Рішення № 99646156, 10.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2021Справа № 910/6364/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/6364/21

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант І Я»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 50998,09 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Тимощук І.Г.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант І Я» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 50998,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №03-516-05-19-203 від 27.08.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6364/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.05.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з сумою позовних вимог та зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine» реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876, складеного за зверненням відповідача, становить 45477,47 грн, у зв`язку з цим відповідач 25.05.2021 сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 43447,47 грн, за мінусом франшизи. При цьому, у висновку автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876, виходячи з середньої ринкової вартості автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine» відповідно до даних "Бюлетня автотоварознавця" №133 за червень 2020 року, визначено коефіцієнт фізичного зносу 0,448.

07.06.2021 до відділу діловодства суду від позивача надійшло заперечення на відзив, в якому не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та вказує, що висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876, наданий відповідачем, не є належним доказом реальної вартості відновлювального ремонту та відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір франшизи. При цьому, у висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню коефіцієнта фізичного зносу №166, наданого позивачем, виходячи з середньої ринкової вартості автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine» відповідно до даних "Бюлетня автотоварознавця" №133 за червень 2020 року, визначено коефіцієнт фізичного зносу 0,408.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 з огляду на зміст відзиву на позовну заяву та заперечення на відзив, а також доданих до них доказів, суд дійшов висновку призначити у даній справі судове засідання з викликом сторін.

В судовому засіданні 03.08.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.08.2021.

16.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наводить детальне обґрунтування різниці в значеннях коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , викладених у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №166 від 22.07.2020, поданого позивачем, та висновку автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876 від 12.05.2021, поданого відповідачем.

Судове засідання, призначене на 16.08.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 призначено судове засідання на 10.09.2021.

В судовому засіданні 10.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи проводити за його відсутності.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я», як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №03-516-05-19-203, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 30.08.2019 по 29.08.2020.

08.07.2020 року о 17 год. 40 хв. в м. Львові по вулиці Стрийській 100, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine» та автомобіля марки «Opel Omega», а саме: гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою управління патрульної поліції у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду №3020192513229821 від 16.10.2020.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 31.07.2020 у справі №465/4145/20 гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

09.07.2020 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Актом огляду пошкодженого транспортного засобу було зафіксовано характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно рахунків, виставлених: ФОП Сас Адрій Зенонович - №000002970 від 15.07.2020, ТОВ «Алекс со» - № НОМЕР_3 від 15.09.2020 та СПДФО ОСОБА_3 - №000001172 від 15.09.2020 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 71213,28 грн.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню коефіцієнта фізичного зносу №166 від 22.07.2020, складеного судовим експертом - автотоварознавцем Вербовим В.В (свідоцтво №467 від 01.06.2001, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України; сертифікат оціночної діяльності №1098/17 від 16.11.2017), коефіцієнт фізичного зносу, складає 0,408.

16.11.2020 страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок - СТО.

18.11.2020 позивачем був складений та підписаний страховий акт №395-20-03-05, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 50998,09 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

На підставі складеного страхового акту №395-20-03-05 від 18.11.2020 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №03-516-05-19-203 від 27.08.2019, перерахував на рахунки СТО суму страхового відшкодування в розмірі 50998,09 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1331 від 26.11.2020 на суму 21666,24 грн, №1332 від 26.11.2020 на суму 4812,25 грн та №1333 від 26.11.2020 на суму 24519,60 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант І Я» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи, вбачається, що транспортний засіб марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_2 , який на законних підставах володів транспортним засобом марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №АО7045523 з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП.

Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 08.07.2020 суду не надано.

При цьому, згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № АО7045523) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивач направив 09.12.2020 на адресу відповідача вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування вих.№300/01/02 від 04.12.2020, однак відповідач відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АО7045523 розміри лімітів відповідальності (130000,00 грн) та франшизи (2000,00 грн), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 48998,09 грн (50998,09 грн (сума страхового відшкодування) - 2000,00 грн (франшиза) = 48998,09 грн).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №904/10052/17, від 01.07.2021 у справі №910/4690/20 та від 29.06.2021 у справі №916/292/17.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт завдання шкоди автомобілю марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі, визначеному з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, викладеного у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №166 від 22.07.2020, поданого позивачем.

Позаяк, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо невідповідності вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з посиланням на висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Окрім того, звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і встановлених відповідним договором.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1.3 Методики її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (пункт 1.4 Методики).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників); відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4 Методики).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Згідно з пунктом 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

При цьому, пунктом 59 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 визначено, що звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Позаяк, наданий відповідачем висновок автотоварознавчого дослідження №ЦВ/20/4876 від 12.05.2021 не містить інформації щодо здійснення оцінювачем, який склав висновок, особистого огляду об`єкту автотоварознавчого дослідження.

Відтак, оскільки оцінювач Скребцов С.О. склав вказаний висновок автотоварознавчого дослідження без особистого огляду пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan Highkine», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд дійшов висновку про неналежність та недопустимість даного доказу.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними в частині стягнення 48998,09 грн, в частині ж стягнення 2000 грн франшизи в позові слід відмовити.

В той же час, як встановлено судом, після подання позову до суду, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 43447,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням №17222 від 25.05.2021 та позивачем в судовому засіданні 10.09.2021.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи, що відповідач оплатив суму страхового відшкодування в розмірі 43447,47 грн, спір в цій частині позовних вимог припинив своє існування під час розгляду справи.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення 43447,47 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 20.04.2021, а оплата здійснена 25.05.2021).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі №910/6364/21 в частині стягнення 43447,47 грн та часткового задоволення позовних вимог в іншій частині, враховуючи безпідставне включення до суми страхового відшкодування франшизи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 43447,47 грн страхового відшкодування закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант І Я» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант І Я» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; ідентифікаційний код 37317151) суму страхового відшкодування у розмірі 5550 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 2180 (двісті тисячі сто вісімдесят) грн 98 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2021.

Суддя Т.В. Васильченко