Рішення № 99651568, 16.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 р. Справа№200/6037/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.05.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42170475, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2А), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 67 від 19.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2020 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням довідки про перебування на утриманні померлого годувальника, виданої ВЦА м.Торецьк від 12.10.2020 року № 9138.

У позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. 16.09.2020 року вона звернулася до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Розглянувши зазначену заяву, відповідачем було прийнято рішення № 674 від 18.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року у справі № 200/9661/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 674 від 18.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника з урахуванням висновків суду.

Однак, спірним рішенням № 67 від 19.04.2021 року відповідач повторно відмовив позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки не підтверджений факт перебування на утриманні померлого годувальника. При цьому, управління повністю проігнорувало зазначений в рішенні від 04.01.2021 року у справі № 200/9661/20-а висновок. Наведене стало підставою її звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.06.2021 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою № 3034 від 16.09.2020 року про призначення пенсії у разі втраті годувальника. Рішенням № 647 від 18.09.2020 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Рішення мотивовано тим, що позивачем не був підтверджений факт перебування на утриманні померлого годувальника, оскільки у довідці № 8530 від 14.09.2020 року, яка видана ВЦА м.Торецьк, по-батькові годувальника не відповідає паспортним даним померлого ОСОБА_2 . Довідка № 9138 від 12.10.2020 року, яка надана позивачем, не розглядалась, оскільки не була подана позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії, а надана пізніше, після прийняття рішення про відмову у наданні пенсії по втраті годувальника. За таких обставин, рішення Торецького ОУПФУ про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника вважає правомірними та обґрунтованими.

Крім того, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.73 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Отже, вважає, що вимоги позивача стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є неправомірними.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

23.07.2021 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

З 30.07.2021 року по 28.08.2021 року включно, та з 01.09.2021 року по 03.09.2021 року включно суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 674 від 18.09.2020 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки:

- при розрахунку пенсії по втраті годувальника не прийнято до уваги трудову книжку ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що на титульному аркуші ім`я не відповідає паспортним даним;

- не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_2 період навчання з 06.09.1971 року по 10.09.1971 року в учбовому пункті на шахті ім. Артема, періоди роботи з 27.02.1976 року по 13.07.1976 року на шахті “Нова”, з 30.05.1983 року по 18.11.1986 року, з 19.03.1988 року по 10.12.1989 року, з 17.02.1990 року по 30.11.1993 року на шахті “Торецька”, з 11.12.1989 року по 16.02.1990 року на шахті “Торецька” - без надання уточнюючих довідок це не видається можливим;

- згідно довідки про перебування заявника на утриманні померлого годувальника №8530 від 14.09.2020 року по батькові годувальника не відповідає паспортними даним.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року у справі № 200/9661/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 674 від 18.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” врахувавши відомості трудової книжки ОСОБА_2 , виданої 20.08.1971 року, та зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 01.03.1972 року по 27.02.1975 року у Дзержинському вузлі зв`язку та до пільгового стажу періоди роботи: з 27.02.1976 року по 13.07.1976 року на шахті “Нова”; з 30.05.1983 року по 18.11.1986 року; з 19.03.1988 року по 10.12.1989 року; з 17.02.1990 року по 30.11.1993 року; з 11.12.1989 року по 16.02.1990 року на шахті “Торецька”.

19.04.2021 року рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 67 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки не підтверджено факт перебування заявника на утриманні померлого годувальника. Рішення мотивовано тим, що згідно довідки про перебування заявника на утриманні померлого годувальника №8530 від 14.09.2020 року по батькові годувальника не відповідає паспортними даним.

Не погодившись із відмовою у переведенні на пенсію по втраті годувальника позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі-Закон № 1058).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 36 Закону України № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї зокрема вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 статті 45 зазначеного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно з абз. 2 п.п. 10 пункту 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Зокрема, згідно з наведеним пунктом до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. До таких документів належать документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Крім наведених вище, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника додаються: 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Отримавши перелічені вище документи відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту З пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Стосовно посилання відповідача у спірному рішенні на непідтвердження позивачем факту перебування на утриманні померлого годувальника внаслідок того, що у довідці №8530 від 14.09.2020 року по батькові годувальника не відповідає паспортним даним, суд прийшов до наступних висновків.

Як вже зазначалося, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 року у справі № 200/9661/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 674 від 18.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” врахувавши відомості трудової книжки ОСОБА_2 , виданої 20.08.1971 року, та зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 01.03.1972 року по 27.02.1975 року у Дзержинському вузлі зв`язку та до пільгового стажу періоди роботи: з 27.02.1976 року по 13.07.1976 року на шахті “Нова”; з 30.05.1983 року по 18.11.1986 року; з 19.03.1988 року по 10.12.1989 року; з 17.02.1990 року по 30.11.1993 року; з 11.12.1989 року по 16.02.1990 року на шахті “Торецька”.

Рішення набрало законної сили 17.03.2021 року.

У вище зазначеному рішенні суду було зазначено наступне:

“…згідно ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити перебування позивача на утриманні померлого годувальника (наприклад, не надісланий запит до Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області).

Судом приймається до уваги, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року по справі №227/1732/17 та підтверджувалася у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а).”

Разом з тим, спірним рішенням № 67 від 19.04.2021 року відповідачем повторно було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058, оскільки не підтверджено факт перебування на утри манні померлого годувальника. Рішення мотивовано тим, що згідно довідки про перебування заявника на утриманні померлого годувальника №8530 від 14.09.2020 року по батькові годувальника не відповідає паспортними даним.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На неприпустимість ігнорування судових рішень як вимогу забезпечення дотримання принципу верховенства права в контексті правової визначеності вказано у низці рішень ЄСПЛ, зокрема «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII.

Отже, суд зауважує, що при винесенні спірного рішення Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не врахована мотивувальна частина судового рішення від 04.01.2021 року у справі № 200/9661/20-а.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2018 року у справі № 174/658/16-а, відповідно до якої у разі відсутності тих чи інших документів у відповідача, суд не позбавлений можливості зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням нових документів, що були надані під час розгляду справи.

Згідно довідки ВЦА м. Торецьк Донецької області № 9138 12.10.2020 року, наданої під час розгляду справи, ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2 . Вели спільне господарство по день смерті з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті годувальника спільно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд дійшов висновку, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, достатнім способом захисту та поновлення порушеного права позивача є:

- визнання протиправним та скасування рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 67 від 19.04.2021 року про відмову позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням довідки ВЦА м. Торецьк Донецької області № 9138 12.10.2020 року.

З урахуванням цього позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України) є правом суду, а не обов`язком. Його відсутність не виключає обов`язковості судового рішення до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС України). Застосування судом зазначеного права має бути вмотивованим. Суд у даній справі не вбачає підстав для сумнівів у можливості виконання його рішення відповідачем, інших загроз обов`язковості рішення суду. Тому з урахуванням відсутності відповідного мотивування у клопотанні позивача, суд вважає за необхідне не встановлювати судовий контроль за виконанням власного рішення.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено кожним судовий збір у розмірі 908,00 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надав суду договір про надання правової допомоги між Клієнтом ( ОСОБА_1 ) та Адвокатом (Саєнко Олександром Миколайовичем).

Вартість послуг Адвоката складає 5 000,00 гривень.

Відповідно до додатку №1 до зазначеного договору було надано професійну правничу допомогу:

- надання консультації;

- аналіз документів;

- збір доказів;

- підготовка процесуальних документів (позовна заява);

- представництво інтересів клієнта в судових засіданнях.

Зазначено, що вартість послуг - 5 000,00 гривень.

Відповідно до квитанції № 8 від 30.04.2021 року Адвокат Саєнко Олександр Олександрович прийняв від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 5 000,00 гривень.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 904/1600/19.

Отже, виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи предмет спору, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Судом встановлено, що підтверджується наявними у справі доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., які сплачені у відповідній сумі.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму на правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 67 від 19.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42170475, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 16.09.2020 року про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням довідки ВЦА м. Торецьк Донецької області № 9138 12.10.2020 року.

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42170475, місцезнаходження: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.