Ухвала суду № 99637531, 15.09.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3483/21

Провадження № 2/263/1431/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 12 075 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Позивач вказує, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Починаючи з 2018 року позивачу нараховується та виплачується щорічна разова грошова допомога на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач отримав разову грошову допомогу до 5-го травня у 2018-2019 роках у меншому розмірі ніж це передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що порушує його права на отримання такої допомоги у належному розмірі та складає загальну суму недотриманої допомоги у розмірі 12 075 грн.

23 лютого 2021 року позивач звернувся до Департаменту Соціального захисту населення Маріупольської міської ради із вимогою про відшкодування завданої йому шкоди законом, що визнаний неконституційним та просив нарахувати та виплатити йому щорічну разову допомогу відповідно до ч. 5 ст. 12 наведеного Закону. Листом від 01 березня 2021 року Департамент повідомив позивачу, що у 2018 та 2019 роках йому сплачено по 1 265 грн. допомоги до 5-го травня, а у 2016-2017 роках така допомога не виплачувалася.

Позивач не погоджується з таким розмір отриманої дороги, тому просив його вимоги задовольнити з підстав, передбачених ст. 1175 ЦК України.

Сторони до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у повному обсязі скористалися своїм правом на подачу заяв по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом – суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

В той же час приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Однією з категорій адміністративних справ, як це випливає зі змісту п. 3 ч. 6 ст. 12 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Законодавець урегулював питання, пов`язані, зокрема, з виплатою учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, спеціальним нормативно-правовим актом – Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема розмір разової грошової допомоги до 05 травня.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року в справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, і становить недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за період 2018-2019 років у розмірі 12 075 грн, яку він міг би реально одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги.

Тому, позивач просив стягнути на його користь майнову шкоду, завдану окремим положенням пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, який було визнано неконституційним, у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій.

Отже, предметом спору є стягнення недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у якості збитків, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2018-2019 роках, як учаснику бойових дій.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати – щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій.

Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 червня 2021 року в аналогічній справі (справа № 400/4436/20).

За статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки у цій справі позовні вимоги, пов`язані зі стягненням з відповідача – суб`єкта владних повноважень – коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень – Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, тому, даний спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись ст. ст. 3, 255 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя О.М. Музика