Рішення № 99622534, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/6249/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (далі - позивач, ТОВ «Енерджі Трейд Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 12.02.2021 №227 «Про накладення штрафу на ТОВ «Енерджі Трейд Груп» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних вимог провадження господарської діяльності з постачання природного газу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про порушення пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС зроблено без врахування дійсних обставин справи та він не відповідає нормам глави 6 вказаного розділу.

Також позивач посилається на винесення оскаржуваної постанови з суттєвим порушенням вимог пункту 1 розділу XIII Кодексу ГТС. При цьому, позивач стверджує про те, що ні спірна постанова, ні акт, на підставі якого вона винесена, не містять визначення, які саме дії повинен був вчинити позивач для вчасного балансування.

Крім того, позивач вважає, що при винесенні спірної постанови відповідачем допущено порушенням вимог статей 3 та 4 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також невірно застосовано положення пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, та порушено регламент.

Представник НКРЕКП у відзиві (т. 1 а.с. 94-110) стверджує про правомірність оскаржуваної постанови, посилаючись на наявність підстав та повноважень для її прийняття.

Таким чином, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 155-163) представник позивача фактично наводить ті самі аргументи і доводи, що і у позовній заяві.

Представник відповідача у запереченнях (т. 1 а.с. 169-178) так само фактично наводить ті самі аргументи і доводи, що і у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2021 відповідачем, за результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання суб`єктом господарювання - ТОВ «Енерджі Трейд Груп», вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання природного газу, складено акт №32 (т. 1 а.с. 17-29), в якому встановлено порушення позивачем пункту 2.1 Ліцензійних умов з постачання щодо здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, зокрема, вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), та положень пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, у частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування.

На підставі зазначеного акту, відповідачем, у результаті розгляду на засіданні 12.02.2021, прийнято постанову від 12.02.2021 №227 (т. 1 а.с. 15-16), якою встановлено порушення ТОВ «Енерджі Трейд Груп» вимог пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та положень пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, у частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування, у зв`язку з чим, відповідно до статей 17, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», на позивача накладено штраф у розмірі 850 000 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що орган ліцензування - державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності.

У спірних правовідносинах таким органом є НКРЕКП, правовий статус та повноваження якої визначаються Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 3 вказаного Закону Регулятор (НКРЕКП) здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом статті 4 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» основними принципами діяльності Регулятора є, зокрема: законність; компетентність; справедливість; прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; недопущення дискримінації; відповідальність за прийняті рішення.

Відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.

В цьому контексті варто також зазначити, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності: діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах.

Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок природного газу».

Отже, дія Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» в частині здійснення саме ліцензування діяльності на ринку природного газу, не підлягає застосуванню, оскільки особливості ліцензування такої діяльності визначено Законом України «Про ринок природного газу».

Тобто, вказані Закони співвідносяться між собою як загальний (Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності») та спеціальний (Закон України «Про ринок природного газу»).

В свою чергу, за змістом статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Відповідно до змісту статті 22 названого Закону за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу».

Частиною 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено перелік правопорушень на ринку природного газу, в той час як частиною 3 цієї норми передбачено види санкцій - попередження про необхідність усунення порушень, штраф, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії, а 4 - розміри штрафів в залежності від виду правопорушення.

З аналізу змісту як обґрунтування до проекту спірної постанови (т. 1 а.с. 135-139), так і проекту постанови (т. 1 а.с. 140-141) та прийнятої оскаржуваної постанови, видно, що вони не містять посилання на конкретний вид правопорушення на ринку природного газу, передбачений частиною 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», який вчинено позивачем та вид санкції, передбаченої частиною 4 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», яку застосовано до позивача.

Водночас, серед передбаченого частиною 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» переліку правопорушень на ринку природного газу є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності (пункт 1).

При цьому, проаналізувавши вказані обставини та наявні у справі матеріали, слід дійти до висновку, що до позивача застосовано штраф на підставі підпункту «б» пункту 5 частини 4 статті 59 вказаного Закону, згідно з яким регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.

Таким чином, лише правопорушення у сфері ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, є підставою для застосування вказаної санкції у розмірах від 3 000 до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, частиною 5 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини. Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами. Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.

Отже, вказана імперативна норма передбачає необхідність під час визначення санкцій за порушення, передбачені статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу», у дослідженні та врахуванні НКРЕКП серйозності і тривалості правопорушення, наслідків правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Зі змісту акту перевірки та спірної постанови видно, що відповідач вбачає у діях позивача порушення вимог пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови), відповідно до якого господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

Одночасно, відповідач, як на підставу порушення вказаних вимог, посилається на порушення позивачем вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та положень пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XIV «Комерційне балансування» Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).

Відповідно до пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, замовник зобов`язаний, зокрема, вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування.

Таким чином, НКРЕКП вбачає порушення позивачем Ліцензійних умов саме у порушенні положень вимог пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та положень пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, у частині вчасного збалансування свого портфоліо балансування.

Аналізуючи вказані обставини в контексті наведених норм та висновків, суд зважає на таке.

(1) За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Частиною 9 статті 9 цього ж Закону встановлено, що вимоги ліцензійних умов до суб`єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають специфічні організаційні, кадрові, технологічні та інші вимоги.

Згідно з частиною 10 цієї ж статті до ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги: 1) щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому; 2) законодавства, обов`язкові до виконання всіма суб`єктами господарювання.

Тобто, ліцензійні умови - це конкретні специфічні вимоги в тій чи іншій сфері господарювання.

За таких умов, пункт 2.1 Ліцензійних умов передбачає додержання законодавства - вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, у цілому, і не встановлює конкретні специфічні вимоги в цій сфері господарювання.

Тобто, дана норма, по-перше, передбачає додержання не конкретних вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, а всього акту, по-друге, є відсильною і в такий спосіб передбачає розширення Регулятором Ліцензійних умов до вимог всієї кількості нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

Інакше кажучи, ліцензійні умови зводяться не до конкретних специфічних вимог в сфері господарювання на ринку природного газу для отримання ліцензії та провадження відповідної діяльності, а включають в себе весь спектр нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, за порушення чого НКРЕКП може застосувати відповідні санкції за порушення саме Ліцензійних умов, в той час як перелік правопорушень на ринку природного газу є досить великим (згідно з частиною 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» їх 15, зокрема, невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів; порушення технічних регламентів, норм, правил).

(2) За своєю правовою природою санкції є видом юридичної відповідальності, можливість застосування яких має бути чітко врегламентована нормами законодавства. Будь-яке правопорушення має бути чітко визначено в законі.

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. «Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, в контексті таких основоположних його складових: принцип законності, [...] принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат» (абзаци 3, 4, 6 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 №6-р/2019).

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до державної влади.

Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 №3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци 4-6 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 №6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац 2 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-2/2016).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Застосовуючи принцип правової визначеності та критерій якості нормативно-правових актів, застосованих відповідачем під час накладення санкцій оскаржуваною постановою у цій справі, суд вважає, що пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов містить невизначений термін («інші нормативно-правові акти та нормативні документи»), що може призводити до непередбачуваного застосування цього пункту, оскільки під цей термін можна підвести будь-який нормативно-правовий акт та нормативний документ, які регулюють ринок природного газу, що означає надання НКРЕКП дискреційних повноважень у сфері притягнення ліцензіатів до відповідальності, які не мають чітко визначених меж.

Така норма не відповідає критерію якості закону (ясності і недвозначності правової норми), оскільки не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у її правозастосовній практиці і може призводити до свавільного її застосування.

(3) Згідно з пунктами 2 та 3 глави 1 розділу I «Загальні положення» Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу XIV «Комерційне балансування» Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Подачі та відбори замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки, в межах виконання ним таких спеціальних обов`язків обліковуються оператором газотранспортної системи в окремому портфоліо балансування. Подачі та відбори замовника послуг транспортування, який здійснює функції постачальника «останньої надії», у межах виконання ним таких функцій обліковуються оператором газотранспортної системи в окремому портфоліо балансування.

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (пункт 3 вказаної глави та розділу Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу XIV «Комерційне балансування» Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Інформація про небаланс замовника послуг транспортування надається оператором газотранспортної системи в метрах кубічних та інформативно в одиницях енергії (кВт·год). При цьому розрахунки здійснюються в метрах кубічних (пункт 5 вказаної глави та розділу Кодексу ГТС).

Відповідно до пунктів 1, 4-6 глави 6 розділу XIV «Комерційне балансування» Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави.

Плата за добовий небаланс має бути відображена окремо в рахунках оператора газотранспортної системи, що виставляються замовнику послуг транспортування природного газу.

Плата за добовий небаланс застосовується таким чином:

якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс;

якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

Проаналізувавши вказані норми в розрізі наведених обставин, суд погоджується з твердженням позивача, що Регулятором вже визначено відповідальність замовника послуг транспортування у виді плати за небаланс у випадку небалансу портфоліо балансування.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2019 між позивачем та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» укладено договір №1907000347 (т. 1 а.с. 55-76) транспортування природного газу та відповідні додаткові угоди до нього.

У зв`язку з чим, суд вважає, що вказані відносини та, як наслідок, виникнення, зміна та припинення прав мають місце лише між вказаними суб`єктами (замовник послуг транспортування та оператор газотранспортної системи) на підставі укладеного договору.

Отже, твердження відповідача у спірній постанові про порушення позивачем пункту 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС як Ліцензійних умов є необґрунтованим.

(4) За усталеними підходами, типовий договір - затверджена компетентним органом письмова форма договору із заздалегідь визначеними умовами.

Отже, встановлений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 типовий договір є лише затвердженою формою для укладення між відповідними суб`єктами, яка не передбачає втручання компетентного органу в саму господарську діяльність в межах такого договору.

При цьому, затверджений типовий договір не є правилами поведінки та/чи діяльності, за невиконання яких слідкує Регулятор та за наслідками встановлення чого у передбаченому законом порядку наступає певна юридична відповідальність.

В даному ж випадку, відповідач втрутився у господарську діяльність позивача, фактично встановивши для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» порушення ТОВ «Енерджі Трейд Груп» пункту 4.1 договору від 01.11.2019 №1907000347, а не пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

Крім того, встановлення НКРЕКП порушення позивачем пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, та, як наслідок, застосування санкції за таке порушення додатково підтверджує зроблені судом у попередніх пунктах 1 та 2 висновки.

За вказаних умов, суд вважає висновок відповідача в оскаржуваній постанові про порушення позивачем пункту 4.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, взагалі, а також як Ліцензійних умов зокрема, безпідставним.

(5) З аналізу змісту як обґрунтування до проекту спірної постанови (т. 1 а.с. 135-139), так і проекту постанови (т. 1 а.с. 140-141) та прийнятої оскаржуваної постанови, видно, що вони не містять передбачених частиною 5 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» обов`язкових до врахування серйозності і тривалості правопорушення, не встановлено наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, а також не вказано про наявність або відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, що, так само як і встановлена судом відсутність посилання відповідача на конкретний вид правопорушення на ринку природного газу та виду санкції, є не тільки недотриманням основних принципів діяльності Регулятора, передбачених статтею 4 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а і недотриманням критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості.

(6) Відповідно до частин 1 та 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Аналогічні положення містяться в пунктах 5.1 та 5.2 Регламенту НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 №2133 (у редакції постанови НКРЕКП від 17.01.2020 №190) (далі - Регламент).

Відповідно до змісту пункту 7.7 Регламенту участь запрошених представників ліцензіатів або посадової особи ліцензіата є обов`язковою при розгляді питань щодо застосування санкцій до ліцензіатів.

Згідно з пунктом 7.8 Регламенту учасники засідання, присутність яких на засіданні є обов`язковою, зобов`язані зареєструватися, вчасно з`явитися на засідання НКРЕКП, давати правдиві пояснення, надавати документи, необхідні для всебічного розгляду питання. У разі неможливості присутності учасників, присутність яких є обов`язковою, безпосередньо на засіданні НКРЕКП вони мають право брати участь у засіданні дистанційно шляхом застосування технічних засобів (у разі наявності технічних можливостей), зокрема відеозв`язку, за письмовим погодженням Голови НКРЕКП та попередньої реєстрації.

Як стверджує представник ТОВ «Енерджі Трейд Груп» та не заперечує представник відповідача, представник позивача зареєструвався для участі у засіданні НКРЕКП, проте засідання відбулося без його участі, що підтверджується відеозаписом самого засідання (https://www.nerc.gov.ua/?id=59169).

Учасники засідання мають право давати усні та письмові пояснення, викладати свої думки з питань, що розглядаються, ставити з дозволу головуючого питання іншим учасникам засідання (пункт 7.12 Регламенту).

Згідно з пунктом 7.16 Регламенту учасники засідання дають пояснення, відповідають на запитання лише після надання їм слова головуючим на засіданні. Для доповіді учаснику засідання надається не більше п`яти хвилин. У разі додаткових питань та надання відповіді по суті учаснику надається додатковий час, але не більше двох хвилин.

Головуючий на засіданні надає слово членам НКРЕКП, посадовим особам апарату НКРЕКП та запрошеним на засідання для висловлення пропозицій і зауважень по суті викладеного питання та пропозицій до проекту рішення (пункт 7.24 Регламенту).

Будь-яких доказів на підтвердження забезпечення представнику позивача реалізації передбачених вказаними положеннями Регламенту прав відповідачем, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надано.

На думку суду, вказані порушення не є формальними порушення процедурного характеру, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду, передбаченої Регламентом, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта - заінтересованої особи, на захист, зокрема, надання ним відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом владних повноважень вимог власного Регламенту в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду та, як наслідок, прийнятого за її результатами постанови.

Враховуючи викладене у сукупності, суд прийшов до висновку про протиправність та необхідність скасування постанови НКРЕКП від 12.02.2021 №227 «Про накладення штрафу на ТОВ «Енерджі Трейд Груп» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних вимог провадження господарської діяльності з постачання природного газу».

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності спірної постанови.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття постанови, яка не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.02.2021 №227 «Про накладення штрафу на ТОВ «Енерджі Трейд Груп» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних вимог провадження господарської діяльності з постачання природного газу».

Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 750 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36716332).

Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39363133).

Суддя О.М. Чудак