Ухвала суду № 99651433, 15.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

15 вересня 2021 р. Справа №200/11808/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов, поданий адвокатом Довженком Валерієм Івановичем в інтересах громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою адвокатом подано заяву про забезпечення позову у справі. У заяві висловлено прохання зупинити дію оскаржуваного рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 19.07.2021, а також шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо примусового видворення громадянина Вірменії ОСОБА_1 з території України до набрання законної сили судовим рішенням у справі за даним адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що відповідно до спірного рішення, позивач повинен здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення. Таким чином, позивач змушений виїхати за межі України, зважаючи на що, для нього може істотно ускладнитися ефективний захист та поновлення його порушених прав.

Враховуючи викладене, становище, в якому знаходиться позивач, яке позбавляє його можливості захистити в повному обсязі свої права та законні інтереси, з урахуванням оскарження ОСОБА_1 рішення відповідача про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, позивач вважає, що надання у подальшому судом оцінки такому рішенню відповідача без вжиття відповідних заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту порушеного права позивача, а тому просив забезпечити адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Із матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Вірменія.

17.06.2020 позивачу видано посвідку на тимчасове проживання строком дії до 16.06.2021.

В свою чергу, 19 липня 2021 року Відділом з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийнято рішення № 14051300009176, яким відмовлено громадянину Вірменії ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Із тексту спірного рішення від 19 липня 2021 року, яке стало предметом оскарження, встановлено, що відповідач як підставу його прийняття зазначив підпункт 10 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок від 25.04.2018 № 322).

Відповідно до п.п. 10 п. 61 Порядку від 25.04.2018 № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну.

З метою зупинення дії рішення від 19.07.2021 № 14051300009176, представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Так, інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, які зумовлені оскаржуваним рішенням, а саме зняття з реєстрації місця проживання та виїзд за межі України, суд керується такими мотивами.

Як передбачено п. 67 Порядку від 25.04.2018 № 322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Однак суд зазначає, що безумовно, рішення суб`єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просить позивач, і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову представник позивача зазначає, що рішенням про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивачу фактично відмовлено у законному перебуванні на території України та відповідач своїми діями фактично зробив з позивача нелегального мігранта.

Проте під час ознайомлення з матеріалами справи наведене не знайшло свого підтвердження.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що строк дії посвідки на тимчасове проживання позивача сплинув ще 16.06.2021, рішення відповідачем про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 винесено 19.07.2021. Із позовною заявою до суду позивач звернувся лише 13.09.2021, тобто майже через два місяці після винесення відповідачем спірного рішення.

Наслідки, про які зазначає представник позивача у заяві про забезпечення позову, відповідно до п. 67 Порядку від 25 квітня 2018 року № 322 можуть мати місце, однак, на переконання суду, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Щодо аргументів представника позивача про обов`язок ОСОБА_1 виїхати за межі України на підставі оскаржуваного рішення, то оцінюючи їх суд керується такими мотивами.

Порядок в`їзду іноземців на територію України та виїзду із території України, врегульований Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про прикордонний контроль», та іншими нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що іноземцям гарантується право як виїзду, так і в`їзду на територію України за наявності для цього законних підстав, відтак аргументи заяви про істотне ускладнення ефективного захисту та відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову є безпідставними.

Слід також враховувати особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваних правових актів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 по справі № 826/16509/18 та підтверджена в постанові Верховного Суду від 20.10.2019 по справі № 640/2298/19.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана представником позивача заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241, 242, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 200/11808/21 за позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14051300009176 від 19.07.2021 та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 15.09.2021.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Голуб