Рішення № 99623376, 06.09.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/403/20

Номер провадження 2/541/33/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 вересня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

при секретарі – Непокупної Л.М.,

Таранюк Ю.О., Таранюк Ю.М. та його представника, адвоката Чернюк В.Д.,

розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина разом із матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітнього сина разом із батьком,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Миргородська районна державна адміністрації,

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій виклала прохання постановити рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 27 листопада 2015 року по 14 лютого 2020 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . В шлюбі у них народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14 лютого 2020 року шлюб між ними розірвано. Ще до розлучення відповідач переїхав жити до своїх батьків у с. Черевки Миргородського району Полтавської області, а позивачка із сином залишилися проживати у своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 . В цій квартирі є всі умови для проживання дитини, син забезпечений усім необхідним для життя та розвитку умовами. Син проживав із нею, а відповідач проти цього не заперечував, однак 04.11.2019 самовільно без її згоди забрав сина до себе в с. Черевки Миргородського району Полтавської області та не повернув. В зв`язку з цим, 08.11.2019 вона звернулася до Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з заявою, що відповідач забрав сина до с. Черевки Миргородського району Полтавської області та не повертає матері. Однак відповідач добровільно не повернув сина і 20.02.2020, вона повторно звернулась до Миргородського відділу поліції з заявою, що відповідач вже чотири місяці тримає дитину у себе та не надає можливості з сином побачитись.

ОСОБА_2 мешкає зі своїми батьками с. Черевки Миргородського району Полтавської області в їх будинку, в якому житлових умов для проживання та виховання дитини не має. Батько дитини весь час проводить на роботі та часу піклуватися про дитину не має. Зазначила, що проживання дитини із відповідачем негативно вплине на дитину, тому просила визначити місце проживання сина із нею.

Ухвалою суду від 12.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.21).

До проведення підготовчого засідання 10.04.2020 ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , яку просив розглянути разом із первісним позовом. У зустрічній позовній заяві просив визначити місце проживання їх спільного малолітнього сина, ОСОБА_3 , разом із ним (а.с.24-26). В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що він є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження сина, психічний стан ОСОБА_1 раптово і суттєво змінився, що помічалося оточуючими. Поведінка ОСОБА_1 ставала агресивною і викликала побоювання за життя і здоров`я сина. За свою поведінку вона притягувалася до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї по ст. 173 - 2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанова Миргородського міськрайонного суду від 15.11.2018 у справі № 541/2431/18). В період коли син проживав разом із нею, вона не проявляла належної турботи про дитину, не слідкувала за тим, щоб син постійно носив окуляри, оскілки страждає збіжною співдружньою косоокістю обох очей. Дитина стала схильною до частих респіраторних захворювань та потребує нагляду і лікування в ЛОР- лікаря.

Відповідачка не займалася і не займається вихованням своєї дитини від попереднього шлюбу, наслідком чого стало застосування до цієї дитини ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 10 грудня 2019 року примусових заходів виховного характеру в зв`язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді застереження та передачі під нагляд батькові, а не матері (справа № 541/2190/19).

На даний час ОСОБА_1 не має постійного місця роботи і заробітку, мешкає разом зі своєю донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , братом ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_6 , у трикімнатній квартирі матері за адресою: АДРЕСА_1 . Дослідивши умови проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орган опіки та піклування надав висновок від 09 грудню 2019 року про визначення місця проживання сина із батьком, за місцем його проживання. Де він і мешкає наразі.

10.04.2021 ОСОБА_2 разом із зустрічною позовною заявою подав і відзив на позов ОСОБА_1 (а.с.37-38). В якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані жодним належним та допустимим доказом. 09.12.2019 орган опіки та піклування надав висновок про доцільність проживання дитини разом із батьком (а.с.39). Додані до позову докази не підтверджують обґрунтованість вимоги, що син повинен проживати саме з позивачкою, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалю суду від 29.04.2020 відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 , прийнято до спільного розгляду із первісним позовом. У зв`язку із прийняттям до розгляду зустрічної позовної заяви, підготовче судове засідання відкладено (а.с.50).

Ухвалою суду від 16.06.2020 в підготовчому засіданні провадження по вищезазначеній справі зупинене на час проведення амбулаторної комплексної психолого - психіатричної експертизи ОСОБА_1 , проведення якої доручено експертам Полтавської обласної психіатричної лікарні ім. Мальцева О.Ф. (а.с. 78).

04.01.2021 на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» надійшло повідомлення про зняття вищевказаної експертизи з виробництва без виконання у зв`язку з неможливістю проведення експертизи через неодноразову неявку ОСОБА_1 до експертної установи (а.с.94-113). В зв`язку з чим ухвалою суду від 05.01.2021 провадження у цивільній справі поновлено. Розгляд справи продовжено в підготовчому судовому засіданні (а.с.114). 15.03.2021 протокольною ухвалою, суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.123).

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року зобов`язано Миргородську районну державну адміністрацію в особі служби в справах дітей Полтавської області надати до суду висновок щодо розв`язання спору у даній цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю та зустрічним позововом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Оскільки в ході розгляду справи, з`ясовано, що ця установа не надавала суду письмового висновку щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.146).

19.07.2021 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини разом із батьком в АДРЕСА_2 , оскільки він може забезпечити усі необхідні умови для проживання, виховання та повноцінного, всебічного розвитку малолітньої дитини, що відповідає її інтересам (а.с.162).

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила визначити місце проживання сина разом із нею з підстав зазначених в позовній заяві.

ОСОБА_2 та його представник, адвокат Чернюк В.Д. в судовому засідання просили зустрічний позов задовільнити та визначити місце проживання сина разом із батьком, з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві та відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Миргородська районна державна адміністрації в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника, адвоката Чернюка В.Д., дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія (а.с.11). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого №762 від 01.06.2020,12.06.2020, ОСОБА_3 має діагноз збіжна співдружня косоокість, гіперметропія середнього ступеню (а.с.70-74).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2020 року розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 27 листопада 2015 року. При розірванні шлюбу не вирішувалося питання про місце проживання дитини з одним із батьків (а.с.12).

Відповідно до довідки від 27.02.2020 виданої лікарем ОСОБА_7 , дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від народження проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Мати регулярно опікувалась здоров`ям сина, регулярно виконувала всі рекомендації лікаря. З 03.10.2019 з дитиною на прийом з`являється батько дитини та бабуся по лінії батька (а.с.16).

08.11.2019 та 20.02.2020 позивачка зверталася до Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з заявами, що її колишній чоловік, 04.11.2019 забрав їх спільного сина до с. Черевки Миргородського району Полтавської області та не повертає матері, що підтверджується талоном-повідомлення єдиного обліку №8346 від 08.11.2019, №1192 від 20.02.2020 (а.с.14,15).

Відповідно до характеристики наданої 19.02.2020 головою будинкового комітету, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, зарекомендувала себе гарною мамою та сусідкою (а.с.10). Проживає вона разом зі своєю донькою від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , братом ОСОБА_5 , 1973 р.н., та матір`ю ОСОБА_6 , 1952 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належить ОСОБА_6 . При обстеженні житлово-побутових умов проживання, орган опіки та піклування в своєму висновку зазначив, що у квартирі є три кімнати з усіма зручностями, відповідно умебльовані. ОСОБА_8 разом зі старшою донькою та сином займають одну кімнату в квартирі. Згідно акту обстеження умов проживання, наданого службою у справах дітей Миргородської міської ради, умови проживання задовільні, але потребують більш ретельного прибирання. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: розкладне ліжко, є місце для ігор та відпочинку, дитина має багато одягу та іграшок, але усе це розкидано по кімнаті та не має своїх місць (а.с.29).

Як зазначено в характеристиці з місця роботи, ОСОБА_1 працювала з 24.11.2010 по 19.10.2015 перукарем в салоні « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та зарекомендувала себе, як гарний фахівець і креативна людина (а.с.13).

Згідно з ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 10 грудня 2019 року до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосований примусовий захід виховного характеру в зв`язку з вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді застереження та передачі під нагляд батькові ОСОБА_9 .

Відповідно до постанови Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.11.2018 ОСОБА_1 притягалася до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї вчинене відносно своєї сестри ОСОБА_5 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та нанесення ударів, які не спричинили тілесних ушкоджень (а.с.46).

В період коли в проваджені суду перебувала цивільна справа про визначення місця проживання малолітнього сина, 24.02.2021 ОСОБА_1 вчинила насильство в сім`ї відносно своєї дочки ОСОБА_4 . Як зазначено в постанові суду, 11.01.2021, близько, 10 години по місцю свого проживання вчинила насильство в сім`ї, тобто умисні винні дії психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю доньки ОСОБА_4 , а саме висловлювалася нецензурною лайкою в бік доньки, за що була притягнута адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.122).

09.12.2019 Миргородська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування надала висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання (а.с.29). У якому зазначено, що ОСОБА_2 , проживає зі своїми батьками у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа будинку 72 метрів квадратних, а житлова – 69 м кв. Житлові кімнати обставлені меблями, у дитячій кімнаті створені умови проживання для дитини відповідного віку. У будинку газове та пічне опалення, вода підведена в житловий будинок; користуються земельною ділянкою - 0,23 га; у підсобному господарстві утримують птицю. ОСОБА_2 працює в ТОВ "Агротех-Гарантія" водієм автотранспортних засобів. З колегами на роботі підтримує добрі стосунки. Приймає активну участь у громадському житті села, приємний у спілкуванні, з повагою відноситься до людей.

Відповідно до характеристики виданої виконавчим комітетом Черевківської сільської ради 02.04.2020 ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, шкідливих звичок не має, займається вихованням сина, веде особисте селянське господарство (а.с.31).

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Черевківської сільської ради від 02.04.2020, ОСОБА_3 ,2017 року народження проживає з батьком, за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок належить батькам ОСОБА_2 . Разом з ними проживають: ОСОБА_10 ,1960 р.н.- батько ОСОБА_2 ; ОСОБА_11 ,1961 р.н. – мати; ОСОБА_12 ,1988 р.н. –брат (а.с.30).

Відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов ОСОБА_2 в домогосподарстві створено всі належні умови для проживання дитини (а.с.32).

За довідкою дирекції Черевківського дошкільного навчального закладу «Струмочок» до запровадження карантину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував цей дошкільний заклад. Батько, відповідально ставиться до виховання свого сина, завжди цікавиться його успіхами і поведінкою (а.с.33).

Відповідно до довідок та характеристики виданих ТОВ «Агротех-Гарантія» ОСОБА_2 забезпечений постійною роботою водія у цьому Товаристві та має стабільну заробітну плату. За місцем роботи характеризується позитивно (а.с.34,35,36).

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 2ст. 157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зіст.141 СК України.

Відповідно до змісту ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Так, 07.02.2020 року на розгляд комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації на підставі поданої заяви та необхідного переліку документів ОСОБА_1 було винесено питання про встановлення графіку побачень з малолітньою дитиною, ОСОБА_3 . Рішенням органу опіки та піклування було встановлено дні спілкування ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 з її малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , вівторок, п`ятниця, неділя кожного тижня в присутності батька, ОСОБА_2 та рекомендовано матері дитини, ОСОБА_1 , у разі незгоди з рішенням комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації звернутися з відповідним позовом до Миргородського міськрайонного суду про це зазначено у висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору по вищезазначеній цивільній справі від 19.07.2021.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За результатами розгляду спору між батьками висновком органу опіки та піклування було визначено місце проживання малолітнього з батьком. Суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування вмотивований належним чином, не суперечить дійсним обставинам справи та відповідає інтересам дитини. Тому може бути врахований при ухваленні рішення в цій справі.

Встановлені обставини судом дають підстави вважати, що за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина разом з батьком. При визначенні місця проживання малолітнього разом з батьком суд враховує, що по місцю проживання батька створені всі умови проживання малолітньої дитини, те що ОСОБА_1 проживає в трикімнатній квартирі, займає кімнату та мешкає в ній разом із дочкою. На думку суду, кожний із дорослих членів цієї родини різних статей повинен мати власну окрему кімнату. Враховує, те що мати дитини притягалася двічі до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї, її старша дочка, за вчинення кримінального правопорушення передана під нагляд її батьку, а не матері з якою вона мешкає, шо вказує на те, що мати не спроможна надати належного виховання дитини. Суд враховує, ту обставину, що ОСОБА_1 немає постійного заробітку, наразі ніде не працює, а ОСОБА_2 має постійне місце роботи та отримує заробітну плату. У зв`язку з цим суд вважає, за необхідне відмовити у задоволенні первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначенням місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 , визначивши місце проживання малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст.141 ЦПК України. Задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 , повинен вирішити питання про розподіл судових витрат. У разі повного задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, всі документально підтвердженні витрати стягуються на користь сторони, позов якої задоволено. Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.23).

Керуючись ст.ст. 12, 13; 61; 81; 141; 258; 264; 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначенням місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю.

Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити місце проживання малолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 14 вересня 2020 року.

Суддя О. А. Городівський