Ухвала суду № 99618546, 15.09.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 938/606/20

Номер провадження № 1-кп/938/27/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2020 за 12020090130000074 про обвинувачення

ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Поповича П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Повха І.Д.

в с т а н о в и в:

у провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 19.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 , було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 16.09.2021.

13.09.2021 через канцелярію суду прокурор Попович П.В. подав клопотання, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з огляду на те, що ОСОБА_1 , будучи особою раніше судимою за вчинення умисних злочинів до покарання у виді позбавлення волі, судимість за які не знята та непогашена, а також будучи обвинуваченим у вчиненні інших злочинів проти власності, обвинувальні акти по яких було скеровано до суду, на шлях виправлення та перевиховання не став, правильних висновків для себе не зробив та обвинувачується у вчиненні нових умисних тяжких злочинів передбачених ч.3 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України.

Зазначає, що встановлені під час обрання ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та не перестали існувати. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість злочину та неминучість покарання, може переховуватися від суду, а також обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки в минулому вже притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, схильність до вчинення злочинів та небажання ставати на шлях виправлення. Існування цих ризиків виправдовує обрання саме вказаного виду запобіжного заходу, а підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає, а тому просить клопотання задовольнити. Разом з тим просить суд не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 від отримання даного клопотання відмовився, про що свідчить відмітка фахівця ВКВСР ДУ «Івано-Фрнківська установа виконання покарань №12» на супровідному листі прокурора у кримінальному провадженні Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури від 13.09.2021 щодо скерування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 13.09.2021 до відповідної установи для вручення ОСОБА_1 . В той же час, фахівцем згаданої установи зроблено відмітку про те, що таке клопотання оголошено обвинуваченому.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду підтвердив, що відмовився від отримання такого клопотання оскільки не вміє читати, і такі клопотання завжди отримує його адвокат.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Повх І.Д. в судовому засіданні підтвердив що отримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою 14.09.2021.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звернув увагу на те, що ризики на які посилається прокурор є тільки припущенням, обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, оскільки має на утриманні мама яка хворіє, і сам також має проблеми зі здоров`ям. Просив застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Разом з тим зазначив, у випадку, якщо суд дійде висновку про доцільність продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити йому альтернативний запобіжний хахід у вигляді застави у мінімальному розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазнапчив, що має намір сплатити визначену судом заставу, вирішення клопотання прокурора щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишив на розсуд суду.

Представник потерпілої юридичної особи - релігійної громади церкви "Пресвятої Тройці" Української Православної Церкви Київського Патріархату, Морочило М.П. та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Заслухавши клопотання, думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Так, за положенням ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

За змістом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою.

Таким чином, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; дані, що характеризують його особу, зокрема, що обвинувачений будучи раніше неодноразово судимий за умисні злочини, маючи не зняту та не погашену судимість на шлях виправлення не став, обвинувачується у вчиненні нових умисних злочинів, що свідчить про його суспільну небезпечність. Окрім цього встановлено, що обвинувачений ніде офіційно не працював, не мав постійного джерела доходу та стабільних міцних соціальних в`язків, що дає підстави вважати, що останній ухилятиметься від суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК не перестали існувати, оскільки є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, будучи неодноразово судимим за аналогічні злочини.

Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання обвинуваченого під вартою є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що в даному кримінальному провадженні, справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

З урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк, що не перевищує 60 днів.

За таких обставин, клопотання захисника Повха І.Д. про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, задоволенню не підлягає, оскільки вказані вище обставини та доводи прокурора дають достатні підстави вважати, що такий запобіжний захід, як домашній арешт не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було визначено обвинуваченому заставу в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 52 550,00 грн, та покладено на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Відтак визначений раніше судом раніше розмір застави слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 14 год. 40 хв. 15 вересня 2021 року по 14 год. 40 хв. 13 листопада 2021 року.

Визначений судом розмір застави залишити без змін.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області Поповичу Петру Васильовичу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області Поповича Петра Васильовича.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Джус Р.В.