Постанова № 9964547, 15.09.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ 15 вересня 2009 р. №2-а-5531/09/1070 приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань №1003 час прийняття постанови : 13 год. 10 хв. Київський окружний адміністративний суду у складі: головуючого судді Лиска І.Г. при секретарі - Мерденову Д.Ю.

за участю представника позивача Крупина А.О.

від відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в сумі 500 грн.00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна податкова інспекція у Козелецькому районі Чернігівської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просить стягнути до Державного бюджету України заборгованість по платі за торговий патент у розмірі 500 грн. 00коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3, виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 11 березня 1997 р. зареєстрований як фізична особа - підприємець, згідно договору оренди від 04.01.2006 року прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_2. 20.02.2006 року відповідач подав до ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області заявку на придбання торгового патенту на роздрібну торгівлю і 10.03.2006 року йому було видано торговий патент Серії ТПА №588645 на період 01.03.2006 року по 28.02.2007 року. Станом на 30.01.2009 р. відповідач має заборгованість перед бюджетом по платі за торговий патент в сумі 500 грн. Позивачем було вжито всіх заходів щодо добровільного погашення відповідачем заборгованості перед бюджетом, надіслано на адресу відповідача першу №1/99 від 16.03.2006р. та другу № 2/303 від 18.07.2006р. податкові вимоги на суму, але заборгованість відповідачем до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача Крупина А.О. підтвердив обставини викладені в позовній заяві, уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість по платі за торговий патент у розмірі 500 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22), відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача Крупина А.О., суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 11.03.1997 р. зареєстрований виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як фізична особа - підприємець, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за номером 4107 що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 5) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с 30-а.с 31)

Відповідно до п.3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування " від 25.06.1991 року №1251-XII зі змінами та доповненнями, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII зі змінами та доповненнями, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР , торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Згідно договору оренди від 04 січня 2006 року, укладеного між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 ( а.с 7), відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

20.02.2006 року відповідачем до ДПІ у Козелецькому районі Чернігівської області було подано заявку на придбання торгового патенту ( а.с. 8), на підставі якої 10.03.2006 року йому було видано торговий патент НОМЕР_2.

Згідно ст. З Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів: на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень; на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень; на території інших населених пунктів - до 80 гривень. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, вартість торгового патенту на території Сираївської сільської ради Чернігівської області становила 50 грн. на місяць .

ст. З Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР, встановлено , що оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.

Відповідач зобов'язаний був до 14.03.2006 року, до 14.04.2006 року, до 15.05.2006 року, до 14.06.2006року, до 17.07.2006 року, до 14.08.2006 року, до 14.09.2006 року, до 16.10.2006 року, до 14.11.2006 року та до 14.12.2006 року оплатити вартість торгового патенту на загальну суму 500 грн., але заборгованість відповідачем до цього часу не погашена.

Станом на день розгляду справи відповідач ОСОБА_3 заборгував до бюджету плату за торговий патент у сумі 500 грн. 00 коп., що підтверджується Довідкою про суми податкового боргу платника податків ОСОБА_3 від 30.01.2009р. (а.с 10).

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки податкове зобов'язання відповідача в сумі 500 грн. 00 коп. не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

П.п.6.2.1. п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту "а" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

На виконання зазначених вище вимог ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-111 зі змінами та доповненнями, позивачем було надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/99 від 16 березня 2006 року (а.с 9) та другу податкову вимогу № 2/303 від 18.07.2006 року ( а.с 9, зворотній бік), які були вручені відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с 9).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених вище податкових вимог суду не надано.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України « Про державну податкову службу» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах , міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств , установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Козелецькому районі Чернігівської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (07400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 34120999700163, отримувач ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22824138) податковий борг у сумі 500 (п'ятсот) гри. 00 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187

Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.