рішення про стягнення середнього заробітку застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги оскільки, згідно рішення суду по справі №480/6994/20 сума заборгованості становила 31609,49 грн., яку відповідач протизаконно не виплачував 340 днів, що призвело до нарахування середнього заробітку в сумі 111951,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.2012 по 25.01.2020 проходив службу в Військовій частині 2276 Національної гвардії України.

Наказом Командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 24.01.2020 №17 з позивачем було припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби відповідно до пункту “а” пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.01.2020 (а.с.5).

З вказаного наказу вбачається, що грошова компенсація вартості за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 24.01.2020 № 6 складає в сумі 26787 грн. 70 коп.

На дату закінчення проходження позивачем військової служби 25.01.2020 відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 26787,70 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року по справі № 480/6994/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини 2276 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Стягнуто з військової частини 2276 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 31609,49 грн. із одночасною компенсацією при виплаті суми податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Відповідно до матеріалів справи, а саме випискою по картковому рахунку за 05.01.2021 р. (а.с.9) 31.12.2020 з позивачем проведено розрахунок в загальній сумі 26385,88 грн.

Відповідач у відзиві не заперечує факт затримки виплати вказаних коштів.

У зв`язку з викладеним, судом встановлено, що затримка невиплати з 26.01.2020 по 31.12.2020 складає 340 календарних днів.

Таким чином, при звільненні позивача з військової служби з ним не було проведено повного розрахунку, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача виплатити на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.01.2020 по 31.12.2020.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки, в день звільнення позивача - 24.01.2020 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, яке згідно довідки-розрахунку від 24.01.2020 № 6 складає 26787 грн. 70 коп., позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з Військової частини 2276 Національної гвардії України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Так, згідно довідки в/ч 2276, середньоденне грошове забезпечення позивача складає - 329,27 грн. (а.с.10).

Кількість днів затримки з 26.01.2020 по 31.12.2020 складає 340 календарних днів.

Таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 111951.80 грн. (329,27 грн.*340 днів).

Приходячи до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), - згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Суд зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відтак, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

За наведених обставин, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку (111951,80 грн.) зі встановленим розміром заборгованості (31609,49 грн.), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 27 987, 95 грн. (25% від суми середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно).

Такий висновок суду узгоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 по справі № 520/12030/19.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 27 987, 95 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався, про понесення будь-яких інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України (вул. Дачна, 9, с. Климентове, Охтирський район, Сумська область, 42741, код ЄДРПОУ 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 26.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 27 987, 95 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім тисяч дев`яносто п`ять грн.)

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова