Рішення № 99646498, 16.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2021Справа № 910/10419/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

про стягнення 8 401,09 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" про стягнення 8 401,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору №530708 забезпечення постачання теплової енергії від 30.09.202020 відповідачем за період з жовтень 2020 року - квітень 2021 року, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7 917,18 грн., пеню у розмірі 189,74 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 241,04 грн. та три проценти річних в розмірі 53,13 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 15.07.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 77595274.

15.07.2021 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про розгляд справи №910/10419/21 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у ній є вимоги про стягнення 8 401,09 грн., що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак вказана справа відноситься до малозначних справ у розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду судом без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що за ціною позову дана справа є малозначною, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

З огляду на наведене, клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного з викликом так і без виклику) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за змістом указаних приписів закону позивач та відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

21.07.2021 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просив суд врахувати ситуацію, що склалася та дозволити сплатити суму стягнення 8402,09 грн. поетапно до 01.10.2021р.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30.09.2020 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"(сторона-2) укладено договір №530708 на забезпечення постачання теплової енергії, предметом якого є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі , або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до додатку №5 до цього договору на потреби об`єкту вул. Василя Тютюнника, 13 опалення та вентиляція - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1- 2.2.2 договору, сторона - 1 зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2 до цього договору). При зміні тарифів (додаток № 3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" http://www.kte.kiev.ua/tarufu.

Згідно з п. 2.3.1 договору, сторона- 2 зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору.

Відповідно до п. 3 договору, сторони мають права вимагати одна від одної виконання узятих на себе зобов`язань та умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1- 4.2 договору, облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244- 94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у Додатку № 6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1.1 договору, сторона - 1 несе відповідальність за невиконання умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2.1- 5.2.3 договору, сторона - 2 несе відповідальність за невиконання умов цього договору. Виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 до цього договору. Виконання правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з _____ (п.8.3 договору).

До матеріалів справи додано додаток № 1 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2020. В даному додатку визначено орієнтовні обсяги теплової енергії сторони- 2. Відповідно до п. 2 додатку, орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення цього договору, становить 13 241,78 грн. ПДВ 2 648,39 грн. Всього 15 890,14 грн. фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

До матеріалів справи додано додаток № 3 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2018, в якому визначено тарифи на теплову енергію. Відповідно до п. 1 додатку, розрахунки із стороною - 2 за теплову енергію стороною - 1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ на рівні: 1342,98грн./Гкал. Відповідно до п. 3- 4 додатку, у разі зміни тарифів розрахунки із стороною - 2 за теплову енергію стороною - 1 здійснюються за новими тарифами з час їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії цього договору відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

20.09.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 30.09.2020 №530708, відповідно до умов якої викладено у новій редакції додатки №1, 3.

Відповідно до додатку № 1 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2020. В даному додатку визначено орієнтовні обсяги теплової енергії сторони- 2. Відповідно до п. 2 додатку, орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення цього договору, становить 11148,11 грн. ПДВ 2 229,62 грн. Всього 13 377,73 грн. фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

Згідно з додатком № 3 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2018 (тарифи на теплову енергію передбачено, що розрахунки із стороною - 2 за теплову енергію стороною - 1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 № 636, за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ на рівні: 1130,64 грн./Гкал (п.1).

Додатком № 4 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2020 визначено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п.1 додатку, розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі. Відповідно до п. 2 додатку, сторона - 2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні -1 вартість фактичних обсягів теплової енергію у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Відповідно до п. 3 додатку, сторона - 2 щомісяця з 12 - по 15 число самостійно отримує: в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, 42 - облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду ( один примірники оформленого акту звірки сторона - 2 повертає в центр обслуговування клієнтів); - акт виконаних робіт. Відповідно до п. 6 додатку, стороні - 2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду стороною - 1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

До матеріалів справи додано додаток № 5 від 30.09.2020 до договору № 530708 від 30.09.2020, в якому визначено схему балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вул. Василя Тютюнника, 13.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року (включно) у відповідача виникла заборгованість за договором, яка на день подання позову становить 7 917,18 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 189,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 241,04 грн. та 3% річних у розмірі 53,13 грн.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримано теплову енергію.

Судом враховано, що позивач є постачальником теплової енергії в розумінні ЗУ «Про теплопостачання», а саме товарної продукції, а не комунальної послуги з постачання гарячої води.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором з поставки теплової енергії відповідачу Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано до суду облікові картки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 включно.

Також, позивачем надано акти приймання-передавання товарної продукції, а саме: №10/2020-530708 за жовтень 2020 року на суму 311,02 грн., №11/2020-530708 за листопад 2020 року на суму 1 045,68 грн., №12/2020-530708 за грудень 2020 року на суму 1 249,20 грн., №1/2021-530708 за січень 2021 року на суму 1 574,23 грн., №2/2021-530708 за лютий 2021 року на суму 1 595,94 грн., №3/2021-530708 за березень 2021 року на суму 1 496,84 грн., №4/2021-530708 за квітень 2021 року на суму 644,27 грн.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за вищезазначений період не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 3 додатку №4 до договору №530708 від 30.09.2020 передбачено обов`язок споживача щомісячно з 12 по 15 отримувати самостійно в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, 42 - облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірники оформленого акту звірки сторона - 2 повертає в центр обслуговування клієнтів); - акт виконаних робіт.

Відтак, доказів виконання п. 3 додатку № 4 до договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Також, в матеріалах справи наявні підписані між сторонами корінці наряду, а саме:

- №1215 від 16.10.2020 року виданий для проведення включення адреса абонента: будинок житловий відомчий ДП «Наш дім», вул. Тютюнника Василя (Барбюса Анрі, 13), (підстава: початок опалювального сезону),

- №1598 від 12.04.2021 року виданий для проведення відключення, будинок житловий відомчий ДП «Наш дім», вул. Тютюнника Василя (Барбюса Анрі, 13).

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, у період з жовтня 2020 р. по квітень 2021 р. надав послуги з постачання теплової енергії у на загальну суму 7 917,18 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками за вказаний період.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати послуг не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії в сумі 7 917,18 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення 7 917,18 грн. основного боргу за період з жовтня 2020 р. по квітень 2021 р. підлягають задоволенню.

За прострочення зобов`язання крім того, позивач просив стягнути з відповідача також пеню в сумі 189,74 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п.6 додатку №4 до договору №530708 від 30.09.202020, стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення - але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 189,74 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд відзначає, що позивачем невірно було визначено період нарахування 3% річних та втрат від інфляції, оскільки, не було враховано умови договору, які передбачають, що споживач зобов`язаний сплатити вартість теплової енергії не пізніше 15 числа наступного місяця, отже, прострочення відповідача настає з 16 числа наступного місяця.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів311.0216.11.2020 - 30.04.20211663 %4.241045.6816.12.2020 - 30.04.20211363 %11.681249.2016.01.2021 - 30.04.20211053 %10.781574.3316.02.2021 - 30.04.2021743 %9.581595.9416.03.2021 - 30.04.2021463 %6.031496.8416.04.2021 - 30.04.2021153 %1.85За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 44,16 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 8,97 грн. відмовити.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі16.11.2020 - 30.04.2021311.021.05717.80328.8216.12.2020 - 30.04.20211045.681.04849.991095.6716.01.2021 - 30.04.20211249.201.03442.921292.1216.02.2021 - 30.04.20211574.331.02437.971612.3016.03.2021 - 30.04.20211595.941.00711.171607.1116.04.2021 - 30.04.20211496.841.0000.001496.84За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 159,85 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 81,19 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд дозволити сплатити суму стягнення 8402,09 грн. поетапно до 01.10.2021р.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Суд зазначає, що відповідачем не подано суду жодного обґрунтування та доказів наявності обставин, які були б підставою для задоволення заявленого відповідачем клопотання про поетапного стягнення до 01.10.2021р., у зв`язку з чим воно не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" (03150, м. Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 13, код ЄДРПОУ 40283552) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг у сумі 7 917 (сім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 18 коп., пеню в сумі 189 (сто вісімдесят дев`ять) грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 44 (сорок чотири) грн. 16 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий