Рішення № 99617593, 09.09.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5837/20

Провадження № 2/0182/1296/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.09.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Рунчевої О.В., секретаря Нагаєвої Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про встановлення факту народження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.10.2020 року звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту народження (а.с. 2-4), яку згодом уточнював (а.с. 28-30), остаточно просив суд:

1.Встановити факт його, ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Марганець, Дніпропетровської області;

2.Зобов`язати Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) внести до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про матір: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у м. Марганець, Дніпропетровської області, відомості про батька зазначити у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України: ОСОБА_3 , рік народження не відомий.

Свої вимоги мотивує наступним.

Він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 433 від 27 листопада 2012 року, виданим комунальним підприємством "Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради".

Його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зверталася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питання реєстрації факту його народження тому свідоцтво про народження та паспорт громадянина України у нього відсутні.

Свого батька він ніколи не бачив, його місце перебування йому також не відоме.

Зі слів матері, ОСОБА_4 , він народився у пологовому будинку у місті Марганці, Дніпропетровської області. Потім його родина переїхала проживати у м. Нікополь де і мешкає на даний час за адресою - АДРЕСА_1 . За вказаною адресою він мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_2 та сестрою.

Згідно нформації комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22» він навчався у вказаному навчальному закладі з 2003 року по 2010 рік.

За інформацією комунального підприємства «Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» Нікопольської міської ради, він перебував піднаглядом лікаря-педіатра ОСОБА_5 з 16.09.1997 року по 13.09.2015 року.

Зазначає, що він разом з матір`ю, неодноразово звертався до органу реєстрації актів цивільного стану в м. Нікополі щодо отримання свідоцтва про його народження, але безрезультатно. Йому було роз`яснено, що відповідно до ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини, зареєструвати народжену дитину в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проте цього не було зроблено з 1997 року.

Згідно п. 3,7 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», відділ державної реєстрації актів цивільного стану може поновити його актовий запис про народження, але при наявності відповідних документів. Для вирішення цього питання запропонувано звернутися до суду з приводу встановлення факту народження.

Вказує, що встановлення факту народження необхідно йому для підтвердження громадянства та подальшої реалізації основних прав і свобод.

03 червня 2020 року він звертався до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо реєстрації та оформлення свідоцтва про народження та отримав повідомлення, що даний актовий запис про народження відсутній. Перевіркою встановлено, що з 13.09.1997 по 13.09.1998 року по первинним паперовим носіям та з 14.09.1998 року по поновленим актовим записам, а також по даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян по всій країні, актовий запис про народження відсутній.

На сьогодні він не має можливості оформити свідоцтво про народження, паспорт громадянина України з метою подальшої реалізації своїх конституційних прав, можливі виплати по безробіттю, влаштуватися на роботу, пересуватися по країні, офіційно одружитись.

Його мати, ОСОБА_2 , у шлюбі не перебуває, відомості про батька повинні бути зазначені відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України.

Враховуючи викладене, він звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою про відкриття провадження від 05.11.2020 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Відзиву від відповідача на адресу суду не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися, від позивача на адресу суду надійшла заява про слухання справи без його участі, просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 38), від начальника Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), С. Потатарської також надійшла заява про слухання справи без участі їх представника, з позовними вимогами згодні, заперечень не мають (а.с. 42)..

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що згідно копії Медичного свідоцтва про народження № 433 від 27.11.2012 року, виданого «Марганецькою Центральною міською лікарнею» Дніпропетровської обласної ради, у громадянки ОСОБА_2 , яка проживає за адресою - АДРЕСА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02 год. 20 хв. дитина - хлопчик, вагою 3500 г (а.с. 5).

Згідно копії довідки КЗ «Нікопольський центр первинної допомоги» Нікопольської міської ради, ОСОБА_1 дійсно знаходився під наглядом лікаря - педіатра Пендюкової Наталії Олексіївни з 16.09.1997 року до 13.09.2015 року (а.с. 6).

Згідно копії довідки КЗ «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22» Відділу Освіти і науки Нікопольської міської ради від 26.05.2020 року за № 115, ОСОБА_1 , 1997 року народження дійсно навчався в закладі КЗ «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22» з 2003 по 2010 роки (а.с. 7).

Згідно довідки Квартального комітету № 1, по АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_2 1976 року народження разом з сином - ОСОБА_1 , 1997 року народження (а.с. 8).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався, що його мати вчасно не зверталася до державних органів реєстрації актів цивільного стану з питанням реєстрації факту його народження, тому на даний час свідоцтво про народження та паспорт громадянина України у нього відсутні і він позбавлений можливості отримати їх у встановленому законом порядку.

Згідно копії повідомлення Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 03.06.2020 року № С-05/14.26-33, актовий запис про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній. Перевіркою встановлено, що з 13.09.1997 по 13.09.1998 року по первинним паперовим носіям та з 14.09.1998 року по поновленим актовим записам, а також по даним Державного реєстру актів цивільного стану громадян по всій країні, актовий запис про народження відсутній (а.с. 9).

Встановлення факту народження необхідно позивачу для підтвердження громадянства та подальшої реалізації основних прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, які передбачені ч. 1 ст. 315 ЦПК України, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

На підставі наведеного, з огляду на матеріали справи, представлені докази, суд вважає за можливе позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 12,13,76-78,81,89,259,263-265,268,315-319 ЦПК,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про встановлення факту народження - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Марганець Дніпропетровської області.

Зобов`язати Томаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) внести до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про матір: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у м. Марганець, Дніпропетровської області, відомості про батька зазначити у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України: ОСОБА_3 , рік народження не відомий.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева