Рішення № 99651981, 16.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/2850/21 17:00 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

при секретарі Шестак Н.В.,

учасники справи :

позивач: Ужгородська міська рада – представник Гончарук А.Р.;

відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – представник Гаринець О.І.;

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 3, код ЄДРПОУ 33868924) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 4, код ЄДРПОУ 43316386), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2021 року Ужгородська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , якою просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець О. І. про накладання штрафу від 25.06.2021 року та закрити виконавче провадження ВП № 65122909.

27 липня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 65122909.

06 серпня 2021 року відповідачем надано суду матеріали виконавчого провадження ВП № 65122909.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі № 876/10066/17, окремої ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 30.01.2019 року по справі № 308/11502/16-а, повторно було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0031 га. Відповідно на сесії Ужгородської міської ради 28.03.2019 року було розглянуто проект рішення № 1521 «Про виконання судового рішення». Згідно з витягу з протоколу першого пленарного засідання XXXV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 28.03.2019 року, депутатський корпус не підтримав даний проект і рішення було не прийнято. Відповідний проект рішення № 1521 пройшов процедуру попереднього обговорення, розгляд і погодження відповідно до регламенту Ужгородської міської ради, однак не отримав необхідну кількість голосів для безпосереднього прийняття. Крім того, слід зазначити, що вищезазначений проект рішення щодо якого не було прийнято рішення є повторним виконанням постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року. Відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 28.08.2018 року № 1239 «Про виконання судового рішення», клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0, 0031 га було повторно розглянуто і прийнято рішення про відмову у наданні дозволу, у зв`язку з виконанням рішення міської ради від 23.12.2015 року № 71 «Про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді» З огляду на наведене, враховуючи той факт, що Ужгородською міською радою неодноразово виконувалась постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року у справі № 308/11502/16-а, просять скасувати постанову про накладання штрафу від 25.06.2021 року та закрити виконавче провадження ВП № 65122909.

29 липня 2021 року третьою особою подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначає, що до теперішнього часу рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року по справі №308/11502/16-а невиконане. Згідно наданого витягу з протоколу першого пленарного засідання чергової XXXV сесії міської ради VII скликання Ужгородської міської ради від 28.03.2019 р. рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 не прийнято, відтак, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №308/11502/16-а не виконана. З огляду на вищенаведене, вважає, що постанова про накладення штрафу є законною та підлягає виконанню. При цьому, позовна заява не містить достатніх та обґрунтованих підстави для її задоволення.

06 серпня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність належить до виключних повноважень Ужгородської міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Приписами чинного законодавства встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої у вирішенні зазначеного питання особи повинно прийматись на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. А отже, рішення про виділення та передачу у власність земельної ділянки приймають виключно органи визначені статтею 118 ЗК України, тобто у даному випадку Ужгородська міська рада. Згідно наданого витягу з протоколу першого пленарного засідання чергової XXXV сесії міської ради VII скликання Ужгородської міської ради від 28.03.2019 р. рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 не прийнято. З огляду на те. що згідно встановленого порядку боржником не розглянуто повторно клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, а саме не прийнято на пленарному засіданні Ужгородською міською радою відповідного акту у формі рішення, боржником не вжито передбачених законом заходів на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року та окремої ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 30.01.2019 року по справі №308/11502/16-а.

Представник позивача під час судового засідання позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів, які були наведенні у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні такого, оскільки відповідачем правомірно накладено штраф за невиконання рішення суду.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 17 квітня 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 308/11502/16-а, яким задовольнив позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради. Суд визнав неправомірним та скасував п.7.83 рішення міської ради №182 від 21.04.2016 щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2 та зобов`язав Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража.

07 вересня 2018 року Ужгородським міськрайонний судом Закарпатської області видано виконавчий лист по справі № 308/11502/16-а.

30 січня 2019 року Ужгородським міськрайонний судом Закарпатської області постановлено окрему ухвалу по справі № 308/11502/16-а та зобов`язано Ужгородську міську раду вжити невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенням під час виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року.

12 квітня 2021 року, з метою примусового виконання виконавчого листа від 07 вересня 2018 року по справі № 308/11502/16-а, ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження.

13 квітня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) Гаринець Олександром Івановичем, розглянуто заяву стягувача та відкрито виконавче провадження ВП № 65122909 на підставі виконавчого листа № 308/11502/16-а, виданого 07 вересня 2018 року.

21 квітня 2021 року Ужгородська міська рада листом № 03-18/266 повідомила старшого державного виконавця Гаринця Олександра про те, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року по справі № 876/10066/17, окремої ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 30.01.2019 року по справі № 308/11502/16-а, повторно було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0031 га. Відповідно на сесії Ужгородської міської ради 28.03.2019 року було розглянуто проект рішення № 1521 «Про виконання судового рішення». Однак, відповідно до витягу з протоколу першого пленарного засідання XXX V сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 28.03.2019,дане рішення не набрало необхідну кількість голосів, а відтак не було прийнято. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража, що не тягне за собою прийняття позитивного рішення. Враховуючи вищевикладене, а також те, що на даний момент рішення по справі № 308/11502/16-а є виконаним, то просять винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

25 червня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) Гаринець Олександром Івановичем при примусовому виконанні виконавчого листа № 308/11502/16-а, виданого 07 вересня 2018 року, в межах виконавчого провадження ВП № 65122909, винесено постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн за невиконання без поважних причин боржником рішення, за яким він зобов`язанийх особисто вчинити певні дії.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами на підставі судових рішень.

Відтак, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 5 ст. 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ст.63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано протягом 10 робочих днів з моменту отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Суд враховує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Поряд з цим, ст.129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №876/10066/17 зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража.

При цьому рішенням суду було встановлено, що згідно рішення ІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року № 182, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2 . Підставою для винесення оскаржуваного рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, з пояснень представника відповідача, стала наявність мораторію, а саме згідно рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71, міською радою вирішено ввести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста.

Окремою ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30.01.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Ужгородську міську раду вжити невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенням під час виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року. Встановлено строк в один місяць для надання Ужгородському міськрайонному суду відповіді щодо виконання даної окремої ухвали.

21 квітня 2021 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомляє державного виконавця Олександа Гаринець, що 16 квітня 2021 року ними отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65122909 щодо примусового виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 308/11502/16-а. Так, на виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року, окремої ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 30.1.2019 року по справі № 308/11502-16-а, повторно було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,0031 га. Відповідно до сесії Ужгородської міської ради 28.03.2019 року було розглянуто проект рішення № 1521 "Про виконання судового рішення". Однак, відповідно до витягу з протоколу першого пленарного засідання XXXV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 28.03.2019 року, дане рішення не набрало необхідну кількість голосів, а відтак не було прийнято. Як стверджує позивач, у даній відповіді направленій до ДВС, Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року було зобов`язано Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража, що не тягне за собою позитивного рішення. Враховуючи викладене, а також те, що рішення по справі № 308/11502/16-а є виконаним, то просять винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

28 березня 2019 року згідно дослідженого судом витягу з протоколу під порядковим номером 16, сесією міської ради ставився на обговорення проект рішення № 1521 "Про виконання судового рішення" - рішення не прийнято, ( а.с.14-16).

Проектом рішення № 1521 передбачалося надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , ( а.с.117).

При цьому, 28 серпня 2018 року на виконання Постанови ЛААС від 17.04.2018 року Ужгородською міською радою у було винесено рішення № 1239, яким повторно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуального гаража, у зв`язку із виконання рішення міської ради від 23.12.2015 року № 71, про що вже вище зазначалося судом.

Позивач стверджує, що вказаними діями Ужгородська міська рада виконала рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 справі № 308/11502/16-а.

Суд не погоджується з вказаним твердженням, з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, попередня відмова ОСОБА_1 була викладена у рішенні ІІ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року № 182, де ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2 . Підставою для винесення оскаржуваного рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, з пояснень представника відповідача, стала наявність мораторію, а саме згідно рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015 року № 71, міською радою вирішено ввести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста.

Однак, із аналізу постановлених судових рішень ти обставин справи, суд констатує, що фактичним виконанням рішення суду у справі 308/11502/16-а є повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів. Однак, така дія не може бути формальною, а повинна бути виражена у формі акта, згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" яким є рішення, про задоволення клопотання чи про відому у його задоволенні. Такі висновки суд робить із наступного.

Основний Закон визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави, а також закріпляє припис, згідно із яким органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, межі якої встановлені Конституцією та законами України.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - надалі Закон № 280/97-ВР). Усі акти, які рада має право приймати як ОМС, традиційно поділяються на два види:

· акти нормативно-правового характеру;

· ненормативні акти.

Актами нормативно-правового характеру є локальні документи, які встановлюють, змінюють чи скасовують обов`язкові для виконання на певній території правила поведінки. Такі акти не стосуються якогось одного суб`єкта правовідносин і розраховані на багаторазове застосування.

Ненормативними актами є індивідуально-правові акти, які є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки. Такі акти стосуються конкретних суб`єктів правовідносин (фізичних осіб та/чи юридичних осіб приватного права) і розраховані на одноразове застосування. Прикладами ненормативного акту є якраз і рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, позивачем вказаного рішення прийнято не було. Обставини, які зазначені позивачем, не можуть розцінюватися судом як виконання рішення суду, а свідчать про вчинення позивачем дій, які спрямовані на підміну прийняття необхідного рішення.

Таким чином, встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що станом на 25.06.2021 року Ужгородська міська рада Закарпатської області не виконала рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року та не повідомила державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про наявність будь-яких поважних причин такого невиконання.

Жодних доказів наявності причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення та які не залежали від власного волевиявлення Ужгородською міською радою суду не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять таких відомостей.

За правилами ч.2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки проект рішення Ужгородської міської ради "Про виконання судового рішення" про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0031 га, громадянину ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_2 та витяг з протоколу першого пленарного засідання чергової XXXV сесії міської ради VII скликання від 28 березня 2019 року не призводить до реального відновлення порушених прав ОСОБА_1 , а інших доказів фактичного виконання рішення суду позивачем не надано, то державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до позивача штраф за невиконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №308/11502/16-а, у межах виконавчого провадження ВП № 65122909.

Крім того, дії відповідача оцінюються судом через призму статті 2 КАС України. Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця ВП № 65122909 від 25.06.2021 року про накладення на боржника штрафу у розмір 5100 грн. відповідає зазначеним критеріям правомірності, так як прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правові підстави для визнання її протиправною і скасування відсутні.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, свідчить про однозначну позицію, згідно з якою правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Основним призначенням стадії виконавчого провадження, є фактичне та повне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена з вини державного органу до отримання судового захисту. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому, ефективному, реальному та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, без права встановлювати інші механізми та обсяги його виконання, трактуючи зобов`язальну частину судового рішення на свій лад, нівелюючи тим самим весь процес судового розгляду спору.

Відповідно до вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та зібрані судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Ужгородської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адмінсуду шляхом подання апеляційної скарги через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до частини 1 статті 271 КАС України, судом виготовлено повне судове рішення 16 вересня 2021 року.

СуддяТ.В.Скраль