Ухвала суду № 99645132, 15.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м.Харків

справа № 638/6495/21

провадження № 2-к/638/3/2021

Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючий - суддя Яковлева В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Погудіної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду від 17 вересня 2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 ,

установив:

30 квітня 2021 до Дзержинського районного суду м.Харкова через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду від 17 вересня 2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 .

Клопотання обґрунтоване тим, що 17 вересня 2019 року рішенням суду Центрального району міста Мінська із ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 7668 руб. 12 коп., заявник просить визнати та надати дозвіл на виконання зазначеного рішення суду на території України.

Згідно з частинами шостою - сьомою статті 187 ЦПК України судом було направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника.

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житлдовому приміщенні осіб з Реєстр територіальної громади міста Харкова за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_5 за вказаною адресою не зареєстрований.

На виконання вимог частини першої статті 467 ЦПК України відповідачу ОСОБА_6 були направлені судові повістки засобами поштового зв`язку та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Проте повістки були повернуті без вручення: 26 серпня 2021 року, 13 вересня 2021 року - із зазначенням про відсутність адресата за вказаною адресою.

У місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення подано не було.

У судове засідання ОСОБА_5 не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом надіслання судових повісток з рекомендованим повідомленням.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 467 ЦПК України неявка сторін не є перешкодою для розгляду клопотання, оскільки будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 17 вересня 2019 року рішенням суду Центрального району міста Мінська із ОСОБА_7 стягнуто суму боргу у розмірі 7668 руб. 12 коп.

До клопотання додано довідку за підписом судді суда Центрального району міста Мінська про те, що рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 набрало законної сили 03 жовтня 2019 року. Про день та час розгляд справи ОСОБА_5 був повідомлений належним чином, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь, рішення на території Республіки Білорусь виконувалося до 17 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі, якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Як зазначено у статті 464 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року роз`яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.

Порядок визнання та примусового виконання в Україні судових рішень (в тому числі, ухвалених судами Республіки Білорусь) на теперішній час врегульовано нормами Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Мінськ, 22.01.1993 року),Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного процесуального кодексу(ЦПК) України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ), Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованого в МЮУ 02 липня 2008 року за № 573/15264.

Згідно зі статтею 51 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує винесені на території інших Договірних Сторін рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань.

Відомостей, які б підтверджували факт проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 , з матеріалів справи не вбачається, а місце перебування відповідача суду не відомо.

Як вбачається із наданої до клопотання довідки, відповідач ОСОБА_5 під час ухвалення рішення РФ у судовому засіданні присутній не був, його повідомлення про день, час та місце судового розгляду справи здійснювалось шляхом направлення судової повістки за місцем проживання в Республіка Білорусь, а саме: АДРЕСА_2 .

Суд вживав всіх можливих заходів стосовно виклику ОСОБА_2 , однак особа у судові засідання не з`явилась. Таким чином, відповідач ОСОБА_5 не брав участь у судовому процесі, пояснення не надав.

За його відсутності суд позбавлений можливості встановити всі фактичні обставини, а відтак неупередженого та об`єктивного розгляду зазначеного клопотання.

Відтак клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статті 462-468 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду від 17 вересня 2019 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. М .Яковлева